Читати книгу - "Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту"

11 Ти розтоптав, немов убитого, Рагава; сильним твоі'м раменом ти ворогів твоїх розсіяв. 12 Твої небеса і земля теж твоя; світ і його повноту - ти заснував їх. 13 Північ і південь - ти сотворив їх. Тавор і Хермон іменем твоїм ликують. 14 Рамено твоє потужне, рука твоя могутня, здіймається твоя десниця! 15 Право й справедливість - основа твого трону, ласка й вірність ідуть перед тобою. 16 Блажен народ, що вміє веселитись; у світлі лиця твого, о Господи, він ходить. 17 Ім'ям твоїм радіють завжди, і справедливістю твоєю ідуть вгору. 18 Ти бо єси окраса їхньої потуги, і твоїм благоволінням іде вгору ріг наш. 19 Бо Господь - щит наш і Святий Ізраїля - цар наш. 20 Колись ти говорив твоїм побожним у видінні: - Я поклав на витязя корону, Я вивищив вибранця з-між народу. 21 Знайшов Давида, слугу мого; миром моїм святим його помазав. 22 Рука моя з ним буде твердо, ба й рамено моє буде його скріпляти 23 Ворог не зможе його обманути злочинець не буде його гнітити. 24 Його противників я зітру геть із перед нього розіб'ю тих, що його ненавидять. 25 І моя вірність буде з ним, і моя ласка, і моїм ім'ям ріг його здійметься вгору. 26 Я простягну руку його на море і на ріки - його десницю. 27 Він буде мене взивати: «Ти мій Батько, мій Бог, скеля спасіння мого.» 28 А я його поставлю перворідним, найвищим над землі царями. 29. Повіки берегтиму йому мою милість і з ним союз мій буде непохитний. 30 Вічним зроблю його потомство і престол його, як дні небесні. 31 Коли ж його сини закон мій покинуть і в наказах моїх ходити більш не будуть, 32 коли осквернять мої постанови й велінь моїх не будуть пильнувати, 33 я різкою їхній проступок покараю й ударами - їхню провину. 34 Але моєї ласки я не заберу від нього і вірности моєї не відкину. 35 Не оскверню союзу мого, того, що вийшло з уст моїх, не зміню. 36 Раз я поклявся святістю моєю: Давидові напевне не скажу неправди! 37 Його потомство триватиме повіки, і престол його передо мною, наче сонце. 38 Мов місяць, він стоятиме повіки як свідок на небі вірний. - 39 Та ти відкинув, занехаяв, розгнівався на помазаника твого. 40 Ти погордував союзом слуги твого, збезчестив на землі його корону. 41 Ти розвалив усі його мури, його укріплення обернув єси в руїну. 42 Грабують його всі перехожі, він став сміховищем своїм сусідам. 43 Підніс угору напасників правицю, звеселив усіх його ворогів. 44 Ти навіть обернув назад вістря його меча і не підтримав його в битві. 45 Ти знищив його сяйво і повалив престол його на землю. 46 Ти скоротив дні його молодости, вкрив його соромом. 47 Докіль, о Господи, ти будеш ховатись? Докіль палатиме вогнем гнів твій? 48 Згадай, який мій вік короткий! Отак нінащо створив ти всіх дітей людських? 49 Хто, живши, не побачить смерти, врятує свою душу з рук Шеолу? 50 Де вони, Господи, днедавні твої ласки? 51 Згадай, о Господи, про слуг твоїх наругу, - що про них у вірності твоїй ти Давидові поклявся; я ж бо ношу її у моїм серці від багатьох народів, - 52 що нею твої вороги, Господи, зневажають, що нею зневажають сліди помазаника твого. Благословен Господь повіки! Нехай так буде! Нехай так буде!

90. (89) Бог - вічне пристановище 1-6; гріх - причина злиднів 7-11; молитва 12-17

1 Молитва. Мойсея, чоловіка Божого. Господи, ти був нам пристановищем по всі роди. 2 Перш, ніж постали гори і народилася земля, і всесвіт, від віку й до віку ти єси Бог. 3 Ти повертаєш людей у порох, кажучи: «Поверніться, сини людські!» 4 Бо тисяча літ в очах у тебе, мов день учорашній, що минув, і мов нічна сторожа. 5 Змітаєш геть їх: вони стають, мов сон уранці, Мов та трава, що зеленіє. 6 Уранці квітне й зеленіє, а ввечорі - підтята висихає. 7 Бо гинемо від гніву твого, і стривожились ми від обурення твого. 8 Поставив ти провини наші перед собою, гріхи наші таємні перед світлом обличчя твого. 9 Усі бо наші дні никнуть від гніву твого; літа наші минають, мов зідхання. 10 Дні віку нашого сімдесят років, а як при силі - вісімдесят років; і більшість із них - то труд і марність, бо скоро линуть, і ми зникаєм. 11 Хто знає силу гніву твого? Хто бачив твоє обурення? 12 Навчи ж нас дні наші рахувати, щоб ми дійшли до розуму доброго. 13 Повернися, Господи! - докіль? -і змилуйся над слугами твоїми. 14 Насити нас милістю твоєю вранці, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. 15 Звесели нас мірою днів, за яких засмутив єси нас, мірою літ, що ми в них звиділи горе. 16 Хай з'явиться твоїм слугам твоє діло, і слава твоя їхнім дітям. 17 І ласка Господа, Бога нашого, хай буде над нами, і стверди діло рук наших; стверди його - діло рук наших!

91. (90) Бог - вічне пристановище людей

1 Ти, що живеш під Всевишнього покровом, що у Всесильного тіні пробуваєш, 2 скажи до Господа: «Моє прибіжище й моя твердиня, мій Боже, на котрого я покладаюсь.» 3 Він бо спасе тебе від сітки птахолова і від погибельного мору. 4 Він тебе покриє крилами своїми, і ти втечеш під його крила; щит і забороло - його вірність. 5 Ти не злякаєшся ні страху вночі, ані стріли, що вдень літає, 6 ані чуми, що в пітьмі бродить, ані зарази, що нищить опівдні. 6 Нехай і тисяча упаде біля тебе і десять тисяч праворуч від тебе, -до тебе не підійде. 8 Ти лиш очима споглянеш -і кару грішників побачиш. 9 Бо Господь - твоє прибіжище, Всевишній - твій захист. 10 Ніяке лихо до тебе не приступить,