Читати книгу - "Відьмина служба підтримки, Юлія Богута"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Спогади швидко минали, аж доки не з'явилися головні. Ось, я зачинила двері «Тихого дому» і йшла у темряві. Ось, чиясь рука затиснула мені рот. Я знепритомніла і перед тим, як моя свідомість остаточно зникла, я помітила червоний перстень з гравіюванням — символом нескінченності. На цьому все закінчилося. Не було ніяких доказів, зачіпок чи хоча б деталей зовнішності "колекціонера", про що я й сказала Алану.
— Не засмучуйся так, Ело. Ми обов'язково знайдемо його і засадимо у в'язницю. Просто почекай трохи.
Мій погляд опустився з Алана на диван. Так, з часом ми знайдемо цього покидька, але ніхто не поверне мені витрачені нерви. Ніхто не поверне мені зниклого дивану чи балакучий фонтан. Якщо я спробую їх знову оживити, вони можуть повернутися іншими істотами. Все, що мені залишалось — жити далі.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відьмина служба підтримки, Юлія Богута», після закриття браузера.
