Читати книгу - "Калькуляція зірок"

Міс Пікс знизала плечима.

— Я вже казала, що лечу. Ми можемо сперечатися, але нічого не зміниться, якщо ми просто будемо сидіти тут і говорити.

Міс Бреггс повільно кивнула.

— Якщо нічого іншого немає, це буде весело.

Міс Коулман стояла на своєму.

— Я можу краще використати свій час, ніж допомагати ще одній білій леді, що експлуатує нас.

— Експлуатую? — Я теж встала. — Подивіться на це по іншому. Я пропоную вам летіти, а не мити підлоги чи подавати вечерю.

Вона посміхнулася.

— Бачите? Це єдині заняття, за якими вона може нас уявити. Я математик і хімік, працюю в фармацевтичній індустрії, але все, що ви могли придумати для мене, була роль слуги. Отже, ні. Дякую, пані. Ви можете просто продовжувати переконувати себе, що ви намагаєтесь врятувати нас. Без мене.

Вона вийшла, залишаючи мене осоромленою і з надто гарячою шкірою. Я, мабуть, була яскраво-червоною від гніву та збентеження. Я мала більше знати про неї. Я зробила таку ж помилку, як і з Міртл, коли ми вперше зустрілися, і припустила, що вона просто домогосподарка. Вона була керівником чорного бізнесу, який виготовляв хімічні речовини для випрямлення волосся. Я навіть не знала, що такі речі існують.

— Я дурепа… Чи не могли б ви передати їй мої вибачення? Вона абсолютно права. — Я взяла сумочку і почала натягувати рукавички. — Дякую за ваш час.

— Ви казали, що там буде політ у формації? — Міс Пікс дивилася на міс Коулман.

Я зупинилася з однією рукавичкою на півдорозі.

— Так. — Я не сказала, "якщо ми можемо отримати літаки", але подумала про це.

— А коли перше тренування?

— Це означає, що ви все ще готові політати з нами?

Вона поглянула на мене, і куточок її рота вигнувся вгору.

— Я вже казала "так". — Потім вона підморгнула. — Крім того… все вийшло навіть краще, ніж я думала.

Я засміялася, з полегшенням, зробивши це занадто голосно.

— Я не бачу, яким чином.

Вона нахилила голову, і її усмішка не змінилася, але сенс вона мені вказала.

— Ви вибачились.

Ви коли-небудь отримували саме те, що хотіли, а лише потім починали розуміти, що це тягне ненавмисні наслідки? Це була я і авіашоу. Окрім Ніколь Воргін, у нас також були зобов’язання від Енн Спенсер Ліндберг (так, це та сама Енн Ліндберг); Сабіхи Гокчен, турецької льотчиці-винищувача у Другій світовій війні; та принцеси Шаховської, яка воювала в Першій світовій війні, перш ніж втекти з Росії.

Я сподівалася, що той факт, що ми мали справжнього льотчика-винищувача і принцесу приверне певну увагу. Бетті була в екстазі, бо принцеса була золотою жилою.

І Ніколь, благослови її Боже, попрацювала з своїми політичними контактами і сформувала список гостей, який вражав усіх. Або, принаймні, на мій погляд: дружина віце-президента Егліна. Чарлі Чаплін. Елеонора Рузвельт.

Ось якою я прийшла до моменту сидіння в позиченому Мустангу на летовищі, оточеному прожекторами та знімальними групами. Більше одного екіпажу. Все, що я маю сказати, — "Дякую Богові за принцесу", — навіть старіючу, яка вже не мала своєї країни. Виявляється, що вибираючи між інтерв'ю з домогосподаркою-фізиком чи принцесою, яка літає з діадемою, вони вибрали діадему.

Я була щасливою, що не опинилася у центрі уваги.

І стала ще щасливішою, коли настала моя черга злітати. Ніколь, Бетті і я були готові здійснити політ разом з міс Пікс і міс Бреггс з негритянського клубу аеронавтів міста Канзас. Вони поставили нам Мустанги, і, як і обіцяв Євген, вони були з біса хороші пілоти. І… вони переконали доктора Мартіна Лютера Кінга, молодшого.

Я вже згадувала, що натовп був величезним?

Ми вирушили в чергу для зльоту, тримаючись за міс Пікс з військовою дисципліною. Першою частиною програми було просте тісне V-формування, що прогуло над льотним полем. Я кажу — просте, — бо під час нашого другого проходу над полем ми перебудувались у вертикальний банк на 180 градусів, зберігаючи V-формацію щільно і рівно. Після років польоту на моїй Сессі, швидкий політ на Мустанзі з групою дивовижних пілотів… якась частина мене повернулася до життя. Частина, яка, можливо, пожовкла і загинула ще до удару Метеорита.

Сидіння, яке притискалося до мого хребта від наших поворотів, і маленькі задирки турбулентності літаків навколо мене давали дивовижні відчуття єдності з іншими пілотами. Ці жінки змусили мене відчути себе живою.

Люди на трибунах нижче? Вони могли навіть лежати і дивитися — це все, що їм було важливо на цей момент. Ми проревіли над ними, знизилися, щоб піднятися по крутій дузі, а потім розійшлися.

Наступний номер програми був ідеєю сенатора Воргіна. Це було пекельно важко, але не могло почекати. Шість літаків, здавалося, полетіли врізнобіч, але при цьому ідеально синхронізовані. По радіо міс Пікс сказала:

— По моїй команді, пані. — Це була формальність, коли вона сказала, — Почали, — миттю пізніше, тому що ми всі були там, де мали бути. Я натисла кнопку, щоб вчасно звільнити потік кольорового диму разом з усіма іншими. Кожен з нас занурився в окрему фігуру, проходячи площину у хитромудрій хореографії, розробленій таким чином, щоб уникнути хвиль турбулентності від ковзання один біля одного.

За нами, червоним димом димом проти срібного неба, ми написали слово МАРС.

Я завершила заключний віраж для "М" і поглянула через плече. Земля лежала у мене на спині, за червоним туманом. З мого