Читати книгу - "Дiти одного Сонця, Василь Павлович Бережний"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- О, холєра ясна, прибули!
Костянтин Федорович клiпнув - немає золотистого моря, i вiн уже не високий та дужий марсiанин, а знесилений, кволий чоловiк, який дивиться на свiт маленькими примруженими очима. До нього долинає шум i гам космодромного вокзалу, товаришi, пригинаючись, вибираються iз електрокара.
Радiснi обличчя, усмiшки, вигуки i навiть зойки.
Квiти... Якi ж вони яскравi, якi красивi земнi квiти!
I музика пiд голубим небом, i нiжний вiтерець...
А в Костянтина Федоровича стиснулось серце вiд передчуття якоїсь бiди. Скiльки тут людей юрмилось! А вiн вiдчував порожнечу. Що сталося? Певне, щось сталося: нема Олени...
Ще водив поглядом по юрбi, а груди холодила безнадiя, вже знав: її тут нема.
Ох, як запекло, защемiло серце! Перепочити б... Он там, де лава пiд стiною. На ногах нiби гирi, важко пересувати. А як же той марсiанус?..
Нарештi сiв, маленькими ковтками хапаючи повiтря, наче пив окрiп. Душно. Заросле обличчя зросилося потом. I чого той Микола галасує? У присмерку з'явилися якiсь тiнi.
- Пробач, Костю, що спiзнились. Михайло... Поки впорали малого...
Голос нiби Оленин... Так, так, це вони з Михайлом. А малий... Спiзнились... Нi, це вiн запiзнився... Тривожний скрик:
- Що з тобою, Костю? Ти занедужав?!
- Холєра ясна! Чоловiк непритомний, а вони з квiтами... Мерщiй, мерщiй, лiкарю!
Микола Рудий шарпнув йому сорочку, гудзики посипались додолу.
Чиїсь тремтливi пальцi торкалися його руки, а вiн уже стояв на березi золотистого марсiанського моря, високi дужi ноги омивало тепло, пiд округлим черепом без єдиного шва билася думка: "Звiдки цей колiр? Звiдки цей колiр?" I водночас вiн бачив, як там, на далекiй Землi, бiля нього пораються троє лiкарiв, чув невдоволене бурчання Миколи Рудого i Оленине схлипування:
- Спiзнились...
"Усi кудись спiзнюються, а Сонце випиває море, крiзь воду просвiчує пiсок - майбутня пустеля... Он чому колiр золо..."
Новик полегшено зiтхнув, i це було його останнє зiтхання.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дiти одного Сонця, Василь Павлович Бережний», після закриття браузера.