Читати книгу - ""Лахтак""

Про подорожування піонерів чорноморським узбережжям, про їхні пригоди, про ті захоплюючі враження, що залишилися в юних мандрівників від зустрічей з радянськими підводниками, розповів письменник у великому творі «Мандрівник» (1937).

Повість ця насичена багатьма відомостями з історії, географії, економіки, етнографії, культурного життя Причорномор'я. Щоправда, факти в основному викладалися як відповіді на потік різноманітних запитань. Доктор Гансен, образ якого багато в чому автобіографічний, просто розповідає про все дітям, і часом справді надмір інформації «захаращує» сюжет, уповільнює, розвиток подій. Саме тут письменник залишився невдоволеним своєю роботою. Микола Трублаїні на цю пору був уже досвідченим дитячим письменником і розумів, що не можна читачеві «нав'язувати» нові знання, їх слід природно, невимушено вводити в сюжет. Написаний у 1935–1938 роках цикл оповідань «Пригоди в повітрі». засвідчив, що Микола Трублаїні опанував цей прийом ведення розповіді.

У творах циклу письменник ще більше увиразнює тему високого патріотизму радянських людей, що була особливо актуальною в час, коли над світом нависла зловісна тінь фашизму.

Тема готовності до захисту соціалістичної Вітчизни в другій половині 30-х років набула особливо великого виховного значення. У творах «Син Таращанського полку» П. Панча, «Начдив Щорс» С. Скляренка, «Школа над морем» О. Донченка та інших на різноманітному життєвому матеріалі показано джерела патріотизму радянської молоді, джерела її героїзму, який згодом у повну силу виявиться на фронтах Великої Вітчизняної.

Саме в передвоєнні роки з'являються відомі твори А. Гайдара «Військова таємниця», «Доля барабанщика», «Тимур і його команда». М. Трублаїні відгукнувся на пекучі запити доби низкою оповідань на тему захисту соціалістичних завоювань («Сорочка капітана Хозе Індалего», «Лоцман», «Капітан Брон» та ін.), а також повістю «Шхуна «Колумб» і романом «Глибинний шлях».

У 1938–1939 роках журнал «Піонерія» друкує нову повість Миколи Трублаїні «Лебединий острів». Одночасно в газеті «На зміну» з'являється пов'язаний з нею сюжетно твір «Юнга з «Колумба». Ці гостропригодницькі твори Микола Трублаїні об'єднує в повість і видає 1940 року під назвою «Шхуна «Колумб». Причому, не вдовольняючись тим, що публікації в «Піонері!» і в газеті «На зміну» викликали жваве зацікавлення і схвалення читачів та критики, письменник значно доопрацьовує твір, поглиблює його, надає йому хай і трагедійного, але, в суті своїй, сповненого оптимізму характеру.

«Шхуна «Колумб» стала улюбленою книжкою радянської молоді. Своїм патріотичним пафосом новий твір Миколи Трублаїні близький повісті «Лахтак», хоч і місцем дії, і сюжетно вони помітно відрізняються.

На Лебединому острові (за ним досить легко вгадується Джарилгач у Чорному морі) професор Ананьєв знайшов поклади мінералу торіаніту, з якого можна видобувати вкрай необхідний для радянської авіації газ гелій.

Професор доповідає про своє відкриття уряду і починає розробляти технічну документацію для організації видобутку торіаніту. Але про це дізнаються за кордоном, і розвідка однієї з капіталістичних країн під виглядом журналіста засилає на Лебединий острів свого агента. «Фотокореспондент» Анч втирається в довіру до професора і намагається знищити його та викрасти важливі документи.

Шістнадцятирічний юнга шхуни «Колумб» Марко Завірюха, донька професора Люда Ананьєва та Яся Знайда, вихованка, а по суті, наймичка зрадника Ковальчука, з допомогою дорослих знешкоджують ворожих агентів, виявляючи при цьому мужність, винахідливість і сміливість.

Події розгортаються то на самому острові, то на шхуні, то на шпигунському підводному човні, то на літаку, то на палубі радянського есмінця…

Слід відзначити, що автор не просто описує події, а в жвавій формі подає науково-популярні відомості — чи то про властивості торіанітового піску і газу гелію, чи то про будову та роботу підводного човна, чи про нелегку працю водолазів, чи про військову техніку радянських моряків. І все це не принагідне, а органічне в розвитку колізій твору.

В повісті багато пригод, складних інтриг — саме гостросюжетна розповідь постійно тримає читача в напрузі, викликає захоплення позитивними героями і відразу, ненависть до представників ворожого табору.

В образах Марка Завірюхи і Люди Ананьєвої письменникові вдалося втілити кращі риси радянської молоді. А втім, це не взірцеві герої, вони далекі від плакатної правильності. Це живі люди зі своїми сильними і слабкими рисами характеру. Єднає їх наймогутніше громадянське почуття — любов до Батьківщини, любов, сильніша від страху смерті.

До речі, у «Лебединому острові» та в «Юнзі з «Колумба» Люда Ананьєва залишається живою — її встигли визволити з полону радянські водолази. Проте автор книжкове видання повісті закінчує тим, що дівчина гине.

Довоєнна літературна критика часом закидала письменникові, ніби він згустив чорні фарби: мовляв, Люду полюбили читачі, і чи не ліпше було б, якби вона лишилася жити, а юний читач після всіх тривог тішився щасливим порятунком своїх улюблених героїв. Проте письменник ясно усвідомлював жорстокість боротьби з ворогом, і тут було, справді, не до щасливих розв'язок.

Люда загинула не скорившись, але її справу підхопили тисячі юнаків і дівчат, які через кілька років поруч із дорослими виступили проти німецько-фашистських загарбників.

Як письменник-реаліст, Микола Трублаїні передчував невмолиму грізність подій, що насувалися на нашу країну. В творі «Рибалка з «Альбатроса», написаному в 1938 році, він показує боротьбу за Вітчизну не на життя, а на смерть. Нерівний бій радянських рибалок із ворожими військовими кораблями закінчується трагічно, але в ньому виявляється стійкість, мужність і самовідданість радянських патріотів. Письменник настільки прозірливо передбачив події, що коли під час справжньої війни він трохи скоротив оповідання і дав йому назву «Життя за Батьківщину», то всіма воно було сприйняте як написане по свіжих слідах червневих подій 1941 року.

Та навіть печальний прикінцевий наголос, який поставив Микола Трублаїні й у «Рибалці з «Альбатроса» й у «Шхуні «Колумб», не розвіяв романтичного ореола, яким оповито ці твори. Тут і світлі мрії юних героїв, і перші юнацькі почуття, і велична, бурхлива морська стихія. Немов ясним світлом опромінено розповідь про радянську молодь передвоєнних років.

Поет Ігор Муратов писав у вірші, присвяченому Миколі Трублаїні: