Читати книгу - "Задуха"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
І потім, говорю я, їх стільки, всяких панчіх на вітрині — найрізноманітніших кольорів і розмірів. Тілесного кольору, бежеві, кольору засмаги, чорні, білі… але я не бачив жодного розміру «на голову».
Вона кривиться й мовить:
— Можна я тобі дещо скажу? Одну річ?
І я говорю: ну скажи.
І вона мовить:
— У тебе з рота смердить.
Там, у кав'ярні при книгарні, коли ми обговорювали майбутній вечір, вона сказала:
— Ти завчасно поклади ніж до холодильника. Щоб лезо було дуже холодним.
Я запитав: може, скористаємося гумовим ножем?
І вона сказала, що ніж має бути справжнім.
Вона сказала:
— І краще за все, щоб ніж не нагрівся до кімнатної температури. Я люблю, коли лезо дуже холодне.
Вона сказала:
— Але будь обережним, бо, якщо ти випадково мене поріжеш… — вона нахилилася до мене через стіл, — якщо ти навіть злегка мене подряпаєш, ти в мене сидітимеш у тюрмі ще до того, як надінеш штани.
Вона відпила свій трав'яний чай, знову поставила чашку на блюдце і сказала:
— У мене дуже чутливий нюх, тому я була б тобі дуже вдячна, якби ти не душився ніякими лосьйонами-одеколонами-дезодорантами із сильним запахом.
Ці сексуально заклопотані дівиці — вони всі такі чутливі. Але вони просто не можуть, аби їм не вставляли. Вони просто не можуть зупинитись — хоч який би це мало принизливий вигляд.
Господи, як мені подобається, коли мені дають чіткі вказівки, що треба робити.
Там, у кав'ярні при книгарні, вона поставила сумочку на коліна і щось дістала звідти.
— Ось, — сказала вона і подала мені аркуш-ксерокопію зі списком деталей, які їй хотілось би включити. На самому початку було написано:
«Зґвалтування — це питання влади й сили. У цьому немає нічого романтичного. Не закохуйся в мене. Не цілуй мене в губи. Не чекай, що тебе запросять залишитися, коли все закінчиться. Не запитуй, чи можна скористатися моєю ванною; кажу зразу — не можна».
Того понеділка, у неї в спальні, вона притуляється до мене гола й каже:
— Я хочу, щоб ти мене вдарив. — Вона говорить: — Але не занадто сильно й не дуже слабко. Удар мене, щоб я кінчила.
Однією рукою я тримаю її руку за спиною. Вона треться об мене задом. У неї красиве засмагле тіло, от тільки обличчя занадто бліде й мовби вощене — зі зволожуючим кремом вона явно переборщила. Я бачу її відображення у дзеркальних дверцятах шафи. Моя голова в панчосі й темних окулярах стирчить у неї над плечем. Вона притуляється спиною до моїх грудей, і між нами течуть струмені поту. Від неї пахне гарячою пластмасою — як пахне в соляріях. У другій руці в мене ніж, і я запитую: вона хоче, щоб я вдарив її ножем?
— Ні, — мовить вона. — Це буде вже не «вдарити», а «шимнути». Ударити когось ножем називається «шимнути». — Вона каже: — Поклади ніж і вдар мене просто рукою.
Я збираюся кинути ніж.
І Ґвен мовить:
— Тільки не на ліжко.
Я жбурляю ніж на туалетний столик і замахуюсь для удару. Я стою в неї за спиною, й мені незручно.
Вона каже:
— Тільки не в обличчя.
Я опускаю руку нижче.
І вона каже:
— І не в груди, а то може розвинутися пухлина.
Дивись також: фіброзно-кістозна мастопатія.
Вона каже:
— Може, просто шльопнеш мене по заду?
І я говорю:
— А ти, може, просто заткнешся й даси мені себе зґвалтувати?
І Ґвен мовить:
— Ах, так?! Тоді взагалі йди геть.
Вона щойно вийшла з душу, й волосся в неї на лобку м'яке й пухнасте, а не розплющене по шкірі, як це буває, коли ти тільки-но зняв із жінки трусики. Я запускаю руку їй між ніг. Дивне відчуття — мовби пестиш щось штучне, гумове і пластмасове. Занадто все гладеньке. І ледь-ледь слизьке.
Я кажу:
— Що в тебе з піхвою?
Ґвен дивиться вниз і мовить:
— А що з нею? — Вона каже: — А, це. Це фемідом, жіночий презерватив. Краєчки стирчать назовні. Я не хочу нічого від тебе підчепити.
Я говорю, що взагалі-то я гадав, що зґвалтування відбувається якось більш спонтанно. Ну, себто як злочин на ґрунті пристрасті.
— Це свідчить про те, що ти ні біса не знаєш про те, як треба ґвалтувати жінку, — каже вона. — Гарний ґвалтівник усе планує заздалегідь. До найменших деталей. Вони для нього — як ритуал. Це має бути схожим на релігійне таїнство.
Те, що тут відбувається, мовить Ґвен, це священнодійство.
Там, у кав'ярні при книгарні, вона передала мені аркуш-ксерокопію і запитала:
— Ти згоден із усіма пунктами?
Там було написано:
Не запитуй, де я працюю.
Не запитуй, боляче мені чи ні.
Не кури в мене вдома.
Не розраховуй, що тебе запросять лишитися на ніч.
Виручальне слово «ПУДЕЛЬ».
Я запитав, що це значить — виручальне слово.
— Якщо все зайде занадто далеко або перестане нам подобатися, — сказала вона, — треба просто сказати «пудель», і гра припиниться.
Я запитав: а еякулювати мені можна?
Вона відповіла:
— Якщо це для тебе так важливо.
І я сказав:
— Гаразд, де треба підписати?
Ці зворушливі дівиці з тягою до екзотики. Ненаситні сексуальні маніячки.
Гола, вона бачилася мені занадто кістлявою. Шкіра в неї — тепла й волога. Здається — натиснеш на неї сильніше, і з неї бризне мильна вода. У неї дуже худі ноги, вони стикаються тільки на сідницях. Маленькі пласкі груди мовби приліплені до грудної клітки. Я продовжую тримати її, заламавши одну руку їй за спину. Я дивлюся на нас у дзеркало. У неї довга шия й похилі плечі — схоже на шийку винної пляшки.
— Будь ласка, припини, — каже вона. — Мені боляче. Я дам тобі грошей.
— Скільки? — запитую.
— Будь ласка, припини, — мовить вона. — А то я зараз закричу.
Я відпускаю її руку і відступаю на крок.
— Не кричи, — кажу. — Не треба.
Ґвен зітхає, потім розвертається і б’є мене кулаком у груди.
— Ти козел! — мовить вона. — Я не сказала «пудель».
Нібито ми тут граємо у «Велю — не велю» в порнографічному варіанті.
Вона знову заводить руку за спину і притуляється до мене спиною. Потім підводить мене до розстеленого рушника й каже:
— Зачекай. — Вона бере з туалетного столика якусь рожеву пластмасову штукенцію. Вібратор.
— Гей, — кажу я. — Я такими речами не бавлюся.
Ґвен знизує плечима й мовить:
— Взагалі-то це я для себе приготувала.
І я кажу:
— А як же я?
І вона мовить:
— Наступного
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Задуха», після закриття браузера.