Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"

А Інгрід до своїх вожатих. За кілька хвилин у неї мало не сталося передозування жартами, хоча у звичайний час ці люди поводяться набагато стриманіше. Щоб чогось досягти й кудись потрапити, доводиться постійно вдавати з себе адекватну людину. Їм усім.

***  

У тиху годину Аліса з Діаною прибігли в кімнату до Діми, схопили його за руки та потягнули в їдальню. Привітати з днем народження встигли ще вранці, а зараз банкет триває.

Заінтригований сюрпризом, він перший зайшов до їдальні й помітив друзів, що стояли купкою біля їхнього улюбленого столу. Небезпечно підходити ближче, вони безумовно щось задумали, але Аліса не залишила вибору і м'яко підштовхнула його.

- Я виживу після таких сюрпризів? - він намагався зрозуміти, що ховають колеги, але стіл не було видно.

- Я ж вижила! - ззаду почувся голос Діани.

Діма обернувся і тут йому в обличчя прилітає торт. Майже весь із вершків, на замовлення робили для такого випадку.

- Бляха! Ви що творите? - не дихаючи, вимовив винуватець свята і відліпив торт від обличчя. Іншою рукою стер крем з очей і оглянув інших.

- Це була не наша ідея, чесно, - кладучи руку на серце, зізналася Аліса. - Діана переконала, що так треба.

- У вас це традиція, ми не маємо права заважати, - Христина забрала в нього з рук торт, поки він його на підлогу не впустив. Поставила на стіл і облизала палець, який встигла вимазати кремом.

- Вибач, друже, - сміявся Валера. - Вони купили моє мовчання двома літрами міцного. Каюсь, дав слабину.

- Просто це помста, - Діана простягнула імениннику паперовий рушник.

Живучи в сусідніх містах, Дімі вдавалося потрапити на кожне день народження подруги. В якийсь момент відповідь за дрібний косяк переросла в торт, що прилітав в обличчя. Тільки Діма робив це вже після закінчення свята, коли ідеальний макіяж і зачіска Діани зіпсовані часом, а торт гірше не зробить. Сама ж Діана зважилася помститися в розпал дня, і на щастя, не при дітях.

Діма не став брати серветки, просто притягнув Діану до себе. Взяв її обличчя в руки й витерся щокою об її щоку, залишаючи сліди від крему. З другою вчинив так само. Його обличчя стало ненабагато чистішим, але по заслугах вона теж отримала.

Решта сміялися так голосно, що на подальші коментарі не залишалося сил. Діана з такими самими веселощами реагувала на витівки друга і не могла чинити опір. Змирилася і дозволила вимазати себе тортом.

Вони побігли на кухню вмиватися, сподіваючись не попастися на очі кухарці. Хоча ця жінка була нейтральною, у неї немає улюбленців і здавати вона б нікого не стала, взагалі намагалася зайвий раз рота не відкривати. І за це цінувалася ще сильніше.

Після дискотеки вожаті відправили дітей спати й почали готуватися до свого свята. Всю випивку і закуску було куплено заздалегідь. На них уже чекала улюблена галявина з поваленим деревом і багаттям, яке зазвичай гасив Валера.

Діма, як іменинник і головна розважальна програма, сидів у самому центрі лавки з гітарою і співав пісні Стрикало. Аліса тихо підспівувала, тримаючи у руках стаканчик із вином.

- Хочу так само грати, - зізналася вона. - Хоча б одну пісню.

- Нагадаєш мені, коли я буду тверезий, - проспівав Діма.

- Ну, гаразд.

Після приспіву він припинив гру. Заява подруги зацікавила його, не зміг відмовчуватися.

- Одна пісня нічого не дасть. Раджу або все, або нічого. Це як із вивченням мов. Ти можеш скільки завгодно слухати інших і розуміти, але вміти читати треба.

- Здається, я тебе зрозуміла, - Аліса, наче зачарована, дивилася в його очі, що світилися під час розмов про улюблену справу. Це мотивувало капнути глибше, спробувати опанувати навичку і зрозуміти, як це - любити своє захоплення  настільки сильно.

Христина з Мішею сиділи в обіймах, махали головою в такт мелодії, навіть коли вона припинилася, і про щось перешіптувалися. До розмов інших їм не було діла, цим двом ніякі компанії не потрібні. Потраплять удвох на безлюдний острів і не помітять цього.

Валера ходив біля багаття і, як завжди, травив жарти, що не дивно, адже випив він більше за всіх. Але п'яним не виглядав, тільки сміявся вдвічі голосніше і частіше. Лариса відгукувалася на його заразливий сміх, ледь не падала від кожного жарту.

- Тобі вчора треба було з нашими брати участь в стендапі, затьмарив би всіх, - вона коментувала його вміння змінювати голос. Переказуючи слова інших людей, він міг підлаштуватися під кожного.

- Я хотів, але мене ніхто на ваш гурток не записав, - Валера ляснув себе по невеликому пивному животу. - Треба було цигарок купити.

- Щоб ти знову на території табору курив? - розлютився Міша. - У курилку тебе ніхто не понесе.

- Але ж битися ви мене носили, - засміявся він.

Скоріше не носили, а підштовхували до В'ячеслава, який, кидаючи в бік колишньої дружини образливі слова, так і хотів отримати по морді. Це було між першою і другою зміною того літа, коли вони були кілька днів без дітей і дозволили собі випити більше, ніж звичайно. Тоді Валера перший ринувся заступатися за Ларису, алкоголь у крові додавав сміливості. А Міша з таким самим завзяттям підштовхував друга, розуміючи, що не може втрутитися, бо сам на сам.