Читати книгу - "Моє сторіччя"

Однак повернімося до Альтони: це була хороша, хоча й не видатна гра. Але вже тоді, коли спортивний клуб «Лейпциґ» був однозначним та безсумнівним німецьким чемпіоном, не один журналіст намагався розігріти свою юшку на кухні легенд. У кожному разі, поширилася чутка, що пражани провели всю ніч перед грою на Ріппербані в Сан Паулі[2], у тамтешніх знаменитих борделях, тому були такими млявими на полі, особливо в другому таймі та в нападі. І ця чутка використовувалась як їхнє виправдання за програш. Але пан Бер, який, як відомо, був чесним суддею і нікому не підсуджував, власноручно написав мені: «Перемогли найкращі!»

— У нас, у Герне, все починалося ще перед Різдвом…

— Це Гуґо Стіннес[3] і його шахти…

— Але у Гарпенера на копальнях теж тільки й ждуть, щоб якась вагонетка була не зовсім повна, або якщо там хоч трохи нечистого вугілля — враз обнулюють…

— Та ще й штраф…

— Все так, пане раднику. Але щоб наші мирні шахтарі застрайкували, то вже точно не просто так. Видно, та зараза від хробаків, про яку казали, нібито вона зовсім не небезпечна, і правління шахт теж так казало, а ця зараза таки розійшлася всюди, і від неї померла як мінімум п’ята частина шахтарів…

— Якщо би мене хто спитав, то я думаю, що від цих хробаків навіть коні здохли…

— Та ну вас, цю болячку нам занесли пшеки…

— Але страйкують усі, навіть польські шахтарі, а ви ж, пане раднику, самі знаєте, як їх легко заспокоїти…

— Шнапсом!

— Та годі! А хто тут не п’є?…

— Ну, що б там не було, а страйком вимагає дотримуватися Берлінського мирного протоколу вісімдесят дев’ятого і ввести нормальну восьмигодинну зміну…

— Такого нема ніде!

— Всюди робочий час продовжують, а не скорочують…

— У нас, у Герне, зміни по десять годин…

— Якщо би мене хто спитав, то останнім часом все ж таки дуже часто обнулюють вагонетки, ну дуже часто…

— Зараз страйкують уже майже шістдесят шахт…

— А ще знову почали складати чорні списки…

— А у Везелі стоїть 57-й піхотний полк, озброєний і в повній бойовій…

— Брехня це все! Ніде нема військових, тільки жандарми…

— Але в нас, у Герне, вони озброїли гірських службовців, таких, як ви, палицями, наказали їм почепити пов’язки на рукави — і тепер вони як поліція…

— На них кажуть «пінкертони», бо американець Пінкертон першим до такого додумався…

— І от тепер усюди загальний страйк, а Гуґо Стіннес закриває свої шахти…

— А в Росії вже майже почалася революція…

— А в Берліні товариш Лібкнехт…

— Але там відразу ввели війська — і все придушили…

— Як на південному заході: там наші хлопці скоренько розібралися з готтентотами…

— Ну що там не кажіть, але двісті шахт страйкують…

— Порахували, що то вісімдесят п’ять відсотків…

— Але поки що все дуже тихо, спокійно, пане раднику, бо навіть начальство на шахтах…

— Не так, як у Росії, де все це перетворилося на революцію…

— І тому, товариші, ми у Герне першими почали боротися зі штрейкбрехерами…

— Але Стіннес досі не поступився, тож можна чекати погіршення…

— У Росії вже воєнний стан…

— Зате наші хлопці вигнали всіх цих гереро та інших готтентотів подалі в пустелю…

— Ну, що б там не було, а Лібкнехт назвав робітників у Петербурзі і нас тут героями пролетаріату…

— Але з японцями росіяни