Читати книгу - "Ripple System, Kyle Kirrin"

? , …

Я схилив голову. Тепер, коли він згадав про це, я згадав, як підняв це питання. Начебто, сказав я. Ларс займався музикою, здається? Це було єдине, що робило його щасливим, але він говорив про те, щоб відмовитися від цього, тому що погані речі завжди траплялися щоразу, коли він грав...

Діставшись туди, сказав Френк.

Я кивнув, пам'ять знову загострилася. Я згадав, що їду до якогось відомого музиканта з Вудбоуна, і що він може помітити його, якщо захоче, думаючи, що вона зможе йому допомогти.

!

Еге ж! – сказав Френк. Приблизно так воно і вийшло. Хіба що без мене не обійшлося. Як завжди.

, .

Звичайно, що так. Я зморщив носа. Моє обличчя стало смішним. Наче моя шкіра була занадто щільною. Чоловіче, шкода, що я не спав так довго.

‘ .

Ех, сказав Френк, у вас є лише кілька годин, але вам це потрібно. Напевно, треба було спати більше, тому що до кінця ви сильно розбилися. Перші пару днів система дуже важка для голови, але з часом вона згладжується.

Я гадаю. Чи сталося ще щось важливе?

Ти купу плакав, сказав Френк. Але крім цього, не зовсім.

Я примружився на нього. Ні, не робив.

‘ .

Ех, – сказав Френк. Можливо, плакати трохи сильно, але ви на деякий час стали супер мопе і повністю вбили загальний кайф. Ви всі були такі: Ваааа, єдине, що хвилює людей, це мої гроші, я сумую за своїм технодворецьким, вона мій єдиний справжній друг, бла-бла-бла. Я перестав слухати досить рано, тому що був зайнятий переглядом Ларса.

,

Цього не сталося, сказав я, хоча спогади вже поверталися до мене.

, .

Я був майже впевнений, що Френк просто облажався зі мною і змушував все здаватися надмірно драматичним, але я пам'ятав, як гарненько засмутився, десь опівночі, якраз тоді, коли закінчилася фентезійна версія текіли. Що не було великим сюрпризом.

.

За словами Френка, спочатку все було досить кумедним. Потім через деякий час стало якось сумно. Але потім знову стало весело.

Стривайте, ви говорите про Хауса? Я сказав. Технобатлер? Непоганий термін, до речі.

, .

Дякую, я це вигадав. І так, ви запросили її сюди, – сказав Френк. Не знаю, як ви думали, що це спрацює в той час, але так. Вона, здавалося, була в захваті від супержорсткого штучного інтелекту, який, здається, абсолютно не здатний симулювати емоції. Слухаючи її промову, я відчував свою вищість. Це було приємно.

.

Нічого собі, сказав я. Пролунали постріли. Розкажи мені, що ти насправді відчуваєш, Френк.

.

Потім ми вирушили в пригоди.

, - ? ? .

Знаєте, я пам'ятаю, як подзвонив їй, сказав. Я звернувся до системи, щоб дізнатися, чи здійснював я внутрішньоігровий дзвінок — я бачив подібні системи в минулому — знайшов його, а потім підняв його. І, звичайно ж, я зателефонував до Хауса десь о третій годині ночі, і розмова тривала майже десять хвилин. Я справді запитав її, чи хоче вона грати, га? У мене, звичайно, були гірші ідеї. Я не знаю, як це взагалі спрацює, але я міг би використовувати когось, кому я повністю довіряю, а Хаус нічого, якщо не надійний. Я припускаю, що вона прийде? Вона сприймає прохання досить буквально.

. ‘ .

Вона сказала, що так. Це погана новина, тому що мій тато точно скаже «ні». Боже, він такий чудовий. Все, що він робить, чудово. Він як пряма протилежність вам.

? ? . — , — ?

Твій тато? Я сказав. Ах. Я ляснув рукою по лобі. Лайно, я ідіот. Мені довелося б попросити Клайн дозволити Хаусу грати, так? З таким же успіхом можна було б забути про це. Він ні в якому разі не впускає штучний інтелект у гру. Особливо не для того, щоб мені допомогти. Я потер сторону обличчя, яка була дивно шорсткою, майже наждачним папером, від чого купа червоних пластівців потекла на стіл. Що це, чорт забирай, таке? Я сказав. Френк, що сталося з моїм обличчям?

Пригоди, сказав Френк.

? . ! ?!

Чому ви продовжуєте вживати це слово? Я схопив кухоль і підніс його до обличчя, щоб побачити своє відображення. Френк! — сказала я, не на жарт закричавши. Чому я весь у крові?!

, .

Чувак, заспокойся, сказав Френк. Це навіть не ваше.

. ! ?

Я глянув на нього. Від цього стає ще гірше! Чия це кров?

Невже має значення, чия це кров, Нед?

! ?

Звичайно, це важливо! Кому належить ця кров?

Просто купа тварин, напевно.

! … .

Певно! Що ти... Не зважай. Ось і все. Ви знаєте, котра година.

?

Чому твій голос став низьким і зловісним?

.

Ви на це заслуговуєте. Я розстебнув Френка, запхав його в піхви і застебнув усі ґудзики, заробивши сердите бурмотіння і кілька дико задоволених вібрацій.

?

Сволота. Я підвівся і попрямував до корчмаря, який все ще дивився на мене. Чи можу я взяти гарячої води, будь ласка?

, .

Вона підстрибнула, наче навіть не помітила мого наближення. Отже, вона взагалі не дивилася на мене, насправді. Вона дивилася на Ларса, а я випадково сидів між ними.

. …

Авжеж, сказала жінка. Вона схилила на мене головою. Ви подивіться... Знову в нормі, за винятком крові. І я радий, що ви нарешті прибрали сокиру. Починав хвилюватися, що ти не правий.

.

Як саме я відводив очі? Я сказав.

, …

Твої очі, сказала вона. Все червоне і налите кров'ю, відповідало вашому... Дії. Вона здригнулася. І ця рутина з сокирою просто моторошна. Вона схопила миску з-під барної стійки і попрямувала назад на кухню.

?

Через кілька хвилин корчмар знову з'явився, схопившись за край металевої чаші парою товстих рукавичок. Вона поставила його на перекладину, вода всередині все ще вирувала від тепла. Можливо, захочеться приділити йому хвилинку. Вона подивилася на мене зверху вниз і, здавалося, прийшла до рішення. Ти справді думаєш, що цей твій музикант зможе виправити мого хлопчика?

Я насупився. Виправити його?

, …

Я не маю на увазі це так, це просто... Ви бачили, що сталося. Щоразу, коли він прикладає ту флейту до губ, клятий заїжджий