Читати книгу - "Енріке Портеро в Академії Баленсіага, Maurice Fedoux"

Енріке, трохи хвилюючись, почав обережно відкривати коробку, з якої постав новий мобільний телефон. Сеньйор Агрідо із захопленням пояснював функції телефону, показуючи, як налаштувати основні додатки і використовувати його можливості. Енріке так захопився новим телефоном, що зовсім не помітив, як шофер оголосив про їхнє прибуття. Лише коли сеньйор Агрідо торкнувся його плеча, Енріке усвідомив, що час виходити.

Він вийшов із машини й одразу насупився — перед ним відкривався вид на порт, а не на Академію Баленсіага. Спочатку його охопило тривожне відчуття, що його надурили. Він насторожено озирнувся на сеньйора Агрідо.

— Сеньйоре Агрідо, а де ж Академія? — запитав він.

— Не турбуйся, Енріке, — заспокійливо сказав сеньйор Агрідо, помітивши його сумніви. — Ми вирушимо до Академії на круїзному лайнері. Це буде початком твоєї нової, дивовижної подорожі.

Енріке полегшено зітхнув, і його серце завмерло в передчутті — круїзний лайнер, новий телефон і майбутнє навчання в Академії Баленсіага! Усе це здавалося неймовірним, і він із новою силою відчув хвилю вдячності за свій порятунок.

Енріке і сеньйор Агрідо пройшлися трохи, і незабаром перед їхніми очима постало видовище, що змусило Енріке завмерти від захоплення. На причалі височів величний круїзний лайнер, що виблискував білосніжними бортами під полудневим сонцем. Його обтічні лінії нагадували гігантського морського хижака, готового розсікати простори океану. Круїзний лайнер був прикрашений безліччю вікон, за якими вгадувалися просторі каюти й зали, що обіцяли мандрівникам комфорт і розкіш. Над головною палубою височіли кілька поверхів, немов чудернацькі тераси, кожну з яких прикрашали квіти і зелень, створюючи атмосферу морського курорту. Здалеку долинала приглушена музика, посилюючи відчуття, що попереду на Енріке чекає щось незвичайне і захоплююче.

Енріке не міг відвести очей від цього приголомшливого видовища, відчуваючи, як хвилювання переповнює його. Сеньйор Агрідо, помітивши захоплення на обличчі юнака, з легкою посмішкою хитнув у бік трапа, запрошуючи піднятися на борт. Енріке й сеньйора Агрідо без проблем пропустили всередину розкішного лайнера. Щойно вони піднялися на борт, їх оточила атмосфера вишуканості, витонченості та небувалої чистоти. І все це було до послуг Енріке на тлі свіжого морського повітря. Він навіть не міг про таке мріяти!

Поки Енріке, ідучи, відкривав рота від захвату, сеньйор Агрідо з професійною легкістю вів його коридорами й палубами, повз елегантно вдягнених пасажирів і персонал, які миготіли в полі зору, заглиблені у свої справи. Усе навколо вражало розмахом і продуманістю. Упродовж їхнього просування сеньйор Агрідо продовжував ділитися своїми думками й настановами.

— У світі моди першочергове значення має знакова зустріч, — почав він. — У тебе буде не так багато часу, щоб справити враження на тих впливових людей, кого зустрінеш на своєму шляху. Тому важливо бути впевненим у собі, навіть якщо всередині ти відчуваєш невпевненість. Коли розпочнеш навчання, не бійся проявляти себе. Світ моди — це місце, де оригінальність і сміливість цінуються понад усе. Але не забувай про ввічливість і повагу до тих, хто вже досяг певних висот. Май змогу слухати, вчитися, придивлятися до тенденцій і ніколи не бійся ставити запитання.

Сеньйор Агрідо, помітивши стомленість в очах Енріке, злегка посміхнувся і додав:

— І найголовніше, Енріке, залишайся вірним собі. У світі, де так багато уваги приділяється зовнішньому вигляду, важливо не втратити свою внутрішню силу. Саме вона допоможе тобі долати труднощі та рухатися вперед.

Енріке відчув, як слова сеньйора Агрідо додають йому впевненості. Хоча, правду кажучи, він не зовсім полюбляв повчання — ця звичка сформувалася в нього ще тоді, коли він отримував настанови від сімейства Дуран, і це іноді його бісило. Але з поваги до сеньйора Агрідо він намагався стримувати себе, визнаючи, що його слова корисні й доброзичливі.

Сеньйор Агрідо, помітивши, що його настанови трохи втомили Енріке, м’яко посміхнувся і сказав:

— Здається, я занадто захопився розмовами. Чому б тобі не відпочити трохи і познайомитися з кимось новим? — натякнув він на місце, де на шезлонгу відпочивала дівчина.

Енріке з легкою тривогою подивився в бік дівчини, але сеньйор Агрідо підбадьорив його кивком.

— Відпочивай, а я поки що займуся організацією твоєї каюти, — додав він, залишаючи Енріке на самоті.

На шезлонгу лежала Хермоса Гранадо — юна модниця з бездоганним смаком і почуттям стилю. Енріке, злегка збентежений, підійшов до шезлонга поруч із дівчиною й ввічливо запитав:

— Привіт. Не проти, якщо я присяду?

Хермоса, приспустивши окуляри, подивилася на Енріке, кивнула і з легкою посмішкою відповіла:

— Звісно, сідай. Але тобі варто щось зробити з цими твоїми окулярами. Вони зовсім не в стилі, і це мене дратує. У мене якраз є підходящі, більш стильні сонцезахисні. Хочеш приміряти?

Енріке присів і нерішуче взяв запропоновані окуляри. Критично роздивившись їх, він одягнув їх і одразу зауважив:

— Вибач, але здається, вони виглядають як жіночі...

Хермоса посміхнулася і хитнула головою:

— Це унісекс. Ти маєш стильний вигляд, повір мені.

— Справді? Що ж, дякую, — сказав він уже більш упевнено. — Думаю, я залишу їх на якийсь час.

— От і чудово, — відповіла вона. — Мене звати Хермоса Гранадо, а тебе?

— Мене звати Енріке Портеро.

Коли Хермоса почула це ім'я, її обличчя змінилося. Вона зняла окуляри й уважно подивилася на Енріке.

— Боже мій! Той самий Енріке Портеро? Повірити не можу! Я читала про тебе в газетах, про трагедію з твоїми батьками. Про тебе стільки писали! Мені дуже, дуже шкода.

— Дякую. А що саме писали?

— Як? Ти не знаєш, що про тебе писали? Ніколи не читав статей?

Енріке заперечно похитав головою.

— Дивно, — насупилася Хермоса і задумалася. — Ну, загалом, писали різне...