Читати книгу - "Літературно-критичні нариси. Опрацювання та передмова — Малґожата Кітовська-Лисяк"

С. 90: Юлія ван Асвельд, відома письменниця, вже [двацять] => двадцять років живе у відносно щасливому шлюбі з паном ван Асвельдом.

С. 93: Тези, які пропонує авторка, а також безпроблемна прямолінійність [їхньго] => їхнього розв’язання належать до репертуару безповоротно застарілих ідилічних часів.

С. 100: По суті, відкритий бандитизм є більш чесним і менш шкідливим, тому колишній опришок, а нинішній торговець містер Махіт відчуває моральну відразу, погоджуючись на підписання [котрактів] => контрактів.

С. 104: При цьому Франк припускається помилки, якої не змогли уникнути багато сучасних [псиьменників] => письменників, з їхньою чарівністю і фантастикою.

С. 108: Ці емігранти не можуть асимілюватися, [розчинится] => розчинитися у паризькому середовищі.

С. 121: Завдяки цьому він впустив промінь гуманізуючого гумору у сферу, яка дотепер не піддавалася жодному [вивченю] => вивченню з боку знання про людський дух.

С. 121: У салоні на передньому плані все відбувається згідно з етикетом і формально, але в цій кухні нашого я, за лаштунками офіційних подій, ведеться [гоподарство] => господарство найгіршого ґатунку.

С. 133: Її постаті, показані нібито на [конкретому] => конкретному культурно-історичному тлі, перебувають там ніби тільки половиною своєї суті, ніби гостюють там лише на мить.

С. 133: Тематичним відповідником цієї поліфонічної будови є [введеня] => введення родини як повноправного актора драми — розгалуженого клану Шпотавих, у якому від самого початку вимальовується зародок помилкової позиції стосовно долі.

С. 140: Для авторки «Недоброго [коханя] => кохання» в цьому випадку існує певна нездоланна межа, певне табу, за межі якого її творчість уже ніколи не вийде, позаяк саме з нього черпає свій початок і імпульс, у ньому знаходить свій творчий центр, довкола якого — мусимо пристати на це — поширюється темрява й таємниця, б’ють мітичні блискавиці…

С. 145: Ми стаємо перед низкою [антономій] => антиномій, суперечностей і неосяжностей.

С. 146: Відчуваємо, що ці антонімічні пари, за якимись глибшими законами, взаємно ворогують, але водночас [формуюють] => формують якусь найвищу суму.

Примечания

1

Мор Йокаї (1825—1904) — угорський письменник-романіст, одна з найбільш впливових постатей в угорській літературі XIX століття [тут і далі — посилання перекладача Віри Меньок].

2

Макс Брод (1884—1968) — німецькомовний чеський письменник, біограф Франца Кафки.

3

Ідеться про Станіслава Іґнаци Віткевича, про його трагічне самогубство.

4

Станіслав Бжозовський (1878—1911) — польський філософ, письменник, публіцист, театральний і літературний критик доби Молодої Польщі.

5

Ориґінальна назва повісті німецького письменника Теодора Плів'єра (1892—1955) (Theodor Otto Richard Plievier — до 1933 року: Plivier) Des Kaisers Kulis. Кулі — носильник у Південній та Східній Азії, який переносив вантажі чи людей у паланкінах (засіб пересування, крісло-ноші, закріплене на двох жердинах, яке переносили носильники).

6

Кнут Гамсун (1859—1952) — норвезький письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1920 року.

7

Жан-Франсуа Мілле (1814—1875) — видатний французький художник, автор майстерних композицій, пейзажів, портретів.

8

Поль Клодель (1868—1955) — французький поет, драматург, есеїст, відомий релігійний письменник.

9

Жорж Бернанос (1888—1948) — французький письменник, переконаний римський католик і монархіст.

10

Християнія (Вільне місто Християнія) — частково самокерована, неофіційна «держава всередині держави», розташована в данській столиці Копенгагені, має особливий напівлегальний статус у Данії і часткову незалежність.

