Читати книгу - "Вступ до психоаналізу"

Формування таких мішаних образів становить важливу частину роботи сновиддя, бо можна довести, що потрібні для цього спільні риси навмисне створюються там, де попервах їх нібито бракувало, скажімо, через вибір словесних засобів вираження думки. Ми вже натрапляли на такі згущення й мішані образи: вони відіграють істотну роль у постанні численних мовних похибок. Пригадайте молодика, що хотів погуляювати з дамою. Крім того, є дотепи, спосіб побудови яких полягає в згущенні. Та коли на це не зважати, можна стверджувати, що процес згущення для нас украй незвичайний і дивний. Щоправда, крім скомпонованих осіб, які з’являються нам у сновиддях, є ще чимало складних витворів людської фантазії, що дуже легко поєднує в одне ціле різні частини, котрі, як відомо з досвіду, в природі не поєднані, — приміром, у кентаврах і казкових тваринах давньої міфології або на картинах Бекліна. «Творча» фантазія, по суті, взагалі нічого не вигадує, вона тільки поєднує в цілість чужі один одному складники. Проте дивовижність самої роботи сновиддя полягає ось у чому. Матеріал, який використовує робота сновиддя, — це думки, і хоча декотрі з них можуть видаватись огидними й неприйнятними, вони все ж правильно побудовані й виражені. Робота сновиддя надає цим думкам іншої форми, і при цьому ми дивуємось і не можемо збагнути, чому при такому перекладі — переході на іншу мову та інший шрифт — використовуються засоби злиття і комбінування. Адже в інших випадках переклад прагне шанобливо ставитись до всіх особливостей оригіналу і насамперед розрізняти речі схожі, але не тотожні. Зусилля роботи сновиддя спрямовані в протилежний бік, вона прагне згустити дві різні думки, добираючи, мов для дотепу, багатозначне слово, яке могло б виражати обидві думки. Ми, певне, зразу й не оцінимо такої дії, але вона може набути великої ваги у формуванні нашого уявлення про роботу сновиддя.

Хоча згущення затемнює сновиддя, в нас усе-таки не складається враження, ніби воно становить наслідок цензури сновидь. Радше можна припустити, що це результат дії якихось меха­нічних або економічних чинників, який, проте, на руку цензурі.

Наслідки згущення іноді цілком незвичайні. З допомогою згущення у явному сновидді часом об’єднуються два цілком різні напрями латентних думок, тож можна нібито досить правильно витлумачити сновиддя і при цьому недобачити ще одного можливого тлумачення.

Крім того, один з наслідків впливу згущення на відносини між латентним і явним сновиддям полягає в тому, що нема вже простих зв’язків між елементами латентного сновиддя і елементами явного. Один явний елемент відповідає водночас багатьом латентним, і навпаки, один латентний елемент може бути властивий багатьом явним, відбувається своєрідне переплітання. При тлумаченні сновидь виявляється, що асоціації до певного елемента сновиддя не витворюють правильної послідовності. Часто слід зачекати, поки буде витлумачене все сновиддя.

Отже, робота сновиддя використовує дуже незвичайний спосіб транскрипції думок сновидця; це аж ніяк не дослівний і не познаковий переклад, не добір за якимсь правилом, коли, наприклад, лишаються тільки приголосні, а голосні щезають, і навіть не те, що можна було б назвати представництвом, коли один елемент неодмінно має репрезентувати кілька інших, — а щось зовсім відмінне й набагато складніше.

Другий результат дії роботи сновиддя — це зсув. На щастя, ми його розглядали й раніше і вже знаємо, що зсув є наслідком самої цензури сновиддя. Зсув набирає двох форм: по-перше, латентний елемент заступає не якась його частина, а щось іще дальше, щось ближче до натяку; по-друге, психічний акцент переходить із важливого елемента на якийсь інший, неважливий, тож сновиддя змінює свій центр і видається дивним.

