read-books.club » Дитячі книги » Марічка і Червоний Король. Подорож туди, де сніг 📚 - Українською

Читати книгу - "Марічка і Червоний Король. Подорож туди, де сніг"

272
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Марічка і Червоний Король. Подорож туди, де сніг" автора Марина Рибалко. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 3 4 5 ... 62
Перейти на сторінку:
мову з циганчатами і витанцьовувала з ними, дивуючи всіх легкістю і красою рухів. А потім підійшла до старої циганки, яка сиділа біля кибиток, простягла руку і попросила поворожити.

— Дівчинка з Реальності, — замислено промовила сива жінка з дещо жорсткими рисами обличчя, — небагато я тобі скажу, але все — правду. Три дороги у тебе тут буде. Перша — дорога чекання, друга — дорога кохання, а третя — дорога страху. А куди вони приведуть тебе — сама маєш побачити і обрати. Від тебе залежить.

— А може, мені напророчите щось добре? — запитав Денис.

Посміхнулася сива циганка:

— Тобі пророчити? Є в мене для тебе слово, але не пророцтво. Те чекає на тебе, про що не думаєш.

— А що ж воно таке? Я не розумію, що ж буде?

— А що скажеш, те й буде. Тільки думати не треба, не допоможе, лише завадить.

«Тьху, хтозна-що, а не ворожба. Так можна було й не гадати взагалі!» — подумав Денис. А кіт замислився: «Напевне, колись ми згадаємо слова старої і зрозуміємо їх. Цікаво б іще з нею поспілкуватися, та не мені ж, котові, бесіду затівати».

— Максиме, хлопче, йди-но сюди, — промовила жінка, уважно дивлячись на кошеня. — Сумувати не треба. Твоє покарання — твій дар. Адже той, хто людина і тварина водночас, має велику, хоч і непомітну, силу.

— А звідки ви знаєте, хто я? — здивувався Максимко.

— Бачу, — тільки й відповіла циганка.

З тим і подалися діти ближче до вогнища слухати чарівну музику скрипки. Чорнявий невисокий скрипаль, заплющивши очі, видобував смичком казкові звуки, що наповнювали простір солодкою тугою.

Кіт раптом почав смикати Дениса за штанину:

— Поглянь, по той бік вогню чоловік у червоному; він не циган. Чи не той це, кого ми шукаємо? Якось він відрізняється від усіх.

— Де? Не бачу там такого.

— Вставай, ідемо подивимося поближче на нього.

Обійшовши вогнище навколо, друзі не побачили нікого схожого на того, кого бачив Максим. Пошуки у всьому таборі й навколо також виявилися марними.

Затихли звуки скрипки й пісні, і хлопчики полягали спати. Ірина ще балакала про щось з циганчатами.

— Не знаю, — крізь дрімоту промовив Денис, — однак я їм не дуже довіряю, цим циганам.

Вранішнє сонце розбудило друзів, сповістивши про зраду: табору вже не було, разом з ним пропала й Іринка.

— Я знав, знав! — з розпачем вигукував Денис, метаючись по галявині, потім сів на пеньок, опустив голову на руки і тяжко зітхнув: — Що ж нам тепер робити?

Наздогнати табір здавалося практично неможливою справою, та нічого не лишалось, як іти по слідах.

— Як не щастить, так уже по-справжньому, — зітхав Денис. — Нам ще не вистачало розбійників зустріти для повного щастя.

— Ану замовкни, накаркаєш! — розсердився Максим.

5. Кого ще можна зустріти на шляху

Шлях роздвоювався, і друзі зупинилися, щоб не помилитись у виборі напрямку. Тієї ж миті хтось стрибнув з дерева, ще декілька людей повискакували з чагарників, розмахуючи ножами й пістолетами.

— Ну от, — буркнув кіт, зникаючи в кущах.

Чоловік у зелено-коричневому шкіряному одязі вийшов наперед і, трохи схилившись до Дениса, заговорив:

— Ну, зізнавайся, малий, з ким мандруєш, де твої товариші?

Хлопчик здвигнув плечима:

— Один я.

Розбійники гучно розреготалися разом.

— Ти хочеш сказати, що великим шляхом посеред лісу гуляєш сам? — крізь гиготіння перепитав ватажок.

— Я не гуляю, — серйозно заперечив Денис, — у мене невідкладні справи, до того ж, я не маю нічого цінного, тому дозвольте, будь ласка, йти далі. Ви марно затримуєте мене.

Розбійники знов зареготали.

— Обшукати околиці! — наказав своїм підлеглим ватажок. — А ти, малий, все-таки трохи затримаєшся у нас, — і він схопив хлопчика, зав’язав йому очі й силоміць повів до табору.

Дениса прив’язали до дерева і залишили так стояти цілісінький день без їжі. Кошеня з’явилось, аж коли почало смеркати.

— Де ти був так довго? — прошепотів зв’язаний хлопчик. — У мене болить все, немає сил. Ти можеш звільнити мене?

— Спробую, — сказав кіт і подерся на дерево до мотузки. Він гриз її дуже старанно, однак втратив пильність, і бідолаху схопив спритний юний розбійник. Хоч як смикався Максим, намагаючись вирватись, розбійник відніс його до ватажка.

— Навіщо ти мені кота припер? — сердито гаркнув ватажок.

— Отамане, щось із цим котом не те, — відповів спритний. — Він намагався звільнити хлопчака. А погляньте на медальйон у нього на шиї, такий самий, як у хлопця.

Ватажок підійшов до чорного кошеняти і, не звертаючи уваги на намагання Максима захиститися кігтями й зубами, стягнув із нього сектор металевого сонця.

— Кота — в клітку! — наказав головний розбійник і, залишившись сам у землянці, почав уважно розглядати медальйон. «Може, це і є те легендарне „Скіфське сонце“, що відкриває шлях у Реальність?»

Він

1 ... 3 4 5 ... 62
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Марічка і Червоний Король. Подорож туди, де сніг», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Марічка і Червоний Король. Подорож туди, де сніг» жанру - Дитячі книги:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Марічка і Червоний Король. Подорож туди, де сніг"