11

Воґези — гірський масив на північному сході Франції, що становить західну межу Верхньорейнської низовини.

12

Ґонкурівська премія — французька літературна премія, яку присуджують авторам на відзначення прозових творів, написаних французькою мовою. Премія присуджується щорічно з 1903 року за рішенням Ґонкурівської академії, до складу якої входять відомі французькі літератори.

13

Англо-бурська (або просто бурська) війна — військові конфлікти на півдні Африки (нинішня територія ПАР) між Британською імперією та бурськими республіками, серед яких виокремлюють два: 1880—1881 роки та 1899—1902 роки.

14

Густав Майрінк (справжнє прізвище Майєр) (1850—1900) — німецький філолог і балканіст.

15

Волапюк — «мова світу», штучна мова, створена у 1879 році німецьким католицьким священиком Йоганом Мартіном Шлеєром; значно менш поширена, ніж есперанто.

16

Жан Жіроду (1882—1944) — французький новеліст, есеїст, драматург та дипломат.

17

Аналогія до фройдизму виникає сама собою, але якщо Фройд, відкривши площину підсвідомості, зробив з неї психолочічний curiosum, ізольований острів, чиї незрозумілі маніфестації та окрему, парадоксальну логіку виразно відокремив, ніби за ґратами патології, від фону нормальних явищ, то Ґомбрович скерував свій погляд якраз на ці ніби-то нормальні та зрілі процеси і відкрив, що їхні легальність і правдивість є оптичним обманом нашої свідомості, яка сама, будучи результатом певної дресури, приймає тільки адекватні собі смисли, водночас не сприймаючи елементів незрілості, що оточують своїм паводком тьмяну лагуну офіційних смислів. Площина, про яку йдеться, не підпадає під жодну категорію офіційного знання, ми не маємо жодного органу для її розпізнання. Тут Ґомбрович здійснив геніальний трюк. Використав психічний апарат, що зазвичай слугує запобіжним клапаном, ізолятором для захисту тендітної будови офіційності від тиску підземного хаосу: комізм, конвульсії сміху, шокуюча узурпація та претензії цієї стихійної бовтанки — і на цьому, як на найближчому відповіднику цій проблематичній площині, прищепив новий орган бачення та реєстрування цих речей. Ґротеск Ґомбровича є не що інше як орган опору та відрази, пристосований до пізнавальної мети. Фройд показав невелику частину того підземного світу, доступну методам психолога, якими нейтралізував деструкційний вплив абсурду й нонсенсу. Залишається він однак на рівні наукової серйозності. Але загальний наступ на ці сфери міг вдатися тільки через цілковитий крах та відмову від позицій серйозності, через відкриття простору для стихії сміху, для необмежного вторгнення комізму. Виявляється, що в самій науковій серйозності, у цій достойній позі дослідника крився головний сумнів, який не давав дозволу на ґрунтовну деконспірацію механізму мислення. Офіціоз та лицемірство, сполохані демаскуванням, сховалися у серйозності дослідницької пози. Це була банальна гра, яку Ґомбрович ліквідував, з нечуваною сміливістю ламаючи бар’єри серйозності. Йому вдалося перетворити знаряддя деструкції на конструктивний орган. Завдяки цьому він впустив промінь гуманізуючого гумору у сферу, яка дотепер не піддавалася жодному вивченню з боку знання про людський дух. [Примітка Бруно Шульца].

18

Кароль Іжиковський (1873—1944) — польський літературний критик, поет, прозаїк, драматург, теоретик кінематографа, перекладач. «Pałuba» (повна назва «Pałuba. Sny Marii Dunin») експериментальна повість Кароля Іжиковського (Львів, 1903). Слово «pałuba» означає: незграбна лялька або фігурка, щось на зразок манекена.

19

Юліуш Каден-Бандровський (1885—1944) — польський прозаїк і публіцист.

20

Від: соліпсизм (від лат. solus — «єдиний» та