Читати книгу - "Люди в гніздах"

— Свистіть учися, — засміявся дід Віктор.

— Ми й хотіли зібратися, щоб якось тебе, вас скерувати. Ми все-таки щось бачили в житті, щось знаємо.

— Дурне діло! — дід Віктор махнув рукою.

— А може, не дурне? Треба пробувати, треба діяти! — наполягав Олег.

— Не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно, — знов озвався Леонід Устименко.

— Рара, порадьте їм влаштувати ще одну революцію, — з невинною усмішкою сказав йому чоловік, який роздивлявся настінну карту Латвії. — Цього разу вона вже напевно й остаточно вирішить усі проблеми. Революція це взагалі панацея, а під час війни — панацея двічі!

— Не викай мені та відчепись уже зі своєю французькою! — чомусь раптом розлютився Леонід Іванович.

— Головне — не йди до розвідки, як Люня, — Марія Леонідівна обійняла Олега, — і стережися дівок, особливо німецьких. Та й тутешніх литовських теж.

— Це не Литва, а Латвія, — колюче вточнила Надія Полікарпівна.

— Можете не плутати його своїми порадами, — долучився до розмови Іґнацій Ґлова, б’ючи своїм польським королем даму Олексія Івановича. — Особисто я давно і незаперечно, на власному досвіді переконався, що з задніпровського краю, та й з переддніпровського теж, і з хамського люду ніколи нічого доброго не вийде.

— Ах ти лядська гнида! Я зараз тебе вдруге на палю наштрикну! — це Петро Устименко спершу хотів вихопити шаблю та розрубати навпіл опонента, однак шаблі не знайшлося, тому він піднявся, перекинув стола й рушив на Іґнація з кулаками. Дід Віктор, обурений тим, що йому не дали доїсти оселедця, жбурнув у бійку тарілкою. Дорогою до чиєїсь голови вона розкидала вітальнею шматки цибулі й бризки олії. З іншого боку летіло яблуко. Дзвенів посуд, сміялося піаніно.

Хтось кинувся рознімати, хтось допомагати, утворилося ціле людське звалище, до Балтійського моря на карті прилип шматок оселедцевої ікри, кіт перелякано втік углиб кухні, завищала сирена сигналізації.

— Ви чули? — гукнув дід Віктор.

— І справді, — Олексій Іванович захекано поправив брудну краватку, якою, схоже, його намагалися придушити, — здається, нам пора. А ти, Олежику, сам тут даси раду. Ну, й взагалі в житті якось розберешся. Не дитина вже.

На цих словах Приня підняла з підлоги недобиток латвійського традиційного полумиска, бризнула з нього рідиною — і, хоч я навіть не встиг запитати бабу Валю про переселення душ, а Олексія Івановича про те, розстріляли його таки чи вивезли, тлум моїх предків розчинився. Правда, не скажеш, що розчинився безслідно. По вітальні валялися стільці, уламки посуду, їжа, затоптані карти, зірвані з когось ґудзики, погнуті верлібри. Жолобком між плитками підлоги текло вино.

Із кухні визирнув кіт. Ми з ним зосталися самі.

У скляні двері вітальні з двору швидко загрюкали, і стурбований голос чітко, по складах, як для не зовсім повносправної аудиторії, промовив:

— Atveriet! Policija!

2015–2017,

 Вентспілс—Київ—Житомир—Харків—Буча

Автор щиро дякує гостинним співробітникам Міжнародного будинку письменників і перекладачів у Вентспілсі (Латвія), де й написав основну частину цієї книжки.

Фото Юлії Стахівської

Олег Коцарев

Народився 1981 року в Харкові.

Письменник, есеїст, журналіст, перекладач.

Автор збірки оповідань «Неймовірна Історія Правління Хлорофітума Першого» та восьми поетичних книжок.

Лауреат літературної премії імені Валер'яна Підмогильного, премій видавництва «Смолоскип», фестивалів «Молоде вино» і «Київські лаври», часопису «Кур’єр Кривбасу» та премії «Метафора» за спільний з Іриною Забіякою переклад творів чеського поета Івана Верніша.

Співупорядник (разом із Юлією Стахівською) антології «Українська авангардна поезія (1910-1930-ті роки)». Упорядник альманаху молодої літератури «Знак».

Учасник літературних стипендій «Willa Decjusza» (Польща, 2007), «Ventspils House» (Латвія, 2015), «Praha, město literatury» (Чехія, 2017).

УДК 821.161.2'06-31

К75

В оформленні використано фотографії з родинного архіву автора.

© Олег Коцарев, 2017

© Юлія Стахівська, ілюстрації, 2017

© ТОВ «Видавничий Дім “КОМОРА”», 2017

ISBN 978-617-7286-27-0

Літературно-художнє видання

Олег Коцарев

ЛЮДИ В ГНІЗДАХ

Роман

Випусковий редактор Алла Костовська

Редактор Олена Шарговська

Обкладинка Юлії Стахівської та Миколи Леоновича

Макет і верстка Миколи Леоновича

ТОВ «ВИДАВНИЧИМ ДІМ «КОМОРА»

вул. Кудряшова, 3, оф. 133, м. Київ, 03035

www.komorabooks.com

+38 044 221-05-84

komora.books@gmail.com

Свідоцтво ДК № 4588 від 31.07.2013

Формат 84x108 1/32. Папір книжковий полегшений. Друк офсетний.

Ум. друк. арк. 12,2. Обл.-вид. арк. 5,32.

Наклад 1000 прим.

Гарнітура Joanna Nova. Зам. № 7-11-2209.

Надруковано ПРАТ «Харківська книжкова фабрика “Глобус”»

вул. Різдвяна, 11, м. Харків, 61052

www.globus-book.com

Свідоцтво ДК № 3985 від 22.02.2011

Олег Коцарев

К75 Олег Коцарев. Люди в гніздах: Роман. — Київ, Видавничий дім «КОМОРА», 2017. — 232 с.

ISBN 978-617- 7286-27-0

УДК 821.161.2'06-31