read-books.club » Пригодницькі книги » Люди і тварини 📚 - Українською

Читати книгу - "Люди і тварини"

189
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Люди і тварини" автора Софія Парфанович. Жанр книги: Пригодницькі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 3 4 5 ... 68
Перейти на сторінку:
Відень, навіть була там Ніяґара. Славко біг заздалегідь до кухні і відкручував кран і вода шуміла й бушувала, і в дитячій уяві то був справжній велетень-водоспад. Ясна річ, швидко потяг рухав і зараз таки спинювався у Ріо де Жанейро. Дуже швидкий потяг.

Та Сюйці було байдуже, куди їхати. Вона залюбки вмощувалася у Марійки в подолку і тоді дівчинка пояснювала їй, куди їдуть і що там чудового побачить киця. Певно Марійка придумувала пригоди сама, а може знала їх з дитячих книжок, чи розповідів няні. Киця слухала й подрімувала!

В інших забавах киця брала дуже мало участи. Всі ці біганини, ловлення, хованки, стрибання понад шнурок — не для киці. Інша справа — м’яч. Впрочім Сюйка мала багато своїх справ.

І так було довго. Так було роками. Бо Марійка бачила і бачила Сюйку і вона була й була. Вона належала до сім’ї, як інші діти, як усі і все, що оточувало Марійку. Може навіть більше.

* * *

Сьогодні Сюйка якась не своя. Ані обіду, ані вечері не хотіла їсти. Випила трохи води і лягла в кутку, на своєму матрацику. Там під бордовою занавісою була її кімната, там на гарно застеленому матрацику було її ліжко. До нього йшла рідко, ще найчастіше коли в неї були котенята. І то тільки з початку, коли були маленькі. Чого ж сьогодні Сюйка лежить на своєму ліжку і тяжко дихає?

Мама оглянула кицю і зажурилася. У кицьок таке тендітне здоров’я і вони здебільша не переносять хворіб. Хоч звірі вони сильні й відважні.

Мама поклала Сюйці у пахву термометер. На ньому було 41, це те, що в вас 104, — висока гарячка. Дітям при гарячці клали клізму і холодні оклади. Клізму мама зробила Сюйці малим дитячим бальоником, проти чого вона дуже боронилася. Але, мабуть гарячка обезсилювала її і вона розуміла, що люди бажають їй добра. Дивилась на них великими очима, повними переляку.

Тепер уже Марійка сиділа біля киці. Змочувала шматину і прикладала Сюйці до голови. Відхилювала їй ротик і вливала туди воду з аспіриною, що мама приготовила, і просила:

— Сюйко, бідна моя Сюйко, ти таки хвора! Що в тебе болить, моя бідна кицю? Ходи до мене! Ходи до мого ліжечка, я зогрію тебе.

Але мама не дозволювала дитині брати хворе звіря до ліжка: може мати якусь заразливу хворобу, небезпечну для дитини. Тож Марійка сиділа біля киці, прикрила її теплим коциком, поїла й лікувала Сюйку.

Вранці стало киці ще гірше. Сюйка зовсім не підводилася з своєї лежанки, не пізнавала ані мами ані Марійки. Появились у неї корчі. Вони підкидали її і тоді голова вдаряла об підлогу і тільце скручувалось і билося безпереривно. Марійка плакала: вона не могла нічого допомогти своїй пестійці. Мама забрала її і казала йти гратися з дітьми, дитині не добре дивитися на муки й корчі у киці.

Але Марійка не гралася. Вона плакала, мама змірила їй гарячку, поклала її до ліжка і дала їй ліки. Так гарячкуючи і плачучи провела Марійка ніч.

Вранці, як тільки прокинулась побігла до Сюйчиного ліжечка. Але киці вже не було. Мама сказала, що вона померла.

Марійка ніколи не довідалася, що сталося з Сюйкою після того, як вона померла. Але завжди, продовж цілого життя вона бачила опустіле ліжко, на якому забракло когось любого і дорогого. Віяло від нього пусткою й невідкличною втратою.

Перші кроки

Була зима.

Холодний, білий сніг не дозволяв Боїним лапкам на далекі проходи. Вони мерзли в подушечки. Боя стріпувала обережно сніжинки та верталася чимскорше в хату. Хоч її кожушок грів, але лапки таки мерзли. Цілі дні й ночі киця пересипляла на печі, а в її зелених очах дрімав сон далеких, теплих країн прабатьківщини.

Із сну будило її тричі в день журкотіння молока, що його переливали із скіпця до горщиків. Боя смаковито простягалася та пружко зіскакувала з печі. Ніжно муркотячи, ласилася до ніг господині. За хвилину її рожевий язичок хлептав тепле молоко.

В опівдні вона прикидалася від гомону ложок і тарілок. Спершу підводила голову і, прижмуривши очі, нюшила. В пахощах їжі вона розбірала, що її пан мав на обід. М’ясо лоскотало її ніздрі і вона скоро зістрибувала з печі й за хвилину сиділа на беріжку стола.

Вузесенькими шпаринками зіниць водила пильно за пановими руками. Тут їй звичайно перепадало дещо смачне. Якже ждати було надто нудно, тоді Боя підходила до пана і тручала головкою його лікоть, приспівуючи ніжно відвічну пісеньку котячого голоду.

За хвилину пси гляділи заздро з-під стола, як Боя їла з панової руки соковиті кусочки м’яса.

Після обіду вона спала знову до вечірнього молока. На дворі бушували сніги-негоди, припікали морози, але Бої було тепло й нудно-сонно. Інколи вона переривала собі нудьгу-сон невеличкими ловами на мишей. Робила це більше для розваги, як з голоду. Мабуть теж гаряча, жива кров була необхідним харчем для Боїного пружкого тіла. В коморі, стайні чи шпихлірі сіяла вона пострах сірим метким мишкам. Нехай не забувають, що Боя неподільно володіє в цілому господарстві.

Настала весна. Вчасне, яскраве сонце заглянуло на піч. Боя прокинулася і, сидячи на печі, гляділа цілими годинами в вікно. Інколи сходила з печі, перейшла трохи по розмоклому полі, понюхала повітря, розглянула пусті поля і знову верталась у свояси. Скрутившися засипляла, ждучи повороту весни, мишей і пташні та нових пригод.

Як же часто від неї залежали важні господарські справи. Нехай спить скручена носом догори — люди кажуть: «Буде сніг — киця спить носом догори!» Хай довше забавиться поза хатою, чи де в коморі — заглянувши пусте місце на печі, кажуть: «Ов! буде весна, бо кітка пішла на лови!» Якже довгі слоти миють поля

1 ... 3 4 5 ... 68
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Люди і тварини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Люди і тварини"