Читати книгу - "Вічне життя Смерті, Лю Цисінь"

Дехто з учених дотримувався думки, що розвиток науки й техніки колись був однією з рушійних сил знищення тоталітаризму. Але за умови кризи, що загрожує виживанню цивілізації, наука й техніка можуть стати ґрунтом, на якому проростатимуть нові паростки тоталітарного режиму. У традиційних тоталітарних державах диктатори мали змогу управляти лише за допомогою інших людей, а це призводило до низької ефективності державного апарату внаслідок наявності незліченної кількості непрогнозованих чинників. Тому в історії людства не існувало жодної стовідсотково ефективної диктатури, проте розвиток технологій дав можливість для створення супердиктатури. Приклади Обернених і Мечоносця — тривожні дзвінки. Наявність передових технологій в умовах настання суперкризи може повернути людське суспільство до темних часів.

Але більшість людей усе ще вважала, що припинення стримування — ще не на часі. Після зняття софонної блокади розвитку науки й трансферту знань і технологій із Трисоляриса людська наука розпочала бурхливо розвиватися, але все одно ще відставала від трисоляріанської на дві-три хвилі інновацій. Лише тоді, коли два світи матимуть однаковий рівень технологічного розвитку, людство отримає підстави розглянути питання про припинення стримування.

Іншим варіантом позбутися Ло Цзі було передання контролю над процесом стримування штучному інтелекту. Така можливість була серйозно проаналізована, детально змодельована завдяки чималій кількості досліджень і експериментів. Найбільшою перевагою цього варіанта стала висока вірогідність реакції машини при запуску передачі даних у процесі стримування, але зрештою його також відкинули.

Передача долі двох світів штучному інтелекту — жахлива перспектива. Під час моделювання було з’ясовано, що ймовірність об’єктивної оцінки штучним інтелектом складних подій і ухвалення ним правильних рішень щодо стримування є значно нижчою за людські можливості — й це не дивно, оскільки вміння виводити правильні судження потребує більшого, ніж просто наявності логічного мислення.

Окрім цього, такий крок не вирішує політичної частини питання: заміна людської диктатури на машинну — ще гірше рішення.

А найважливішим чинником була гіпотетична можливість втручання софонів у роботу штучного інтелекту. Хоча до цього подібні випадки не фіксувалися, сама можливість цього перетворила такий варіант на нереальний.

Компромісним кроком було визнано заміну Ло Цзі на посаді Мечоносця. Навіть не враховуючи інших чинників, столітній вік Ло Цзі став достатньою причиною для такого рішення: ясність його розуму й психологічний стан уже викликали певне занепокоєння. Людство не могло й надалі залишати долю двох світів у його руках.

Рік 61-й Епохи стримування. Мечоносець

Чен Сінь швидко одужувала, й лікарі твердили, що навіть якби всі десять семиміліметрових куль із обойми пістолета були випущені в неї, навіть якби всі вони потрапили в серце, рівень сучасної медицини дав змогу врятувати її життя й повернути функціональність організму до майже звичайних показників. Проте якби вбивця поцілив у мозок, то врятувати Чен Сінь не вдалося б.

З розповіді поліцейських вона дізналася, що востаннє у світі вбивство сталося 28 років тому, а в цьому місті нікого не вбивали майже 40 років. Поліцейським просто бракувало навичок у запобіганні й розкритті вбивств, саме тому Вейд майже досяг успіху. Ще один кандидат на посаду Мечоносця й конкурент Вейда попередив поліцію про його наміри, але він не мав достатньо доказів, лише інтуїтивно розумів його задуми — вміння, якого бракує сучасним людям. Поліцейські сумнівалися в правдивості отриманої інформації, тож згаяли купу часу. Лише після ідентифікації фальшивого дзвінка АА вони почали діяти.

Чимало людей навідувалися до неї в лікарню: представники влади, ООН та Об’єднаного флоту, відомі люди й, звісно, АА та її друзі. Чен Сінь уже навчилися легко розрізняти стать сучасних людей і почала поступово звикати до абсолютно фемінізованої зовнішності чоловіків, вишуканості й елегантності яких бракувало чоловікам минулого. Але ці чоловіки все одно її не приваблювали.

