read-books.club » Наука, Освіта » Розпали вогонь! Поради для тих, хто шукає свій шлях 📚 - Українською

Читати книгу - "Розпали вогонь! Поради для тих, хто шукає свій шлях"

183
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Розпали вогонь! Поради для тих, хто шукає свій шлях" автора Даніелла Лапорт. Жанр книги: Наука, Освіта. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 3 4 5 ... 54
Перейти на сторінку:
(не обов’язково в цій послідовності). Я працювала з матусями-домогосподарками, які страждають від почуття провини, бо їм кортить повернутися на роботу; з дипломованими менеджерами, які мріють кинути кар’єру та завести дітей. Я працювала з біологами-мариністами, які хочуть наблизити науку до людей, а людей до політиків; із саксофоністом, з яким ми обговорювали тонкощі комерції в мистецтві; з хірургом, який бажає стати міжнародним інтернет-інструктором зі здорового способу життя; з генеральними директорами компаній, які мають намір почати все спочатку.

Я стала свідком переосмислення життя, радісного звільнення від офісних перегородок і потрійних прибутків. Я вітала рішення полишити довготривалі стосунки — професійні й особисті — та розібратися з горами емоційного та матеріального мотлоху. Я підбадьорювала людей, аби вони протрималися ще трохи.

Я бачила, як люди піддавалися страху і намагалися пояснити це небажанням ризикувати. Врешті-решт вони поверталися до вогню.

Безліч разів я чула одкровення на кшталт: «Так, чорт забирай! Я вартий значно більшого!» Подібні прозріння щодо самооцінки є для мене дуже важливими, як і свідомі кроки людини, яка йде назустріч щастю, віддаляючись від обов’язків та ілюзій, що стримують її сокровенні бажання.

Я знаю: правда в тому, що ми прагнемо більшого масштабу, глибини, блиску.

Будь-яка річ або людина,

не здатна вдихнути у вас життя,

для вас надто дрібна.

Девід Вайт, поет

Отже, мої дорогі Розпалювачі Вогню, мої шукачі свободи та приборкувачі страху! З метою зберегти вогонь у душі й чудово провести час ми зібралися тут з’ясувати, в чому полягає справжній успіх для вас. Роздмухаймо те полум’я у вашому серці за допомогою глобальних і зовсім несуттєвих запитань! Прокладімо нові шляхи у ваших синапсах, обміркувавши можливості та надихнувшись історіями про виправдану сміливість! Ще більше розпалімо вогонь ваших бажань! Бо коли ви вивільняєте світло, що живе у вашій душі, ви набуваєте справжньої сили природи.

Частина 1. Замовляння

ДАЙТЕ СОБІ ВИЗНАЧЕННЯ САМІ.

Я зрозумів:

якщо робити все по-своєму,

обмежень не надто багато.

Джонні Кеш[4]

Правда розставляє акценти

Не слід прислухатися до порад людей, яких ви добре не знаєте, які не мають великих мрій або зовсім не страждали. Чи з якими ви не відсвяткували бодай одне важливе релігійне свято. А ця книжка повна правил і порад. Тож ми з вами маємо познайомитися ближче. І перш ніж братися до справи — розкривати душу й остаточно з’ясовувати свої бажання, а також сприймати мої слова щодо цього на віру, — дозвольте мені відрекомендуватися, розповівши вам про визначальний момент мого життя.

Ми сиділи за столиком у кутку кав’ярні JJ Bean на розі Комершел-драйв і Шостої авеню у Ванкувері. Біля моєї чашки з м’ятним чаєм лежала купа кредитних квитанцій, папери з переліком умов кредитування та список питань для обговорення. Я сподівалася, що Ланс, мій інвестор і наставник, дасть мені відверту, мудру пораду. Мою компанію розривали на частини суперечливі наміри та мотиви. Ситуація була кепська. Під удар було поставлено все: сотні тисяч доларів, п’ять років кропіткої та пристрасної праці, тривалі стосунки, репутація — словом, моя велика мрія. У мене був юрист (навіть двоє). Був бізнес-тренер. Був психотерапевт-буддист. Кого мені бракувало — це друга із залізною діловою хваткою, який би добре знав усі входи й виходи, а також мене.

На моєму лобі залягла глибока зморшка, що свідчила про відчай і безвихідь. Я наполегливо шукала відповіді на питання «Що мені робити?», кидаючись від сценарію А до Б, потім до… — і так аж до Я. Ланс усе пояснив, хитро примруживши очі. Він сказав:

«ТИ ВІЛЬНІША ЛЮДИНА, НІЖ ТИ ВВАЖАЄШ».

