Читати книгу - "Знак Зорро"

Кавалькада зупинилася перед таверною, із товстим хазяїном мало не стався апоплексичний удар[15], бо він не був попереджений про прибуття губернатора і боявся, що той ввійде до таверни і знайде її брудною.

Але губернатор не квапився залишити свою карету і ввійти до таверни. Він оглядав площу, озираючись навколо. Губернатор ніколи не був особливо впевнений у знатних людях цього селища, почував, що вони не повністю під його владою.

Він старанно спостерігав, як поширювалася звістка про його прибуття, як деякі кабальєро поспішали на площу, щоб вітати його; при цьому він відзначав тих, хто, здавалося, був щирим, придивлявся до тих, хто не особливо поспішав зі своїм привітанням, і зауважив, що деякі навіть були відсутні.

Насамперед доведеться приділити увагу справам, сказав він їм, і слід поспішати до гарнізону. Після цього він охоче буде гостем у кожного з них. Було прийнято одне із запрошень і губернатор наказав кучерові їхати. Він згадав про лист капітана Рамона і про те, що не бачив на площі дона Дієго Вега.

Сержант Гонзалес і його солдати були відсутні, переслідуючи, звичайно, сеньйора Зорро, і капітан Рамон сам очікував на його превосходительство коло входу до приміщення гарнізону, салютував йому з урочистим виглядом, низько схилився перед ним і наказав начальникові ескорту охороняти площу і виставити вартових на честь губернатора.

Він провів його превосходительство до кабінету і губернатор сів.

— Які останні звістки? — запитав вій.

— Мої люди женуться його слідами, ваше превосходительство. Але, як я писав, ця чума, сеньйор Зорро, має друзів — цілий легіон друзів, я припускаю. Мій сержант доповідав, що двічі бачив загін його прихильників.

— Вони мають бути розбиті, винищені! — крикнув губернатор. — Подібна людина завжди знайде собі послідовників, і їх буде все більше і більше, поки він не стане настільки сильний, що зможе завдати нам серйозних неприємностей. Чи вчинив він ще які-небудь жорстокості?

— Так, ваше превосходительство. Вчора один чернець із Сан-Габріель був покараний батогом за шахрайство. Сеньйор Зорро захопив на великій дорозі його обвинувачів і відстьобав їх до півсмерті. Потім, як звечоріло, він прискакав до села і наказав побити батогом суддю. Мої солдати в цей час були відсутні, розшукуючи розбійника. Очевидно, сеньйор Зорро обізнаний про пересування моїх сил і нападає завжди, коли кавалеристи відсутні.

— Виходить, шпигуни попереджають його?

— Очевидно, так, ваше превосходительство. Минулої ночі тридцять кабальєро поскакали за ним, але не знайшли і сліду негідника. Вони повернулися сьогодні вранці.

— Дон Дієго Вега був з ними?

— Він не виїхав з ними, але повернувся з ними. Здається, вони підібрали його в гасієнді батька. Ви, напевно, вгадали, що я мав на увазі родину Вега у своєму листі. Я перекопаний тепер, ваше превосходительство, що моя підозра несправедлива. Цей сеньйор Зорро зробив навіть набіг одного разу віючі на будинок дона Дієго, коли той був у від’їзді.

— Як же це так?

— Але дон Карлос Пулідо і його родина були там.

— Ха! У будинку дона Дієго? Що ж це означає?

— Це прекумедно, — сказав капітан Рамон, посміюючись. — Я чув, що дон Александро наказав донові Дієго знайти собі дружину. Він не з тих, хто уміє свататися. Він зовсім позбавлений життя.

— Я знаю це, продовжуйте.

— Отже, він поїхав просто до гасієнди дона Карлоса і просив у нього Дозволу посвататися до єдиної його дочки. Саме в цей час промишляв сеньйор Зорро, і дон Дієго, поїхавши у справах до своєї гасієнди, запросив дона Карлоса прибути до нього в село з усією своєю родиною й оселитися в його будинку до його повернення, тому що там було безпечніше. Пулідо не могли, звичайно, відмовити. А сеньйор Зорро, очевидно, пішов за ними.

— А! Продовжуйте.

— Це просто смішно, що дон Дієго привіз їх сюди, щоб уникнути гніву сеньйора Зорро, тоді як у дійсності вони працювали пліч-о-пліч з розбійником. Згадайте, що цей сеньйор Зорро був у гасієнді Пулідо. Ми одержали звістку від одного тубільця і майже схопили його там. Він саме їв; потім вони його заховали в шафі, і коли я залишився сам, а мої люди шукали його сліди, він вийшов із шафи, вразив мене в плече з-за спини і зник.

— Підлий негідник! — вигукнув губернатор. — Але як ви думаєте, чи відбудеться шлюб дона Дієго і сеньйорити Пулідо?

— Я думаю, що про це не варто турбуватися, ваше превосходительство. По-моєму, батько дона Дієго дещо шепнув своєму синові. Він напевно звернув увагу дона Дієго на той факт, що дон Карлос не в дуже гарних стосунках з вашим превосходительством, але є дочки інших осіб, що користуються прихильністю вашого, превосходительства. У будь-якому разі Пулідо повернулися до своєї гасієнди після повернення дона Дієго. Він зайшов до мене в гарнізон і, очевидно, дуже боявся, щоб я не запідозрив його в зраді.

— Я радий чути це. Вега дуже могутні. Вони ніколи не були моїми гарячими друзями, але все-таки ніколи і не піднімали руки проти мене. Тому я не можу поскаржитися на них. Добре було б зберегти з цими дружні стосунки. Але ці Пулідо…

— Навіть сеньйорита, здається, надає допомогу цьому розбійникові, — сказав капітан Рамон. — Вона хвалилася переді мною тим, що називала його “мужнім”. Вона насміхалася із солдатів. Дон Карлос і деякі ченці підтримують цю людину, даючи їй їжу і питво, переховуючи та постачаючи відомостями про місце знаходження солдатів. Пулідо зводять нанівець наші зусилля схопити негідника. Я міг би вжити заходів, але вирішив спочатку сповістити вас і зачекати на ваше рішення.

— У подібному випадку може бути тільки одне рішення, — сказав губернатор гордовито. — Якого б високого походження не була людина і яким би не було її становище, вона не може зрадити, не поплатившись за це. Я думав, що дон Карлос вже одержав урок, але очевидно це не так.

— Чи є хто-небудь з ваших людей у гарнізоні?

— Тільки хворі, ваше превосходительство.

— Ваш кур’єр повернувся з моїм ескортом. Чи добре він знає місцевість?

— Звичайно, ваше превосходительство. Він стояв тут якийсь час.

— Тоді він може служити провідником. Пошліть половину мого ескорту негайно до гасієнди дона Карлоса Пулідо, накажіть їм заарештувати його, відвести у в’язницю і замкнути там. Це буде для нього ударом. Досить з мене цих Пулідо!

— А зарозуміла дуенья, що насміхалася з мене, а горда сеньйорита, що обсипала кавалеристів презирливими глузуваннями?

— Ха! Прекрасна думка! Це буде уроком для всієї округи. Нехай їх також відведуть до в’язниці і замкнуть там, — сказав губернатор.

Розділ