Читати книгу - "Північний вітер"

RE:

А це вже неймовірне нахабство!

Вісім днів потому

Тема: Знову з Вами

Привіт, Еммі, я повернувся. Я був у Амстердамі. З Марлен. Ми вирішили дати нашим стосункам ще шанс. Та нічого з того не вийшло. Вже за два дні я із запаленням легенів лежав у ліжку. Мені було соромно за себе, а Марлен п’ять днів трясла термометр і посміхалася мені люб’язно-гірко, достоту як медсестра на тридцятому році роботи, що ненавидить свої обов’язки, але не звинувачує в цьому пацієнтів. Амстердам виявився цілковитою протилежністю тому, що я собі уявляв: ніякий то не новий початок, а звичайний собі старий кінець — щось рутинне, зібране за багато років. Цього разу ми розійшлися надзвичайно шанобливо. Вона сказала, що якщо мені щось знадобиться, то вона завжди до моїх послуг. Вона мала на увазі — будь-що з аптеки. А я сказав: «Якщо ти колись вигадаєш, що не можеш без мене жити, і я теж буду певен, що не можу без тебе жити, тоді полетимо на кілька днів до Амстердаму — і переконаємося в протилежному».

До речі, я розповів Марлен про нас. Вона відреагувала так, наче це ще гірше моєї пневмонії. Я сказав: «Є одна жінка, з Інтернету, яка мені подобається». Вона: «Скільки їй років? Як вона виглядає?» Я: «Гадки не маю. Їй від тридцяти до сорока років. Білявка, брюнетка або руденька. А ще вона щаслива у шлюбі». Вона: «Ти хворий!»

«Ця жінка, — кажу я їй, — дає мені можливість думати про когось, окрім тебе, Марлен, і відчувати щось схоже. Вона мене хвилює, збуджує, часом мені кортить послати її подалі, але знаю, як сильно я жадатиму повернути її назад. Бо вона потрібна мені тут, поруч. Вона уміє слухати. Вона розумна. Вона кмітлива. А найважливіше, що вона поруч».

«Якщо тобі подобається їй писати, то пиши, — сказала Марлен. — І не забувай про пігулки!» — додала вона.

Еммі, я безпорадний. Як мені залишити цю жінку? Вона наче холодильна шафа, але мені стає гаряче, коли її торкаюся. Коли гуляю з нею Амстердамом, підхоплюю запалення легенів, але коли вона вночі кладе мені руку на чоло — я палаю.

Так, Еммі, розпочнімо частину другу, й от що я Вам скажу: я повернувся назад. Я не мав наміру добровільну розбирати табір у Вашому головному мозку. Я хотів би, щоб ми й надалі одне одному писали. А ще я хотів би, щоб ми познайомилися особисто. Ми так і не скористалися відповідними логічними моментами для цього. Ми відкинули найпростіші правила гри одне з одним. Ми — старі, вірні друзі, взаємна підтримка щодня, а інколи ми поводимося, достоту як закохана пара. І серед усього цього розмаїття нам із Вами бракує звичайнісінького початку — зустрічі. Проте ми надолужимо, авжеж! Та як нам це організувати, щоб жоден нічого важливого не втратив, я поки не знаю. А Ви?

Частина третя: Еммі, я навмисне розпочав лист розповіддю про Марлен. Я почав з себе, бо мені хочеться, щоб ми більше розповідали про своє життя. Я не хочу поводитись так, наче на світі не існує нікого, крім нас. Я хочу знати, як Вам ведеться у шлюбі, як Ви даєте раду з дітьми і таке інше. Було б добре, якби Ви ділилися зі мною своїм турботами. Мені було б втішно знати, що не один я їх маю. Мені приємно Вам допомагати. Для мене честь, якщо Ви цілковито мені довірятимете.

І, нарешті, Еммі, частина четверта: не ненавидьте мене більше профілактично! Я цього не зношу. Я покинув дослідження про вплив електронних листів на нашу мовну поведінку і її значення як засобу перенесення почуттів ще на початку березня. Офіційна версія відмови: часу катма. Насправді ж ця тема набула для мене надто «особистого» звучання, тож я не хотів більше займатися нею з наукового погляду. Еммі, ми усе з’ясували?

Приємного дня.

Лео.

PS: З одного боку, моє повідомлення про «відсутність до 18 травня» було справедливим покаранням за Вашу недовіру. З іншого боку, мені було прикро. Ви написали мені таке неймовірно гарне, відверте, щире та докладне послання. Дякую Вам за кожне слово!

Сорок п’ять хвилин потому

RE:

Ви відмовилися від дослідження через нас?

Як чудово, Лео, за це Вас люблю! (На щастя, Ви і не підозрюєте, як я це щойно сказала.) Зараз мушу бігти — веду Йонаса до стоматолога. На жаль, він не буде під загальним наркозом. Це до Вашого питання, як я даю раду з дітьми.