read-books.club » Сучасна проза » Коли ти поруч 📚 - Українською

Читати книгу - "Коли ти поруч"

224
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Коли ти поруч" автора Світлана Талан. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 3 4 5 ... 76
Перейти на сторінку:
того, що вона так нітилася, затиналася, відповідала недоладно, що їй тремтіли руки і вона впустила й розбила чашку, що так і не змогла нормально поговорити з Льошиною мамою і хоча б трохи зблизитися. Адже вона не завжди така. Зі своїми добрими знайомими вона тримає себе невимушено, розкуто, вміє пожартувати, повеселитися й бути душею компанії.

«І в кого я така дурна вдалася?» – подумала Даша, важко зітхаючи.

– Щось не так? – запитав Льоша.

– У тебе славні батьки, – сказала вона, – дуже хороші.

– Ти їм теж сподобалася.

– Правда?! – Даринка жваво підстрибнула на сидінні. – А я думала, вони вже вирішили, що ти якусь розумово відсталу привіз.

– Усе нормально, Дашулю. Хіба вони не розуміють, що ти хвилювалася?

– Не знаю, – знизала плечима дівчина.

– Я теж буду хвилюватися, коли до твоїх поїдемо.

– Ти? – Даша засміялася. – Щось слабо в це віриться.

– Так, я буду хвилюватися, ніжки мої будуть підломлюватися, і я знепритомнію від стресу, – пожартував Льоша, викликавши сміх у Даринки.

– Мої батьки, як і твої, звичайні сільські люди. А в селах, як ти знаєш, люди добріші й гостинніші, ніж у місті.

– Згоден.

Даша мигцем глянула на свого обранця. Їй досі не вірилося, що цей високий, широкоплечий, фігурою схожий на м’язистого Тарзана, хлопець із довгим чорним волоссям, зібраним ззаду в хвостик, помітив її серед багатьох інших красивих дівчат. Олексій влаштувався в приватну клініку півроку тому водієм «швидкої», де вже працювала Даринка та її шкільна подруга Свєта. Тоді всі дівчата бігали дивитися на красеня-водія. Серед них була і Даша. Олексій їй одразу сподобався, але вона навіть не мріяла про те, щоб з ним познайомитися. Їй здавалося, що поряд з таким хлопцем з голлівудською посмішкою має бути яскрава, помітна, довгонога красуня, а не вона, сіра мишка, яка навіть косметикою користувалася по великих святах. Але так вже сталося, що Льоша почав усе частіше опинятися поряд з нею. Траплялося це випадково чи він робив це навмисно, дівчина до цього часу не знала. Потім у них були спільні чергування, розмови ні про що і перше побачення. Даша пам’ятала всі деталі цієї зустрічі до найменших подробиць.

Олексій запросив її у кафе, і вона погодилася, не надавши особливої ваги такій пропозиції. Але коли вони сиділи за столиком і пили молочні коктейлі, вона вперше помітила, як пристрасно дивляться на неї його очі кольору молочного шоколаду. Їй раптом стали небайдужими його яскраві губи і надзвичайно чарівна посмішка. Тоді Даринка вперше відчула, як усередині неї запалав незрозумілий вогонь, змушуючи прискорено забитися серце, коліна затремтіли і на щоках спалахнув рум’янець, але вже не від сорому, а від думки, що Льоша їй страшенно подобається. Вона запам’ятала їхній перший поцілунок у сквері. Він був легким і ніжним, але Дашина душа розкрилася назустріч, немов бутон квітки після теплого літнього дощу. Дівчина затамувала подих і відчула, що задихнеться від нового почуття. Тоді вона сама потягнулася до його губ, і другий поцілунок був полум’яним і пекучим…

Кожного разу при зустрічі її тягнуло все більше до Олексія. Вона боялася нових почуттів, але не могла їх стримувати, відчуваючи, як між ними розгоряється яскравим, рівним полум’ям кохання, опромінюючи невідому, але прекрасну далечінь. Даринка усвідомлювала, що цей хлопець увійшов у її життя міцно і надовго, але коли вона залишилася сам на сам з Олексієм у його кімнаті і від пристрасних поцілунків він занадто збудився та тремтячими руками спробував зняти з неї трусики, вона від нього відсунулася.

– Ні, не треба, – чи то попросила, чи то наказала Даша.

Спочатку Олексій навіть не повірив, що Даші вже двадцять років, а вона досі не знала чоловіка, але вона була наполеглива й уперта. Щоразу її «ні» зупиняло його запал, і не залишалося нічого, як готуватися до весілля. Даша і сама не знала, чому так поводилася. Можливо, їй було страшно «залетіти», як це бувало не раз з її подругами. Можливо, боялася залишитися сама з дитиною. Вона завжди боялася щось зробити не так, щоб не сподобатися коханому. Але ніхто не знав, як вона хотіла бути з цією людиною, як її тягло до нього і ночами палало її тіло від бажання близькості з чоловіком, як воно витягалося в напрузі, подібно до туго натягнутої струни. Іноді Даринка так вимучувалася, що засинала пізно й уві сні відчувала оргазм. Але вона мріяла не про такий секс.

Свою першу ніч із чоловіком дівчина бачила у своїх мріях після весілля. Часто вона уявляла, як увечері, після одруження, вона зайде до спальні законного чоловіка у своєму білосніжному вбранні, втомлена, але щаслива. У кімнаті пануватиме напівтемрява. Там не буде яскравого світла, не буде і суцільної темряви. Тільки запалені свічки, вона і він. Він підійде до неї, не поспішаючи, витягне шпильки з фати і розстебне на сукні блискавку…

– Гей, про що задумалася? – вивів її з мрій голос Льоші.

– Та так, – посміхнулася Даринка, – просто.

– Дивися, який туман.

– Прямо як у мультику «Їжачок у тумані». Бачив?

– Бачив. Класний мультик, хоч і старий.

– Гарне не буває старим.

– Це як сказати. У мене машина хороша, але вже стара. Хотілося б надалі мати новішу.

«Ось так завжди, – подумала Даша з гіркотою в душі. – Жінки мріють про щось неземне, про гарне і вічне, а чоловіки – прагматики, думають про матеріальне».

– Буде, якщо є бажання, – відповіла Даринка.

– Нічого, Дашулю, все у нас буде. Піду працювати на півтори ставки, а якщо не вийде, то підробіток завжди знайти можна.

– Я теж візьму підробіток у лабораторії.

– Не пропадемо. Зіграємо весілля, потім накопичимо трохи грошей і візьмемо в кредит нову машину. Як ти на це дивишся?

– Лише б ми були разом, – мрійливо сказала Даша.

– Будемо! Ми завжди будемо разом, – твердо сказав Олексій і ніжно подивився на свою наречену.

– Хоч би що сталося? – Даринка підвела на нього свої глибокі сині очі.

– А що має статися? Все буде нормально – це я тобі обіцяю.

– Ми ніколи не розлучимося? – запитала Даша і з трепетом у душі чекала на заповітні, такі потрібні їй слова.

– Дашо, – сказав він чуттєво і посміхнувся. – Ти ж знаєш, що я кохаю тебе й хочу бути з тобою завжди. Це ти хотіла ще раз почути?

– Так, – тихо й лагідно відповіла Даша.

Ось цим вона його і зачарувала. Олексій звик до того, що за ним завжди дівчата бігали табуном. Варто було йому кивнути головою, і вони бігли за ним і стрибали в ліжко. А ось Даша…

1 ... 3 4 5 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли ти поруч», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коли ти поруч"