Читати книгу - "Як керувати рабами"

Тож із цих прикладів ви можете зрозуміти, скільки різноманітних небезпек нам, господарям, загрожує. Поводьтеся з вашими рабами жорстоко — і ці небезпеки зростуть. Та якщо ви ставитеся до рабів м’яко і поблажливо, це зовсім не означає, що ви можете спати спокійно. Не всі господарі, котрих убили раби, заслужили на таку долю своєю жорстокістю. Багато хто просто став жертвою схильних до насильства рабів, здатних на будь-який злочин.

Навіть якщо вороже налаштовані раби не заходять так далеко, щоб убити вас, вони все одно можуть наробити вам багато шкоди. Під час однієї з війн проти Ганнібала прибічники карфагенян учинили низку терористичних нападів у самому Римі. Від навмисних підпалів постраждали суд, навколишні крамниці, державна в’язниця та чимало приватних будинків. Насилу вдалося врятувати тільки храм Вести, не в останню чергу завдяки зусиллям двадцяти трьох рабів, які випадково опинилися поблизу, принесли води й залили вогонь. У винагороду за це вони пізніше отримали волю. Пожежа була жахливою, а оскільки вона виникла в кількох місцях водночас, не було сумнівів у тому, що це підпал. Сенат оголосив, що той, хто надасть інформацію про винуватців, одержить грошову винагороду, якщо він є вільним громадянином, і свободу — якщо він є рабом. У результаті цієї ініціативи раб на ім’я Манус, який належав шляхетній сім’ї з Кампанії, вийшов наперед і звинуватив у підпалі своїх господарів. Батькам тієї родини за наказом Квінта Фульвія[40] зітнули голову, і п’ятеро синів, як заявив раб, зайнялися підпалами, щоб помститися й допомогти Ганнібалу. Він також сказав, що вони планували здійснити набагато більше подібних злочинів.

Усіх п’ятьох синів було затримано. Спочатку вони все заперечували й говорили, що раб утік після покарання батогами і просто хоче їм помститися. Та після того, як їх разом із їхніми спільниками допитали в суді, вони зізналися. Їх усіх було страчено, а Манусові подарували свободу і видали близько десяти тисяч сестерціїв. Без усяких сумнівів, у цьому випадку ми маємо радіти, що сміливий раб виявив ворогів вітчизни. Та вам варто затямити, що незадоволені раби в домогосподарстві мають прекрасну можливість оприлюднити будь-яку інформацію про вас, яка в кращому разі поставить вас у незручне становище, а в гіршому — може викликати смертельну небезпеку.

Ви також маєте зрозуміти, що більшість способів, якими раби виявлятимуть вам свій спротив, не буде в дусі Спартака, чия відвага зовсім не відповідала рабському становищу. Ваші раби можуть застосувати безліч хитрощів, аби здобувати маленькі перемоги над вами в повсякденному житті. Саме з такою дріб’язковою непокорою вам доведеться стикатися постійно. Вони брехатимуть вам про те, скільки вони з’їли, або обманюватимуть у дрібницях, заявляючи, ніби щось коштує десять сестерціїв, коли насправді його вартість становить лише вісім. Вони прикидатимуться хворими, щоб не працювати, стогнучи так жалібно, що ви перейматиметесь, чи виживуть вони взагалі, а раби просто гратимуть виставу, щоб уникнути виконання важких завдань. Вони стоятимуть біля кухонної печі, щоб спітніти, а потім демонструватимуть вам цей піт як ознаку тяжкої пропасниці.

Ваші сільські раби казатимуть, що вони висіяли насіння більше, ніж насправді. Вони крастимуть із комори ваші запаси, щоб урізноманітнити свій раціон; шахруватимуть із господарськими книгами, щоб довести, ніби врожай не такий великий, як ви очікували, а різницю продаватимуть на місцевому базарі. Та й просто тягтимуть кота за хвіст і ту роботу, яку можна виконати за годину, розтягнуть на цілий день. І коли ви їх викриєте, присягатимуться та божитимуться, що насправді ця робота набагато важча, ніж вам здається, і що вони роблять усе від них залежне. І якщо ви повірите в цю брехню, то скоро будь-яка справа забиратиме в них удвічі більше часу, ніж потрібно насправді. Ось як діють раби. Вони перевіряють вас, постійно видивляючись, що і де можна увірвати для себе. І вам доведеться весь час послаблювати свою над ними владу, доки вона не зійде нанівець, а раби ставитимуться до вас зі все більшим презирством.

Ледачі й розжирілі міські раби тікатимуть до міста і стирчатимуть у шинках, дивитимуться змагання на колісницях або гратимуть в азартні ігри на розі вулиці. Або підуть до лазні, цілий день відкисатимуть і паритимуться вашим коштом, а потім сидітимуть і теревенитимуть із друзями з інших домогосподарств чи заграватимуть з рабинями. А коли ви спитаєте, де вони були, вони розкажуть вам, скільки народу на вулицях і які довжелезні скрізь черги. Або просто витріщатимуться на вас, прикидаючись дурниками, які не розуміють, про що ви взагалі говорите.

Та більшість рабів не є аж такими дурними, як хочуть здаватися. Ви, ймовірно, чули розповідь про надзвичайно розумного раба на ім’я Езоп, якому завжди вдавалося обхитрувати господаря. Він прикидався, ніби розуміє все буквально.

— Звідки ти родом? — спитав у нього господар.

— Із живота моєї матері,— відповів Езоп.

— Та ні, де ти народився? — ще раз спробував з’ясувати господар.

— Мама не казала мені, спальня то була чи їдальня.

Ви маєте пам’ятати давню приказку: «Розумний раб користується владою нарівні з господарем». Це означає: якщо ви не остерігатиметесь, то матимете господарство, в якому раби самі вирішуватимуть, що, хто і коли робитиме.

А ще вони поводяться наче справжнісінькі боягузи, коли очікують на якусь небезпечну роботу. Або ж закликають вас до милосердя. Це один із найнеприємніших моментів у володінні рабами: вони постійно підходять до вас і слізно просять або щось їм вибачити, або що-небудь дозволити. Звичайно, ви маєте виявляти твердість, але коли так поводяться ваші домашні раби, які добре служать, іноді буває дуже важко їм не поступитися. Однак треба бути насторожі з тими рабами, які можуть хвицятись, як віслюки. Вони плюватимуть вам у суп або ховатимуть ваші книжки, просто для того, щоб дозолити вам, або, як це одного разу трапилося зі мною, вдадуть, що зашпортались, і розіллють рибний соус вам на голову. Можу вас запевнити, що мене не ввела в оману ця здавна відома хитрість. Утечі є ще одним способом, у який вони можуть красти вашу власність; повертати рабів — справа марудна, та й часу забирає немало. Але навіть якщо це вдається зробити, ви залишаєтеся наодинці з непокірним рабом, котрий не має ніякого бажання вам поступатися.

Ви завжди повинні мати на увазі, що типовий раб — це нахаба, пліткар, базікало, він брехливий, нечистий на руку, недобросовісний. Дуже небагато з них відповідають вашим уявленням