«Ви, певно, жартуєте», — подумала я. Я вільна? Та я ніколи в житті не почувалася такою загнаною в пастку. Моя нервова система зазнавала невідомого досі тиску. Банкіри телефонували мені на мобільний, інвестори зустрічалися таємно від мене. Я вже кілька місяців не розмовляла зі своїм бізнес-партнером, якого колись обожнювала…

Випробовування вогнем: як я тут опинилась

«Удавай, що ти та, ким хочеш бути, доки не станеш нею!» — цього я добре навчилась. Навчилась, а потім затялась. 2000 року в мене було класичне каре, я носила чорний костюм і м’які шкіряні черевики. Я була виконавчим директором розташованого у Вашингтоні аналітичного центру, де працювали футурологи світового класу, і відправляла інформаційні бюлетені до Пентагону та Світового банку. Я скеровувала роботу неймовірної команди диваків-інтелектуалів з IQ не нижчим, ніж у членів Mensa[5]. Вони прогнозували й аналізували потенційні наслідки епідемії СНІДу в Африці, можливої нестачі води на планеті, хаотичних соціальних криз і подібних явищ. Про такий аналітичний центр було годі навіть мріяти. Ефективне управління, динамічність, належне фінансування. Ледве не щодня мене запитували, в якому університеті я вчилася (ні в якому), та просили підписати чергову угоду про нерозголошення конфіденційної інформації (що я й робила). З дев’ятої до п’ятої я читала про зброю масового знищення та сценарне планування, а по вихідних — поезію Рільке, богословські твори Джидду Крішнамурті[6] та свіжий номер журналу Rolling Stone.

Джеймс Карвілл[7] якось сказав: «Округ Колумбія[8] — це Голлівуд для потвор». Аналітичні центри — це свого роду гламурні місця у Вашингтоні. Та, незважаючи на свою посаду та перепустку до Білого дому, я постійно намагалася вгамувати шалений комплекс самозванки. Я тужила за поп-культурою та містицизмом. Мої, так би мовити, прогресивні погляди суперечили принципам і правилам, які є основою політики. У перший місяць свого перебування в столиці я з’явилася на збори в Білому домі з пурпуровими пасмами у волоссі. Так само я могла б помахати перед зборами посвідченням КДБ. Пізніше голова зборів відвів мене вбік і запитав, підморгнувши: «Ви тут новенька, так?»

Я наполегливо вчилася, та все більше занепадала духом. Урешті-решт я звільнилася. Точніше, втекла, повернулася на батьківщину, змучена та спантеличена. Я поглянула на свої черевики й подумала: «Хто в біса купив таке?» Я віднесла свої костюми до комісійного магазину, пофарбувала волосся в яскраво-червоний колір, зробила пірсинг у носі та кілька нових татуювань. Чого й слід було чекати.

Потім настали неминуча криза особистості та пошуки власного «я». Я деякий час провела в Індії й особисто зустрічалась із Далай-ламою, жила в ашрамах і релігійних центрах, чаювала з Екгартом Толле[9]. Щоб сплачувати за житло, я відновила свої старі зв’язки та рекламну агенцію «для фантастичних людей і проектів» і почала робити те, що клялася ніколи більше не робити: збувала чужі ідеї пересиченим телевізійним продюсерам і ведучим радіопередач. А тим часом разом із друзями обмірковувала, як зібрати мільйон баксів на відкриття міського центру, який об’єднав би спа-салон, студію йоги, громадський центр, ресторан органічної їжі та бутик (і ми могли би надавати франшизу!). Потім я чітко усвідомила той факт, що я не хочу займатися жодною справою, де треба мати зв’язку універсальних ключів і давати оцінку роботі персоналу. Я спробувала вступити до школи мистецтв. У мене досі є той лист-відмова.

А потім з’явилася нова можливість. Після кількох місяців блукання та невдалих спроб налагодити зв’язки я об’єднала свої зусилля з працьовитою приятелькою, у якої була чудова ідея. Вона мала натхненний задум, а я — достатньо мізків, аби вмовити людину купити мій товар, і в нас обох було відмінне почуття стилю. Ми швидко й успішно відкрили справу, яку найпростіше було б назвати консалтинговою компанією… з душею.

То був крихітний крок у напрямку мого справжнього покликання. Я носила лляні туніки та скручувала волосся у дреди. Ми

1 ... 3 4 5 ... 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Розпали вогонь! Поради для тих, хто шукає свій шлях», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Розпали вогонь! Поради для тих, хто шукає свій шлях"