Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

обличчя Верна, ватажка Вогняного Володаря, постійно змінювалося при світлі. Високий чоловік схрестив руки на руків'ї меча, на якому була вирізьблена голова демона, і нерухомо стояв у темряві. Його важкі очі дивилися прямо перед собою. Ліс на обрії немов утворював чорнильну лінію в темряві, а туман утворював тонкий шар нічного туману. Але по той бік темряви здалеку долинув ряд шелестких кроків. Наче кроки йшли з пекла.

Однак це була величезна армія, яка йшла вперед в унісон.

.

Сексуальний і красивий ватажок найманців з вогненним довгим волоссям не вгадав про це. Верн так і не став лицарем Еруїна. Але на його шиї був довгий шрам, який походить від його минулої пам'яті. Насправді він був відставним кавалеристом, який воював проти Мадари в Карсуку. Тому, коли він заплющив очі, то майже з глибини душі зрозумів, звідки долинав шурхіт.

.

Армія Мадари була схожа на океан, безмежну і нескінченну, нескінченну армію скелетів. Ряди за рядами кроків скелетів падали на струни його серця.

У темряві з'являлися іскри червоного вогню, і їх ставало дедалі більше, наче воля-о-вогники, що пливуть за туманом. Найманці взяли зброю і з урочистим виразом обличчя встали з руїн. Все більше людей збиралося за тимчасовим укріпленням, побудованим на руїнах. Голови ворушилися, але ніхто не говорив. Їхні голоси, здавалося, були поглинуті барабанним боєм, що наближався. Усі затамували подих, спостерігаючи за тим, що розгортається перед ними.

.

Армія нежиті повільно виринала з темряви.

.

Деякі люди перейшли на бік Верна. Вони були підлеглими Вогняного Володаря. Навіть кілька чарівників у Вогняному Лорді були включені. У минулому вони завжди виступали в ролі мозку групи найманців. Але вони вагалися, чи варта ця битва того, чи ні. Ключове питання полягало в тому, чи готові вони образити молодого віконта. Але в цей момент, коли вони побачили армію скелетів, що виринали з темряви, як приплив, вони не могли не вдихнути ковток холодного повітря.

.

Це була Мадара. Яскраві троянди і колючки в темряві уособлювали непереборну ауру, немов врешті-решт кожному довелося зіткнутися з аурою смерті.

?

Вождь? Під капюшоном маг показав половину свого блідого обличчя, спитавши тихим голосом.

.

Папороть нічого не сказала.

?

Командире, їх кілька тисяч, нагадав він тихим голосом. Разом з рештою їх лише трохи більше двохсот. Більше того, ми не можемо довіряти будь-кому за межами групи. Невже ми будемо битися на смерть цими скелетами тільки через обіцянку? Навіть якщо нам доведеться пожертвувати всіма нашими братами?

Куди втекти? Я знаю їхні звички краще за вас. Зараз це місто оточене з усіх боків. Я засвоїв урок у Карсука: ніколи не намагайся вгадати, скільки там нежиті, тому що завжди буде більше, ніж ти можеш собі уявити. Високий чоловік озирнувся на нього і сказав: Я знаю їхні звички краще за тебе. Зараз це місто оточене з усіх боків.

Він підвів голову і подивився на передню частину. Хоча їх багато, це просто низькорівневі скелети. Їх просто викликали з кладовища не так давно. Поки ми зможемо протриматися до настання дня, вони, природно, відступлять.

?

Вождь?

Ферн підняв руку і перебив мага. Наша єдина надія зараз – це молодий пан. Двох істот із золотим рангом досить, щоб вивести нас із цього оточення. Надішліть магічний сигнал. Скажіть молодому лорду, що через дві години група найманців Вогняного Лорда не відступить, поки не загине.

Високий чоловік махнув рукою. Підніміть прапор групи найманців Вогняного Лорда. Навіть якщо я помру, я хочу побачити, як він тріпотить при світлі світанку.

!

Хм! Раз той молодий вельможа хоче, щоб ми протрималися до світанку, то дозвольте мені подивитися, як перший промінь світла пробивається крізь важку темряву. — відповіла Папороть. Він дуже добре знав план Брандо. Якщо він зможе це зробити, мені все одно, чи буду я лідером, чи ні.

.

Волхви були приголомшені і перезирнулися.

.

Через дві години.

.

Був світанок.

?

Перші?

. .

Метиша зупинився і насупився. Дівчина тримала спис і повернула голову коня. Кожен нерв у її тілі був напружений, коли вона дивилася на генерала нежиті, який стояв перед оборонною лінією, побудованою нежиттю. Він був одягнений у чорний плащ з намальованою на ньому срібною шкалою. Він випромінював холодну ауру з ніг до голови. Вона не знала, чому він раптом скаже щось подібне. Але до епохи Перших в древніх міфах існувала легенда. У темну і бурхливу епоху Лазуровий Лицар вивів першу партію Перших зі Святилища і переміг Сутінкового Дракона, який був відомий як Останнє лихо. Потім почався Рік Хаосу.

?

Але як Господь міг бути одним з Перших?

?

Крім Драконів, родовід Золотого покоління вже давно був втрачений на землі і навіть став легендою. Навіть нащадки Срібних до цієї ери були відомі як горді істоти. А після епохи розгулу Темного Дракона родовід був розсіяний по землі. Навіть виживання Срібних стало непевним. Як Перші Люди все ще можуть ходити по землі?

.

Хіба що Брандо був Драконом.

Але ельфійська дівчина тут же похитала головою і відкинула цю підозру. Навіть якби Дракон був лише новонародженим, він не був би таким слабким, як Господь. Хоча вона так і думала, дівчині раптом стало трохи шкода Брандо. Вона почервоніла і швидко попросила вибачення в душі. Але вона повернула голову коня і холодно запитала: Дурниці, що ти маєш на увазі?

.

Хаку підвів голову. Холодна металева маска наполовину плакала, а наполовину сміялася, але пара золотих очей під маскою змушувала Метішу почуватися трохи дивно. Нежить тримав косу нерухомо. Дівчина-Срібний Ельф швидко закліпала очима, боячись, що вона буде зачарована ним. Людина в масці, один з чотирьох лицарів Апокаліпсису, засміявся низьким приглушеним голосом.

.

Так само, як і те, що я говорив раніше, сенс на поверхні такий, як ви розумієте. Голос Чорного Лицаря був наповнений металевим відлунням.

! ,

Маячня! Метиша озирнувся. Генерал Нежиті перед нею виявився набагато сильнішим, ніж вона собі уявляла. Але коли вона зупинилася, атака найманців також припинилася. Ельфійська дівчина не знала, чи просити у Господа підкріплення. Через битву між Брандо і Кабіасом вулиці були вкриті товстим шаром диму. Вона не знала, що відбувається за лаштунками, але переживала, що відверне Брандо.

?

Але в цьому глухому куті рядовим солдатам дворян також не дозволялося входити в місто. Оскільки це так, вона могла б на деякий час затриматися. Вона прикусила блідо-сріблясту нижню губу і сказала: