Читати книгу - "«І бачив я звірину...», Віктор Васильович Савченко"

щедро обдарованими, і якби їм судилося прийти у світ «на світанку» чи «в полудень» людства, то й дарування їхні засвітилися б по-іншому. Наприклад, Далі у другий період творчого життя, від 1948-го по 1989-й роки повернувся до класики і створив серію глибоких релігійних полотен. Але їх виявилося незрівнянно менше ніж сюрреалістичних.

В окультному плані всі такі митці і їхні твори працювали над вирощенням егрегора Самаеля.

Треба сказати, що у століття з коренем «вісімнадцять» до чорної містики потяглися також слов’янські майстри слова, зокрема Микола Гоголь (1809–1852), Олексій Костянтинович Толстой (1817–1875) та інші. Тогочасний культурний світ перебував у полоні всіляких сатанинських течій.

Уже в двадцятому столітті, у самий розпал більшовизму з’являється твір, написаний на, так би мовити, фактичному матеріалі. Автор Михайло Булгаков (1891–1940) у романі «Майстер і Маргарита» змалював засобами умовно-фантастичного жанру увесь містичний план тогочасного буття. Досі залишається загадкою, чому Сталін не вбив Булгакова. Чи не тому, що головний персонаж Воланд (сатана) показаний хоч і безмежно жорстоким, але шляхетним? А може, тому, що, за авторською версією, царювання його (Воланда) було невідворотне? Та як би там не було, а це була перша (і остання) спроба осмислити події з погляду містики, за всі 73 роки і сім місяців радянської влади.

Сатана приречений на самознищення. Якщо ліквідація ленінської гвардії стала нищенням сатани на матеріальному плані, то боротьба з різними течіями в літературі і мистецтві, наприклад, футуризмом, авангардизмом, кубізмом та іншим, нищила духовні основи сатанинства. Друга хвиля боротьби з окультною базою темних спалахнула за часів хрущовської відлиги. Проте модерністів фізично вже не винищували, дехто з них спливе на поверхню в часи «перебудови», але таких стовпів, яких породила «ніч людства», поміж них не виявилось.

Тим часом набирала обертів машина гуманізації суспільства — література. Метод соц. реалізму (багато хто й досі не знає до пуття, що це таке), попри велику шкоду для літератури, яка полягала в основному у формалізації художньої творчості, не заперечував аби в центрі уваги була людина. З’являється безліч позитивних героїв — від примітивних схем до повнокровних персонажів, які швидко (завдяки державним книговиданню і книгопоширенню) стають складовою свідомості найчитабельнішої людності світу.

Радянський егрегор з абсолютно чорного перетворюється на темно-сірий, а згодом у ньому з’являються шпарини.

Слід зауважити, що поряд із згаданими мною абстракціоністами, у цей період з’являється чимало видатних майстрів пензля і слова, образи і герої яких гуманізували людську природу, але на видноті світової історії залишилися абстракціоністи.

6. Водночас, коли у мистецтві йшло руйнування людської психіки, а в житті нищення людини, як виду, подібне втручання було і в неживу природу. Найвищий інтелект тогочасного людства намагався проникнути в глибини матерії. Австрієць Ервін Шредінгер (1887–1961) і німець Вернер Гейзенберг (1901–1976) розробляють теорію квантової механіки, українець Дмитро Іваненко (1904) дає теорію атомного ядра, росіянин Ігор Курчатов (1902–1960) відкриває спонтанний поділ ядра урану (1940), американець Роберт Опенгеймер (1904–1960) працює над створенням атомної (уранової) бомби (1942–1945), яку у серпні 1945-го скинули на Хіросіму й Нагасакі і яка усього за кілька хвилин забрала 150 тис. життів. Це була тільки перша ягідка. Другу — значно більшу створили у Радянському Союзі під керівництвом того ж Курчатова у 1953 р. Її було добротно апробовано на людях, тваринах, спорудах та військовій техніці. За всім тим стояла тінь Сталіна й Берії.

У 1946 р. в СРСР створили атомний реактор, який згодом використали на АЕС і криголамі, що мали ім’я Леніна. Сатанинській владі — сатанинської сили енергію. Але щоб управляти такою енергією, потрібні висока відповідальність, обов’язок і духовність. Адже йдеться про загрозу мутації людини вже не на художньому полотні, а в природі. Образи Пікассо, Далі та інших після Чорнобиля здаються не такими вже й химерними. Власне, твори кубістів, сюрреалістів і т.п. стали предвісниками хаосу не лише людської свідомості, а також її біологічної форми. Сатана розпочав нищити образ і подобу…

7. В астральному світі зараз змагаються дві сили: марксистсько-ленінський і національний егрегори.

На поверхні першого лежить популістська, але чітко сформульована ідея «вселюдської рівності», всередині ж його — ідея хаосу, а саме: рівність між обдарованим і нездарою, працьовитим і неробою, моральною особистістю і збоченцем. А над хаосом — трон Самаеля. Набутки культур та інтелекту тут визнаються тільки тоді, якщо вони не суперечать принципу Самаеля. Етносам відведено роль карт у руках шулера.

На поверхні другого лежить ідея, що засуджує право одного народу маніпулювати долею іншого, принцип збереження національної ідентичності, тобто заборона замулювати джерела родів і народів («рік»). Цим принципом опікується «ангел вод». Він не заперечує поєднання доль між представниками різних «джерел» і «рік», він тільки забороняє нищення, як і злиття, що є по суті також нищенням. Усередині цього егрегора лежить те ж саме, що й на його поверхні.

Ідея «вселюдської рівності» зорієнтована на тваринну складову (кама рупу — «червоне чудовисько в нас») окремої людини і всього суспільства. В епоху найгустішої тіні Темного сателіта і найбільшої його активності, коли матеріальний план людини вивищився над духовним, ідею цю підхопив обиватель — найчисельніша верства суспільства. Та вже тепер закінчується ніч людства, чорний егрегор «змія великого, вужа стародавнього» тане, а відтак і вплив його на земне життя дедалі слабкішає. Водночас настають сприятливі часи для прагнень і думок тих, кого винищено було імперським і червоним сатанинством. В Україні колись розрізнені магічні ланцюги Б.Хмельницького, І.Мазепи, С.Петлюри, М.Грушевського тепер уже гуртуються у великий егрегор. Його живлять ідеї мільйонів душ замордованих. Усі вони, без винятку, відстоювали свої принципи з божим наповненням у душі, тому й колір їхнього егрегора синьо-жовтий. Це він — уже нинішній егрегор вплинув на прийняття державної символіки у Верховній Раді. Власне, то був видимий перелом у силі впливу двох егрегорів на земну свідомість. З того часу червоний егрегор знесилюватиметься, аж до повного знищення, а синьо-жовтий набиратиме міці. Він є складовою світлого егрегора людства — Михаеля, якому судилося уже на початку третього тисячоліття повністю перемогти Самаеля тепер уже в земному світі.

Як реакція на танення чорного егрегора, у багатьох містах України почали виникати гуртки, товариства і навіть школи під символами Реріха, Блаватської та інших, ініціатори («вчителі»)яких мають одне завдання — виростити