Читати книгу - "Право на пиво"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Горинич глянув на старого, який зажурився, поклав руку йому на плече:
— У Змія є друг. У друга є Змій.
— Добре, добре! А тепер повільніше. Камера за дзеркалом від’їжджає, далі, далі! Тепер панорама всієї кімнати. Двоє чоловіків за столом. Права камера! Великим планом кухлі з пивом у руках! — режисер за пультом віддавав накази, стежачи одночасно за роботою двадцяти камер, миттю вихоплюючи з калейдоскопа екранів найбільш виграшні кадри.
Василь Федорович сидів у телевізійній студії, до якої потрапляла інформація про кожну секунду життя Оболоньського дива. Звідси змонтований, приправлений рекламою матеріал розтікався по всьому світу. Він сидів і невідривно дивився на монітор. Від туги, що хлюпалася в очах Змія Горинича, Василю Федоровичу самому стало сумно. «Змій Горинич Оболоньський» став найудалішим і найприбутковішим брендом. Але чогось не вистачало. Це незрозуміле відчуття нестачі чогось дуже важливого, потрібного сиділо у свідомості Василя Федоровича, як скалка. Маленька, гостра колючка, яку неможливо витягнути.
— Відмінна сцена, шефе! — вигукнув Сергій. — Дивіться, як задушевно розмовляють. Так навмисне не зіграєш! Вставимо у ролик, га?
Сергій переможно глянув на шефа. Той не поділяв його захвату.
— Щось не так? — здивувався Сергій.
Василь Федорович зітхнув.
— Як ти гадаєш, чим ми займаємося?
— Зараз, чи взагалі? — збентежився Сергій.
— Узагалі.
— Зрозуміло, чим, — посміхнувся Сергій. — Пиво продаємо. Не вгадав?
Василь Федорович подивився на нього співчутливо, і Сергій раптом згадав цей погляд: колись так само дивився на нього дідусь у курилці. Як на студента-двієчника.
— Не вгадав. Зовсім нещодавно я теж так думав, а тепер — ні. Робота, робота. День і ніч. Підвищення обсягів продажу, злиття, поглинання, стратегія розвитку… — Василь Федорович посміхнувся. — Додому прийдеш — єдина радість кіт Казимир.
Сергій співчутливо зітхнув. Усім було відомо, що в генерального директора немає дітей.
— Може, єдине, що я зробив доброго, — Василь Федорович говорив тихо, начебто намагався переконати самого себе, — це допоміг старому здійснити мрію його життя.
По той бік екрана Горинич піднявся, підійшов до дзеркала і простягнув руку до скла.
Василь Федорович підвівся і теж простягнув руку до екрана.
Їхні пальці зустрілися.
Минуле і сьогодення. Людина і легенда. Казка і реальність.
Вони стояли і дивилися один одному в очі…
Вадим ТарасенкоОстанній рейс Шерлока Холмса
Простір набубнявів і виплюнув із себе космічний корабель. І тієї ж миті чотири торсіон-датчики, вкриті броньовими ковпаками, в унісон повідомили Центральному Бортовому Комп’ютерові, що корабель класу S2 «Гермес» знаходиться у стандартному тривимірному просторі Ейнштейна-Рімана. Гіперпоріг успішно перейдено. За невловимий для людської свідомості проміжок часу, після одержання цього сигналу, ЦБК знайшов потрібний файл і запустив програму перевірки корабля. Електронні імпульси заметушилися по відсіках, просочуючись у найпотаємніші куточки. І звідусіль назад поверталася стандартна відповідь, висловлена безпристрасною електронною мовою: «Норма»; силова установка — «Норма»; енергоустановка — «Норма»; система життєзабезпечення — «Норма»… По всіх 1278 параметрах — «Норма». «Гермес» успішно здійснив стрибок у 237 світлових років.
Ще за кілька мілісекунд електронні блоки ЦБК, неухильно підкоряючись закладеному в них алгоритмові, згенерували програму А001. Через десять тактів стотеррагерцевого процесора комп’ютер знайшов означення цієї команди.
Короткі, точні імпульси стали запускати одні механізми і контролювати інші. Команди дублювалися п’ятнадцять разів — вищий ступінь надійності, прийнятий на гіперпросторових кораблях. Програма А001 виводила з анабіозу людей, які лежали у своїх біокапсулах усередині корабля.
«Гермес», що значився в Центральному Диспетчерському розкладі Космічних перевезень як рейс AQ543H швидкий, наближався до своєї мети — планети Аріадна, зоряної системи Золоте руно.
* * *23 години 56 хвилин до розрахункового часу прибуття «Гермеса» у космопорт «Незалежний», планета Аріадна.
«За три дні ми на Аріадні. От і закінчилися мої польоти за драконівськими правилами, що забороняють уживати навіть пиво. Та дарма. Незабаром на Аріадні поп’ємо пивця досхочу!.. А потім почесні проводи на пенсію, затишний будиночок на березі Темзи… І ніякого тобі поту на чолі, коли натискаєш кнопку «ГІПЕРПЕРЕХІД», щоб опинитися за виворотом Всесвіту, ніякого тобі серцебиття, коли побачиш червоне світло тривоги на незліченних індикаторах і табло пульту керування космічним кораблем. І більше не доведеться стрімголов вискакувати з каюти, часом тільки в трусах, і мчати до рубки керування під приголомшливе ревіння сирен тривоги», — космічний вовк, сімдесятип’ятирічний капітан 1-го рангу Космічного Флоту, кавалер орденів Мужності і Далекого Космосу Шерлок Холмс сидів у кріслі пілота і звично контролював показники численних приладів. — Дяка Баскервилю. Призначив на спокійний маршрут. Один прямий стрибок, без жодних поправок на кривизну простору, нерівномірність часу та інших викрутасів Великого Космосу. Що не кажи, догодив старому».
…У каюті першого класу А2 нестерпним для очей світлом зблиснув промінь бластера, і на «Гермесі» однією людиною стало менше.
14 годин 21 хвилина до розрахункового часу прибуття «Гермеса» у космопорт «Незалежний», планета Аріадна.
— Ватсоне, складайте пакет-хвилю на Землю.
— Слухаюся, капітане, — перший, а він же єдиний помічник капітана, звично вмостився в кріслі перед дисплеєм торсіон-передавача.
— Набирай. Сьогодні,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Право на пиво», після закриття браузера.