Читати книгу - "Сестри-вампірки 3"

Золоте правило № 1: літати тільки вночі. Золоте правило № 2: їжа не повинна стрибати, повзати або літати. Навіть якщо в’їдлива муха або вайлуватий жук самі просяться тобі до рота (дотримуватись цього правила було Даці понад силу). Золоте правило № 3: на сонці довго не перебувати. Якось це правило порушила Сільванія, за що відразу ж гірко поплатилася здоров’ям. Вона пішла з Якобом у басейн і дуже обгоріла на сонці. Другого дня Сільванія ледь могла поворухнутися. Обпечені ноги і руки страшенно боліли, а лоб, щоки, ніс і підборіддя почервоніли так, що на обличчя довелося накладати кілька шарів косметики. Проте ці страждання не були марні: незабаром Якоб запропонував їй зустрічатися. Золоте правило № 4: ніяких хрестів. Золоте правило № 5: ніякого часнику. Це правило постійно порушував малюк Франц. Одного разу Дака і Сільванія зайшли з ним до овочевої крамниці. Дівчата незчулися, коли він просто з прилавка стягнув часник і, запхавши його собі до рота, із превеликим задоволенням почав жувати. Сестри з жахом дивилися на брата. Вони не поділяли такого захоплення: овочі та фрукти – така собі їжа, але часник… Він узагалі може бути згубним для вампіра! Відтоді, щойно вони заходили до тієї овочевої крамниці, продавчиня чимдуж мчала до Франца і дарувала йому голівку часнику. Вочевидь, до цього запашного й небезпечного овоча у малюка був абсолютний імунітет. Золоте правило № 6: ніякого гіпнозу, флопсів і вогняних поглядів. Одне слово, ніяких надсил. Цим правилом частенько нехтував Міхай: погодьтеся, який вампір стане марудитись із молотком, якщо цвях можна простісінько втиснути в стіну пальцем?

Зазвичай Сільванія намагалася старанно дотримуватися маминих золотих правил. Та зараз вона готова була віддати будь-що, аби їй дозволили зробити флопс і опинитися подалі від стадіону й уроку фізкультури. Але тут Якоб – хоч він і біг попереду – озирнувся і підморгнув їй:

– Агов!

– Привіт! – просопіла Сільванія.

«Pumpflex! Прокляття! – подумала вона. – Краще б він на мене наразі не дивився, я ж маю препоганющий вигляд».

На урок фізкультури Сільванія зав’язала волосся яскравою стрічкою, одягла рожеву футболку і шаровари, а поверх них – спідницю.

– Класний прикид! – сказав Якоб.

Сільванія зніяковіло посміхнулася. Ну хіба він не душенятко? З неї піт котиться градом, а він їй запросто відважує компліменти. Хлопець мрії, zenzatsoi futzi!

– Тобі пасує ця футболка, а надто – до кольору очей, – провадив далі Якоб.

– До кольору очей? – здивувалася Сільванія.

Якоб покивав головою на знак підтвердження.

– Авжеж… Футболка… чудово пасує до твоїх очей… Тобто твої очі пасують до неї.

– Gumox.

Сільванія глянула Якобу в очі й усміхнулась. Якоб був коханням всього її життя, Milobа, як сказали б у Трансільванії. Здавалося, Сільванія зараз потоне в його очах, їй ставало дедалі гарячіше і гарячіше… І раптом з її очей посипалися іскри й вирвалося найсправжнісіньке полум’я: пш-ш-ш-ш!

– А-а-а-а-ай! – скрикнув Якоб, схопившись за щоку. – Боляче!

– Fumps! Чорт! Що сталося? Як? – з подивом белькотіла Сільванія. Невже вона мало не підсмажила Якоба вогняним поглядом?

– Що це з тобою? – здивовано запитала Дака.

Однокласники ошелешено спостерігали за Сільванією та Якобом. Почувши сварку, обернулася і фрау Беніш.

– Бадьоріше, бадьоріше! Не пасемо задніх! – скомандувала вона і дунула у свій свисток.

– Пробач, Якобе, я ж не навмисно. Не розумію, як так сталося. Мені страшенно шкода. Fumps… Дуже боляче? Покажи, – заметушилася Сільванія.

