Читати книгу - "Аліса в країні чудес, Льюїс Керрол"

- Не люблю кішок! - гнівно пропищала Миша.- А ти б на моєму місці любила кішок?



- М-м-м... мабуть, ні,- відповіла Аліса лагідно.- Не сердьтеся на мене. Проте мені б хотілося показати вам нашу кішку Діну: ви б полюбили кішок, якби могли побачити її. Це така мила, спокійна кішечка,- продовжувала Аліса майже про себе, ліниво плаваючи по калюжі,- вона так гарно мурчить, коли, сидячи коло каміна, облизує лапки і вмивається... І така гарненька і м’якенька, з нею так приємно гратися... А як ловить мишей!.. Ой! Пробачте! - знову вигукнула Аліса, бо на цей раз у Миші аж шерсть піднялася сторчма, і, певна річ, вона, мабуть, справді образилась.- Ми не будемо більше говорити про Діну, якщо ви проти.

- Ми! Ну, знаєте! - скрикнула Миша, що тремтіла аж до кінчика хвоста.- Як же, потрібно мені говорити про неї! Ми, миші, завжди ненавиділи кішок: гидкі, підлі, брутальні створіння! Не нагадуйте мені про них більше!

- Я не буду, повірте! - запевнила Аліса, поспішаючи змінити тему розмови.- А ви... ви... любите... собак? - Оскільки Миша не відповідала, Аліса продовжувала гаряче: - Недалечко від нас є така гарненька собачка, мені б хотілося показати її вам. Маленький тер’єр з блискучими очима, розумієте, і з... о! з такою довгою кучерявою рудою шерстю! Він уміє ловити речі на льоту, сидіти на задніх лапках, випрошуючи поїсти, і чого тільки він не вміє, я не можу пригадати навіть половини! Його господар, фермер, розумієте, запевняє, що це дуже корисний собака, вій коштує сто фунтів! Там такий, що давить всіх пацюків і... ой лишенько! - сумно вигукнула Аліса.- Боюся, що я знов образила її!

Справді, Миша пливла щодуху геть і зчинила справжнісіньку бурю в калюжі. Аліса лагідно покликала:

- Мишо, люба! Будь ласка, поверніться, і ми не будемо розмовляти ні про кішок, ні про собак, якщо вам це так неприємно!

Почувши це, Миша повернула і повільно попливла назад, її обличчя було зовсім бліде (від гніву, подумала Аліса), і вона промовила тихим тремтячим голосом:

- Давай вийдемо на берег, там я розповім тобі свою історію, тоді ти зрозумієш, чому саме я так ненавиджу кішок та собак.

Справді, пора вже було вийти з води, бо калюжу геть заповнили птахи і звірята, що попадали в неї: там була Качка і Індик, австралійський папуга Лорі, і Орля, і ще якісь дивовижні створіння. Очолюване Алісою, все товариство попливло до берега.

Товариство, що зібралося на березі, мало справді чудернацький вигляд: птахи з заяложеним пір’ям, звірята, шерсть яких поприлипала до тіла,- всі вони промокли до кісток, сердилися і не знаходили собі місця.

Перш, за все, звичайно, постало питання, як обсушитися. З приводу цього було влаштовано нараду. За кілька хвилин Алісі здавалося цілком природним те, що вона розмовляла з усіма так невимушено, ніби була знайома з ними все життя. Так, наприклад, вона довго сперечалася з папугою Лорі, який врешті надувся і твердив лише одне: «Мені краще знати, я старший від тебе», а Аліса з цим не хотіла погоджуватися, не знаючи, скільки тому було років. А як Лорі рішуче відмовлявся назвати свій вік, то і розмовляти далі було нічого.



Нарешті, Миша, яка, здавалося, користувалася серед присутніх деяким впливом, гукнула:

- Посідайте всі і слухайте сюди. Я миттю обсушу вас!

Всі до одного швиденько розсілися кружком, в центрі була Миша. Аліса не зводила з неї стурбованого погляду, бо відчувала, що неодмінно страшенно простудиться, якщо не обсушиться зразу ж.

- Гм! - почала Миша з багатозначним виглядом.- Всі приготувалися? Зараз я викладатиму найсухіший матеріал. Тихше, будь ласка!

- Вільгельм-завойовник, на боці якого стояв папа, швидко підкорив англійців, що були без керівників і звикли до узурпації та завоювань. Едвін і Моркар, графи Мерсійський та Нортумбрійський...

- Б-р-р! - буркнув Лорі, здригаючись від холоду.

- Що вам? - звернулася до нього Миша, насупившись, але дуже ввічливо.- Ви щось сказали?

- Я? Ні-ні! - поквапливо відповів Лорі.

- Мені здалося, що саме ви,- сказала Миша.- Я продовжую. Едвін та Моркар, графи Мерсійський та Нортумбрійський, виступили на його підтримку, і навіть Стіганд, патріот-архієпископ кентерберійський, знаходив це потрібним.

- Знаходив що? - перепитала Качка.

- Знаходив це,- досить роздратовано відповіла Миша.- Ви, звичайно, знаєте, що таке це?

- Я добре знаю, що таке це, коли знаходжу щось,- сказала Качка.- Найчастіше це буває жаба або черв’як. Мене цікавить, що знаходив архієпископ.

Миша не звернула уваги на це питання і швидко продовжувала:

- ... знайшов потрібним вийти з Едгаром Ателінгом назустріч Вільгельмові і вручити йому корону. Спочатку Вільгельм поводив себе стримано, але зарозумілість норманнів... Як ти почуваєш себе зараз, моя люба? - продовжувала вона, звертаючись до Аліси.

- Мокрісінька, як і раніш,- сумно відповіла Аліса.- Мені здається, що від цього сухого матеріалу я зовсім не обсихаю.

- В такому разі,- урочисто заговорив Індик, встаючи,- я вношу пропозицію перенести збори з метою негайного вжиття більш енергійних заходів для...

- Говори по-людськи! - втрутилося Орля.- Я не знаю, що означає половина цих дивних слів, та ти, мабуть, і сам не знаєш...- І Орля опустило голову, ховаючи посмішку. Деякі птахи схвально захихикали.

- Я тільки хотів сказати,- промовив Індик ображеним голосом,- що найкращим засобом обсушитися є політичні гонки.

- А що воно таке - політичні гонки? - запитала Аліса. Її це мало цікавило, але Індик замовк з таким виглядом, ніби сподівався, що хтось мусить заговорити, а ніхто не виявив такого бажання.

- Як вам сказати?..- почав Індик.- Краще всього пояснити це на самій грі. (Можливо, ви теж захочете погратися, тому я розповім, як Індик провадив гру).

Спочатку він позначив бігову доріжку, яка нагадувала коло («Точна форма не обов’язкова», пояснив він), і розставив на ній все товариство. Не було рахунка: «раз-два-три - побігли!», а кожен починав бігти і зупинявся, коли