Читати книгу - "Туманність Андромеди, Іван Антонович Єфремов"

Він зважився на важкий маневр – змінити орбітальний шлях зорельота з широтного на меридіональний, вздовж осі обертання Зірди. Як же піти від планети, не з’ясувавши, чи всі загинули? Може, ті, що лишилися живі, не можуть покликати на допомогу зореліт, бо у них зруйновані енергостанції і зіпсовані прилади.

Не вперше бачила Ніза Ерга Ноора за пультом управління в момент відповідального маневру. З непроникно твердим обличчям, з різкими, завжди точними рухами, він здавався їй легендарним героєм.

І знову «Тантра» здійснювала безнадійний шлях навколо Зірди, цього разу від полюса до полюса. Подекуди, особливо в середніх широтах, з’явилися широкі зони оголеного ґрунту. Там у повітрі стояв жовтий туман, крізь який мерехтіли гігантські пасма червоних пісків, які розвіював вітер.

А далі знову простягалися траурні оксамитові покривала чорних маків – єдиних рослин, які не піддалися радіоактивності або дали під її впливом життєздатну мутацію.

Усе стало зрозумілим. Шукати десь серед мертвих руїн анамезонне пальне, що припасли для гостей з інших світів за рекомендацією Великого Кільця (Зірда не мала ще зорельотів, а тільки планетольоти), було не тільки безнадійно, а й небезпечно. «Тантра» почала поволі розкручувати спіраль польоту в зворотний бік від планети. Набравши швидкість сімнадцять кілометрів за секунду на іоннотригерних,[11] або планетарних, моторах, які використовувались для польотів між планетами, зльотів і посадок, зореліт відходив од мертвої планети. «Тантра» взяла курс на незаселену, відому тільки під умовним шифром систему, де були скинуті бомбові маяки і де мав чекати «Альграб». Увімкнулись анамезонні двигуни. Їх сила за п’ятдесят дві години розігнала зореліт до його нормальної швидкості в дев’ятсот мільйонів кілометрів за годину. До місця зустрічі лишилося п’ятнадцять місяців шляху, або одинадцять, за залежним часом корабля. Весь екіпаж, крім чергових, міг поринути в сон. Але ще місяць тривало загальне обговорення, розрахунки і підготовка доповіді для Ради. З даних довідників про Зірду вибрали згадування про рисковані експерименти з атомним пальним, що частково розпадалося. Знайшли виступи видатних учених загиблої планети, які попереджали про появу ознак шкідливого впливу на життя і наполягали на припиненні експериментів. Сто вісімнадцять років тому по Великому Кільцю було надіслано коротке попередження, достатнє для людей високого розуму, але, очевидно, не взяте до уваги урядом Зірди.

Не лишалося сумніву, що Зірда загинула від скупчення шкідливої радіації після численних необережних експериментів і необачного застосування небезпечних видів ядерної енергії замість мудрих шукань інших, не таких шкідливих.

Давно вже було відгадано загадку, двічі екіпаж зорельота змінював тримісячний сон на нормальне життя такої ж тривалості.

А тепер уже багато діб «Тантра» описує кола навкруги сірої планети, і з кожною годиною зменшується надія на зустріч з «Альграбом». Насувається щось грізне…

Ерг Ноор зупинився на порозі, дивлячись на замислену Нізу. Її схилена голова з короною густого волосся схожа була на пухнасту золоту квітку… Задирливий хлопчачий профіль, косувато посаджені очі, які часто мружилися від стримуваного сміху, а зараз, широко розплющені, з тривогою і мужністю питали про невідоме! Дівчина сама не усвідомлює, якою великою внутрішньою підтримкою стала вона для нього з своєю самовідданою любов’ю. Для нього, який, незважаючи на довгі роки випробувань, що загартували волю і почуття, всетаки втомлюється бути начальником, готовим у першуліпшу хвилину взяти на себе яку завгодно відповідальність за людей, корабель, за успіх експедиції. Там, на Землі, давно вже не лишилося такої одноособової відповідальності – рішення завжди приймає та група людей, яка й покликана виконувати роботу. А коли трапляється щось особливе, вмить можна дістати будьяку пораду, найскладнішу консультацію. Тут порад почути ніде, і командирам зорельотів надаються особливі права. Було б легше, коли б така відповідальність тривала дватри роки, а не десятьп’ятнадцять років – середній строк зоряної експедиції.

Він ступив до центрального поста.

Ніза схопилася назустріч Ергу Ноору.

– Я підібрав усі потрібні матеріали і карти, – сказав він, – завдамо роботу машині!

Начальник експедиції простягся в кріслі і поволі перевертав металеві аркуші, називаючи цифри координат, напруження магнітних, електричних і гравітаційних полів,[12] потужність потоків космічних часток, швидкість і щільність метеорних струменів. Ніза, зіщулившись од напруження, натискувала кнопки і повертала вимикачі обчислювальної машини. Ерг Ноор дістав серію відповідей, спохмурнів і замислився.

– На нашому шляху є сильне поле тяжіння – місце скупчення темної речовини в Скорпіоні, біля зірки 6555ЦР+11ПКУ, – заговорив Ноор. – Щоб уникнути витрати пального, треба відхилитися сюди, до Змії. В давнину літали без моторів, використовуючи гравітаційні поля як прискорювачі на їхніх краях.

– А ми можемо застосувати цей спосіб? – спитала Ніза.

– Ні, для цього наші зорельоти надто швидкі. Швидкість у п’ять шостих абсолютної одиниці, або двісті п’ятдесят тисяч кілометрів на секунду, збільшила б у земному полі тяжіння нашу вагу в дванадцять тисяч разів – отже, перетворила б усю експедицію на порох. Ми можемо летіти так тільки в просторі космосу, далеко від великих скупчень матерії. Як тільки зореліт починає входити в гравітаційне поле, то швидкість доводиться зменшувати тим більше, чим сильніше поле.

– Отже, тут суперечність, – Ніза подитячому підперла руками голову. – Чим сильніше поле тяжіння, тим повільніше треба летіти!

– Це правильно тільки для величезних субсвітлових[13] швидкостей, коли зореліт сам стає подібний до світлового променя і може рухатися тільки по прямій або по так званій кривій однакових напружень.

– Якщо я правильно зрозуміла, вам треба націлити наш «промінь» – «Тантру» – прямо на Сонячну систему.

– Саме в цьому найбільші труднощі зореплавання. Точно прицілитись на ту чи іншу зірку практично неможливо, хоча ми застосовуємо всі можливі виправлення розрахунків. Доводиться протягом усього шляху обчислювати все зростаючу похибку, міняючи курс корабля, тому і неможливе цілком автоматизоване управління. А тепер у нас небезпечне становище. Зупинка або хоча б сильне уповільнення польоту для нас після розгону означає смерть, бо знову набрати швидкість уже буде нічим. Ось небезпека, гляньте: область 344+2У зовсім не досліджена. Тут немає зірок, відоме тільки гравітаційне поле – ось його край. Для остаточного рішення почекаємо астрономів – після п’ятого кола ми розбудимо всіх, а поки що… – начальник експедиції потер скроні і позіхнув.

– Діяння спораміну закінчується, – вигукнула Ніза, – ви можете відпочити!

– Гаразд, я влантгуюся тут, у цьому кріслі. Може, станеться чудо – хоча б один звук!

У тоні Ерга Ноора прозвучало щось таке, од чого серце Нізи забилося від ніжності. Захотілося пригорнути до себе цю вперту голову, гладити темне волосся з передчасною сивиною…

Ніза