Читати книгу - "Місія: Приховати кохання , anetaboychuk"

Вчитись на третьому курсі аналітичного, було важкувато, але я справлялась. Відбувши дві пари, вирушила до їдальні універу разом з Віткою. Ми з нею познайомились ще на першому курсі, адже були однокурсницями, та дружити почали під кінець другого, історія нашого знайомства не проста. Адже я тоді її врятувала після чого влипла в халепу. В решті решт, ми угнали машину але вирішили все по закону...Хах, якщо говорити відверто, я може і здаюсь серйолнозною та то зовсім не так.

-Боже, дай нам сил здати грьобану математику в того придурка.-занила подруга.

Я цілком і повністю розуміла її почуття, адже викладач в нас ще той...

-Та облиш, я впевнена що здамо, а навіть як ні це не останній екзамен.-підморгула я, та перескочив сходинку. 

Вітка дзвінко засміялась від чого я усміхнулась. -Після цих слів ми зажви їдемо тусити, а я потім нічого не пам'ятаю, так що нє.

Ні для кого не секрет, що якщо ми з нею не здали щось, то їдемо розвіятись, ось тільки батьки цього не знають, і це добре.

Вероніка та Віта увійшли до університетської їдальні, яка була справжнім оазисом серед шаленого студентського життя. Простора і світла, їдальня зустріла їх ароматами свіжоспеченого хліба та кави. Великі панорамні вікна пропускали багато природного світла, створюючи атмосферу затишку та спокою.

По центру їдальні розташувалася зона самообслуговування з великим вибором страв. Там були апетитні гарячі страви – від традиційного борщу та котлет з пюре до пасти та стейків. Поруч розташувалися привабливі вітрини з салатами, десертами та свіжими фруктами. Дівчата взяли підноси і обговорюючи деяких викладачів , вибирали собі сендвічі та каву.

Їдальня була облаштована з думкою про студентів: просторі дерев'яні столи зручної висоти, розставлені так, щоб утворювати затишні куточки для компаній. На стінах висіли роботи студентів факультету мистецтв – яскраві картини, графіті та фотографії, що додавали їдальні особливого шарму. В кутку розташувалися зручні дивани, де можна було відпочити і поспілкуватися в неформальній обстановці.

Ніка з Вітою вибрали столик біля великого вікна, звідки відкривався вид на університетський парк з алеями та квітниками. Вони сіли, розпаковуючи свої страви, і почали обговорювати події дня. Атмосфера їдальні була сприятливою для невимушених розмов та відпочинку: легка музика на фоні, гомін студентів, сміх і жваві обговорення.

Я насолоджувалася моментом, відчуваючи, як напруга днів поступово розчиняється. Віта розповідала про новий цікавий проєкт, над яким працювала, і я слухала її з інтересом, іноді вставляючи свої коментарі та запитання. 

Доки...

Попрошу поставити зірочку на історію 

Якщо чекаєте продовження

❤️