Читати книгу - "Серце Змії через 200 років"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Рамі плавно змінила позу, всілася на п’яти, і відповіла:
— Мешканці 4-ої Ерідана так і не створили машинну цивілізацію, хоча вони існують значно довше за людей. Якась недосконалість перешкодила їм розвиватися.
— Ти вважаєш, що в цьому винен їхній хвіст? — поцікавився капітан.
— Я просто викладаю думку доктора Єфремова, — нагадала вона.
— Так, зрозуміло. І що в нього далі?
— Далі йде міркування про ксеноноолоґію. Єфремов дотримувався ідеї спільності властивостей розуму. Він вважав, що всі розумні істоти цивілізацій класу вище за III-а матимуть схожі принципи мислення й етики. Тим більше схожі, чим вище рівень розвитку. Дві різні цивілізації, що досягли зірок, легше домовляться, ніж два дикі племені з однієї планети. За точність цитати не ручаюся, але… Взагалі, Бос, це те, виходячи з чого ти вирішив, що ми та інші маємо однакові хартії далекої розвідки.
— Хартія — це не етика, це праґматика, — твердо сказав капітан, — а праґматика — це майже те ж саме, що й теорія ігор. А теорія ігор — це математика, вона універсальна.
— А Єфремов так і пише, — повідомила Рамі, — у цивілізацій, починаючи з III-б етика майже зливається з праґматикою. Бо вони складаються з дійсно розумних істот. Не випадково, до речі, хартія не бере до уваги інтереси цивілізацій нижчого рівня. Ніхто цього не говорить уголос, але справа ж не тільки в оцінці ризику конфлікту. Ми просто не вважаємо їх цілком розумними.
— Ми відхилилися від Івана Єфремова, — нагадав Гольм.
— Ні краплі, — заперечила вона, — Єфремов якраз показує, наскільки непраґматична етика властива цивілізаціям від II до III-а. В області оцінки ризиків, в економіці, управлінні та… В усьому іншому теж. Я не настільки добре знаю середньовічну історію, щоб розібратися в його міркуванні на цю тему. Він пише, що деякі цивілізації III-а самознищуються у військових конфліктах перехідного періоду від середньовіччя до нового часу. Небезпечна точка: деякі ядерні й космічні технолоґії вже відкриті, але принципи праґматики ще не сприйняті, як єдино придатні для устрою суспільства. У нас ця точка пройдена трохи більше століття тому.
— Так, — погодився капітан, — це один із постулатів досі не перевіреної теорії Дрейка.
— Потім, — продовжувала вона, — Єфремов описує процедуру зближення та стикування кораблів. Технічні деталі я пропускаю, вони не дуже відповідають.
— Зрозуміло. І що далі?
— А далі з’ясовується, що інші на вигляд — як люди, але окисник в їх метаболізмі не кисень, а фтор. В якості розчинника, відповідно, не вода, а фтороводень. Це, звичайно, робить прямий фізичний контакт неможливим. Максимум — поплескати один одного по плечу через скафандр.
— У нашому випадку цієї проблеми нема, — зауважив Гольм, — Як би ці хлопці й дівчата не виглядали, вони дихають киснем і складаються з водно-орґанічного колоїду, як і ми. Правда, біополімери в цьому колоїді інші. Замість поліпептидів — поліетери, наприклад.
— Звідки ти знаєш, Бос?
— Звідти, що іноді виймаю ніс зі своєї чашки й повертаю до екрану. З хімією комп уже розібрався. І з астрономією також. Наші інші походять із 3-ої планети зірки HD 80606, Це в сузір’ї Великої Ведмедиці, близько 190 світлових років від Сонця.
— І більше 200 світлових років звідси? — уточнила Рамі, — виходить, вони належать до класу III-ц. Тобто, вони дещо розвиненіші, ніж ми, як і припускав Єфремов.
— Виходить що так, — він ткнув пальцем у кут голоекрана, куди комп вивів 3D модель корабля інших, побудовану за даними радарної зйомки, — Глянь на це. Відчуваєш?
— Величезний і досить дивний, — нерішуче сказала вона.
— Чом би й ні, — заперечив Гольм, — Це наш «Ліґерон» — крихітний і досить дивний. Бо побудований за експериментальним малосерійним проєктом. Майже штучна річ, як усі наші зорельоти. А їхній корабель — великосерійне штампування, нашльопане на фабриці-автоматі. Це видно. Він стандартний, як наші шатли. Ми до такого дійдемо через півстоліття, не раніше. Хоча, якщо вони з нами поділяться своєю технолоґією… Так, а, що у Єфремова відбувається у змістовній частині контакту?
Рамі замислилася на кілька секунд і відповіла:
— У загальних рисах — вони спілкуються в стикувальному шлюзі, розділеному прозорою перегородкою. Демонструють один одному свої тіла, свої відеофільми, музику. Загалом, культурний обмін. Один юнак-террянин майже закохується в дівчину-іншу.
— Сильно, — відмітив капітан, — а як вони розбираються з хімічною несумісністю?
— У них виникає ідея про ґенно-інженерну процедуру, яка б перевела метаболізм інших із фтору на поширеніший кисень, але вони не встигають її деталізувати. Корабель інших вимушений покинути зону контакту із-за надзвичайної ситуації з іншим їхнім кораблем. У кінці книги інші передають террянам інформацію про декілька планет з водно-кисневим життям, дві з яких населені розумними гуманоїдами.
— Гм. — Гольм замислився, — і що, проблем з дружелюбністю взагалі не виникає?
— Ні на секунду, — відповіла Рамі, — у інших навіть міміка виявляється схожа. Усі проблеми носять чисто технічний характер і швидко вирішуються.
3. ПЕРША СПРОБА МІЖЗОРЯНОЇ ДИПЛОМАТІЇПискнув динамік компу. На екрані з’явився напис: «взаємне узгодження кодів природної комунікації завершене. Система готова до встановлення двостороннього відеозв’язку з синхронним перекладом. Підтвердіть згоду».
Гольм поглянув на таймер.
— Компи виявилися в півтора рази розумніші, ніж вважав Флеш. Пройшло всього 82 хвилини. Що робитимемо, Шарк?
Вона знизала плечима:
— Не знаю, Бос. Але, по-моєму, непристойно змушувати інших чекати.
— Здається теж, — погодився він. — Згоду підтверджую. О, чорт!.. Схоже, майстер Єфремов злегка помилився. Я хотів сказати, ми, люди, громадяни Терри, вітаємо вас і виражаємо радість, що ця зустріч… — капітан посміхнувся й розвів руками, — Блін, ну не вчився я дипломатії. Як там годиться?
— Бос, ти ж усе це женеш в етер! — опритомнівши від подиву перебила його Рамі, — це все перекладається.
— …Коротше, ми пропонуємо вам
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Серце Змії через 200 років», після закриття браузера.