Читати книгу - "Лабіринт біля моря"

періоду величі Афін. Великі сакральні споруди, в тому числі гігантський Герайон, постають у VIII столітті до Р.Х. Цей храм був відновлений у VII столітті, а відтак перебудований близько 560 року до Р.Х. архітекторами Ройкосом і Теодоросом, він був найбільшою святинею тогочасної Греції з імпозантними вимірами: 102 м довжини і 52 м ширини. За часів Геродота столиця острова, амфітеатром розташована біля моря, вважалась одним із найкрасивіших міст світу.

У період, коли Афіни ще володіли незначною кількість кораблів, могутній самоський флот неподільно панував на Егейському морі, сягаючи Сицилії, Епіру та своїх численних приморських колоній. Володарі Самоса підтримували приязні стосунки з Єгиптом, а східні сатрапи ставилися до них, як до рівних.

Самос — батьківщина чудових будівничих, інженерів і митців. Тут діяла славетна школа скульпторів і керамістів, і саме тут було доведене до досконалості мистецтво виплавки заліза і бронзи. Незмірною була слава самоських архітекторів. Досі можна милуватися водогоном, пробитим у скелі, який сягає часів Полікрата. Коли Дарій вирішив перекинути міст через Дунай, нагляд за роботою він доручив самоським архітекторам.

При «ренесансному» дворі Полікрата, тирана Самоса, сина купця, ворога аристократів, мецената мистецтв, перебували такі блискучі поети, як Анакреон і Ібікос. Історія також переказала нам імена багатьох славних самоських малярів: Каліфон, Теодор, Тімотес, Аґатарх. Останній працював також в Афінах і згідно з традицією увів малярство в театрі (він теж був автором незбереженого трактату про сценічні декорації).

На Самосі народилися філософи Піфагор і Меліс, історики Паґей і Дур.

Список самоських знаменитостей можна значно розширити. А почати його було б варто від імені Гери, яка начебто народилася саме тут, на березі ріки Імбрас.

Відступимо від звичаю описування старого каміння. Причина проста — я не бачив цього острова на власні очі, якщо не рахувати листівки з-перед І Світової війни. На ній видніє дорична колона без капітелі, самотня, мов фабричний комин посеред сухого краєвиду на тлі вигорілого неба.

Займемося тут певним історичним епізодом, який називають повстанням чи бунтом Самоса. Він охоплює короткий відтинок часу від 440 до 439 року до Р.Х., і чимало істориків зіштовхують його на маргінес грецької історії. Натомість нам ця подія здається вкрай істотною і значно вагомішою за своїми наслідками, ніж це описують фахівці.

Із суперечливих джерел і повідомлень ми спробуємо реконструювати цю історію, не приховуючи симпатії до переможених.

Отож, два чудові іонійські міста — Самос і Мілет — перебували в перманентній суперечці. Яблуком незгоди була вітчизна Біанта, одного з Семи Мудреців, — Прієна, розташована на узбережжі Малої Азії поблизу гирла Меандра. Суперечки грецьких міст нагадували сімейні чвари, в яких важко зрозуміти істотні причини і те, «хто першим почав». Обидві посварені сторони належали до Дельфського Союзу, який пізніше назвали Афінським Морським Союзом. Формально всі члени Союзу, а було їх понад 200, мали рівні права, і кожен із них володів одним голосом на Зборах Союзної Ради. Насправді ж, внаслідок фактичної переваги сил, вирішальний голос належав Афінам.

У суперечці між Самосом і Мілетом здоровий глузд підказував, щоб Афіни обмежилися роллю посередника і не ставали на бік жодної зі сторін. Важко пояснити чому, але Перикл, прецінь досвідчений політик, дозволив втягнути себе в небезпечну гру, — хіба що ми повіримо пліткарській інформації Плутарха, наче це сталося за намовою Аспазії, яка походила з Мілету. Як би там не було, Афіни виступили проти Самоса, визнавши за Мілетом спірне місто Прієну. Самосці відчули себе скривдженими і не погодилися з цим рішенням. Свавільна політика Афін поставила під знак запитання їхню позицію вільної держави. Ширилися чутки, буцім самоський уряд не скориться і відстоюватиме свої права, та навіть вийде із Афінського Союзу, що було б небезпечним прецедентом, позаяк подібний крок міг потягнути за собою низку бунтів інших грецьких міст проти афінян. Тому Перикл вирішив діяти швидко й рішуче, тобто проводити політику втручання.

Влітку 440 року до Р.Х. експедиційний корпус у складі сорока трієр випливає з Пірею, щоб приборкати збунтованих.

Перший акт самоської драми розігрався блискавично. Заскочений острів потрапив до рук афінян, котрі розпустили існуючий уряд, створили новий, який давав гарантії вірності, залишили на острові гарнізон і взяли у заручники 50 найвідоміших громадян і стільки ж дітей, відіславши їх на острів Лемнос.

Справа здавалася повністю залагодженою. Апологет Перикла каже, що афіняни встановили на Самосі демократичний уряд і повернулися до Афін. Це звучить гладко, як розповідь про шкільну екскурсію.

Проте деякі самосці втекли від нападників до Малої Азії і там шукали допомоги при дворі Пісутена, тогочасного військового командувача Сардів. Зібравши підкріплення в кількості 700 осіб, вони вночі висадилися на острові, повалили накинутий уряд, повернули заручників із Лемноса, а афінський гарнізон видали персам.

З дрібного епізоду, якими багата історія Греції, справа стала поважною, зокрема тому, що до бунтівників приєднався Бізантій — колонія, щоправда розташована на північних околицях грецького світу, проте важливий торговельний і стратегічний пункт. Перикл вирішив діяти безоглядно, поки не постала антиафінська коаліція.

440 рік — друга інтервенція на Самосі. Операція була широко закроєна не лише тому, що в ній брала участь більша кількість одиниць флоту, ніж у першому поході, а й тому — і це вже політичний момент, — що у військових діях на боці Афін взяли участь союзники. Характерна заувага Фукідіда, який каже, що Перикл послав на Хіос і Лесбос свої військові кораблі, щоб закликати ці держави до участі в війні. Отож заклик виглядав доволі категоричним.

Паралельно з військовими діями Перикл вів із притаманною йому спритністю дипломатичну акцію, покликану ізолювати Самос на міжнародній арені, якщо так можна сказати, щоб увесь конфлікт замкнувся у внутрішньогрецьких межах. Переказ перським сатрапам в обмін за нейтральність певних сум із союзної скарбниці (афінський лідер звітував перед Афінськими Зборами за подібні видатки простою формулою «вжито на необхідні цілі») ще можна якось акцептувати. Натомість передача персам грецьких земель на карському узбережжі виходить далеко поза межі сприйняття.

Друга самоська війна точилася з перемінним успіхом. Перикл вирушив проти острова на чолі 60 кораблів і провів переможну