Їй дуже хотілося спокутувати свою провину. Вона простягла було руку, щоб погладити Якоба по щоці, але тут… Пш-ш-ш-ш-ш! З її очей знову вирвалося полум’я, і його язички взялися жадібно пожирати рукав спортивної куртки Якоба.

– А-а-а-ай, – з жахом вигукнув хлопець. – ВОГОНЬ!

Він похапцем зірвав з себе куртку і жбурнув її на землю.

– Чорт забирай! Куртка горить!

Навколо Якоба і Сільванії скупчились однокласники. Підбігли і Лудо з Геленою. Хлопці розгублено спостерігали, як Якоб стрибає по куртці, намагаючись загасити полум’я.

– Що тут відбувається? – сердито запитала фрау Беніш.

Сільванія безпорадно подивилася на сестру.

– Ой божечки… Що ж це… Я ж не хотіла… Це не я, – тихесенько пробелькотіла вона. В очах її кипіли сльози. Здавалося, Сільванія ось-ось розридається.

Дака посміхалася. Усе, що відбувалося, її неабияк тішило.

– Так це ж цілковитий boibine! – заявила вона.

Сільванія кинула на сестру суворий погляд.

– Ні, звісно, нічого доброго в тому, що ти мало не спалила Якоба, немає, – почала виправдовуватися Дака. – Але поглянь на це з іншого боку: ти нарешті стаєш вампіром. Скільки можна прикидатися і шифруватися? Якщо чесно, мені вже давно це набридло! – Вона схопила Сільванію за руку. – Ходімо покажемо всім, на що ти здатна!

Але не встигла Сільванія оговтатися від шоку (вже котрого за весь урок фізкультури: спочатку вогняні погляди, потім – нісенітниця, яку верзла Дака), як життя підкинуло їй нове випробування: просто перед сестрами виросла грізна фрау Беніш.

– Що тут коїться? Вам спало на думку влаштовувати феєрверки у мене на уроці? Ну ж бо, відповідайте!

Сільванія опустила очі.

– Розумієте, я… – почала було вона.

– Дивись на мене, коли відповідаєш, – відрубала фрау Беніш.

Сільванія підвела очі на вчительку, але тут їй на допомогу прийшла сестра.

– Бачите, фрау Беніш, Сільванія і я… Одне слово, ми – не такі, як усі діти.

Але тут Сільванія боляче наступила їй на ногу.

– Ти збожеволіла? – прошипіла вона.

– Досить! – гнівно вигукнула фрау Беніш. – Не треба заговорювати мені зуби! Я й сама краєм ока бачила, як ви метали вогонь у нещасного Якоба. Це ж треба – палити однокласників! Вам це так просто не минеться!

З цими словами вчителька повернулася і, похитуючи стегнами, рішуче попрямувала вперед, щоб знову очолити колону бігунів.

– Боягузка! – презирливо кинула сестрі Дака.

Для бідної Сільванії це стало останньою краплею.

Весь світ зараз був проти неї: Якоб, фрау Беніш і навіть Дака. Сільванія кинула вслід вчительці погляд, повний злості й образи. Всередині у неї все вирувало… Пш-ш-ш-ш-ш! Її очі знову вистрелили язичками полум’я і влучили просто в м’яке місце фрау Беніш. Ось це було видовище! Вчителька фізкультури качалася по землі, носилася стадіоном, знову качалася по землі. При цьому вона так несамовито верещала, ніби їй в шию вп’явся іклами вампір.

Клас розлігся реготом, і лише Якоб, Гелена, Лудо і Дака здивовано дивилися на Сільванію. А тій було не до сміху, а зовсім навпаки – Сільванія гірко розплакалася. Те, що в людській школі є предмет під назвою «фізкультура», – це ще півбіди, але ось те, що вона не може контролювати свої надсили і ледь не спалила однокласника і вчительку, – ось це справжня біда. І що тепер робити?..

На щастя, після фізкультури уроків більше не було. Дака і Сільванія пленталися додому. Настрій у обох був похмуріший за найпохмурішу хмару.

– Тепер Беніш точно прийде до нас додому і наскаржиться батькам, – схлипнула Сільванія.

Дака раптом розпливлася в посмішці.

– Зате як класно ти запустила полум’ям їй в зад! Просто boibine!

– Та я ж не… Послухай-но, Дако, нічого смішного тут немає! – обурилася Сільванія. – Ой божечки… Тільки б Беніш не помітила, що ми…

– …що ми напіввампірки? Ну