Світ навколо переставав її настільки шокувати, і Чен Сінь хотілося пізнати його ліпше, проте їй поки що забороняли виходити з палати.

Того дня АА принесла їй в палату голографічний фільм під назвою «Казка Янцзи». АА сказала, що це цьогорічний лауреат премії «Оскар» за найкращу стрічку, його знято за мотивами бусуаньцзи[18] поета Лі Чжиї:

Ти живеш коло гирла Янцзи, а я біля витоку.

Щодня про тебе згадую, коханий мій,

Хоча зустрітися нам не судилося.

Але ми п’ємо з одної ріки…

Події фільму відбуваються в давню ідилічну епоху без прив’язки до конкретного року, показуючи любов двох людей, які живуть нарізно в заплавах гирла Янцзи й коло її витоку. Головні герої не здатні здолати відстань між ними, вони разом не з’являються навіть в уявній сцені, але глибина їхнього кохання цілком передається драматичними сценами й непідробною тугою. Візуальне відтворення фільму також було на дуже високому рівні: плавність і м’якість красот півдня, де Янцзи впадає в море, й велич Тибетського плато, де річка бере свій початок, викликали в Чен Сінь відчуття майже алкогольного сп’яніння. Стрічка зовсім не нагадувала нестравні комерційні фільми її часу — розповідь текла спокійно й гладко, як сама Янцзи, змушуючи Чен Сінь піддатися її магії.

Чен Сінь уявила, що вона перебуває біля гирла річки часу, але виток у минулому лишився порожнім…

Фільм викликав у Чен Сінь зацікавленість розвитком мистецтва та рівнем культури новітнього часу, й коли вона вже була здатна пересуватися без обмежень, АА запропонувала їй відвідати виставку й концерт. Чен Сінь добре пам’ятала чудернацькі й провокативні роботи митців, які виставлялися в 798 Art Zone у Пекіні та Бієнале сучасного мистецтва в Шанхаї, й вона навіть не могла уявити, який вигляд матиме мистецтво цієї доби.

Але всі картини, які вона побачила, виявилися надзвичайно реалістичними й виконаними класичною технікою в пастельних тонах, сповненими життя та позитивних емоцій. У Чен Сінь виникло відчуття, що вона споглядає серця, які ритмічно б’ються, поєднуючи красу природи й людське єство. Музика ж здавалася схожою на класичні симфонії, викликаючи на спомин Янцзи з фільму: потужна й самовільна, проте спокійна й заколисуюча. Чен Сінь немов дивилася на потоки води, поки не зрозуміла, що вода зупинила свій біг і натомість розпочала довгу-довгу мандрівку до джерела…

Культура й мистецтво цієї епохи абсолютно не збігалися з уявленнями Чен Сінь, проте це не було простим поверненням до класицизму, це було більше схоже на спіральну сублімацію пост-постмодернізму, повністю засновану на новій естетичній основі. От як «Казка Янцзи», що містила глибокі метафори простору та часу у Всесвіті. Але найбільше вразило Чен Сінь безслідне зникнення похмурих і химерних настроїв, які пронизували всю постмодерністську культуру ХХІ століття, — вони поступилися місцем не баченим до того теплому спокою й оптимізму.

— Знаєш, як не дивно, але мені подобається ваш час, — сказала Чен Сінь АА.

— Ти ще більше здивуєшся, дізнавшись, хто автор цих фільмів, картин і музики. Усі ці твори належать трисоляріанцям, які перебувають за чотири світлових роки від нас, — відповіла АА.

Витяг із «Минулого поза часом»: культурна рефлексія

Після початку процесу стримування була заснована Всесвітня академія наук — міжнародна організація, рівна за статусом ООН, — головним завданням якої стало налагодження процесу отримання й засвоєння наукової та технологічної інформації, що передається людству Трисолярисом. Спочатку серед людей панувала думка, що трисоляріани можуть передавати лише спорадичну інформацію і лише під шаленим тиском, ба більше, отримані дані