Заміна через натяк трапляється в нашому мисленні й тоді, коли ми не спимо, але є певна різниця. У стані неспання натяк має бути ясним і зрозумілим, а замінник — пов’язаним за змістом із властивою думкою. Навіть дотеп часто послуговується натяком, причому нехтує умову наявності обов’язкового асоціативного зв’язку за змістом, заступаючи його незвичними зовнішніми асоціаціями, як-от схожість звучання, багатозначність слова й т. ін. Зате умови зрозумілості він тримається цупко: дотеп утратить усяку силу, коли зворотний шлях від натяку до справжньої суті потребуватиме чималої праці. Але в сновиддях натяк через зсув вільний від цих обох обмежень. З елементом, що його він заступає, натяк пов’язаний якнайповерховіше і якнайвіддаленіше, і тому стає незрозумілий, а коли все ж з’ясувати той зв’язок, тлумачення полишає враження невдалого дотепу або силуваного, абияк склепаного пояснення. Адже цензура сновиддя тільки тоді досягає своєї мети, коли їй щастить перешкодити знайти зворотний зв’язок від натяку до властивої думки.

Зсув акценту як засіб вислову думок трапляється дуже рідко. Ми часом удаємось до нього, коли не спимо, для досягнення певних комічних ефектів. Я можу дати вам уявлення про те враження плутанини, яке він створює, нагадавши оповідку, як в одному селі був коваль, що скоїв злочин, який тягнув за собою смертну кару. Суд постановив, що коваль винен, та оскільки він у селі один і без нього не обійтися, зате в селі є аж три кравці, одного з них треба повісити замість коваля.

Третій спосіб дії роботи сновиддя психологічно найцікавіший. Він полягає в перетворенні думок у зорові образи. Добре пам’ятаймо, що не кожна з думок сновиддя зазнає такої трансформації; чимало з них зберігають свою первісну форму і з’являються навіть у явному сновидді як думки або як бажання; до того ж і зорові образи — не єдина форма, у якій виражаються думки. Але ці образи — найістотніше в утворенні сновидь; як нам уже відомо, ця частина роботи сновиддя — друга найхарактерніша риса сновидь; крім того, ми вже знаємо, що окремі елементи сновиддя мають своє «пластичне конкретне зображення».

Ясно, що цей спосіб дії аж ніяк не легкий. Щоб зрозуміти, які ж його труднощі, вам треба уявити собі, ніби ви взялися замінити провідну політичну статтю з газети низкою ілюстрацій. Ви будете змушені перейти від алфавітного письма до ієрогліфічного. Коли в тій статті йтиметься про осіб і конкретні предмети, то ви їх легко, а може, й з певною вигодою заміните картинами, але на вас чекають труднощі, коли доведеться зображувати всі абстрактні слова і ті частини мови, які вказують на зв’язки між певними думками, як-от частки, сполучники і т. ін. При абстрактних словах ви зможете зарадити собі з допомогою найрізноманітніших хитрощів. Спробуєте, наприклад, передати текст статті іншими словами, які, може, незвично звучатимуть, зате будуть конкретні і їх буде легко зображувати. Тоді ви пригадаєте, що більшість абстрактних слів — це колишні конкретні, первісне значення яких уже згасло, і тому ви скількимога часто повертатиметесь до первісних конкретних значень цих слів. Ви радітимете, коли «володіння» певним об’єктом вам пощастить зобразити як справжнє тримання його в руках. Те саме робить і робота сновиддя. Тож за таких обставин навряд чи можливо висувати високі претензії на точність зображення. Не чіплятиметесь ви до роботи сновиддя й тоді, коли вона, приміром, намагатиметься якийсь важкий для зображення елемент, як-от злам подружньої вірності, замінити іншим зламом, наприклад зламаною ногою.[24]

«Божа кара (зламана рука за злам шлюбу). Пані Анна М., дружина одного резервіста, звинуватила пані Клементину К. у невірності свого чоловіка. У звинуваченні йшлося, що К. з Карлом М. мала недозволені стосунки, тоді як її