read-books.club » Фантастика » Термінатор 📚 - Українською

Читати книгу - "Термінатор"

179
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Термінатор" автора Ренделі Фрейкс. Жанр книги: Фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 37 38 39 ... 111
Перейти на сторінку:
так само, як нещодавно оглядав місцевість. «Він чекає, коли я заплачу?» — думала Сара. Ні, вона сама собі дивувалася, але чомусь їй зовсім не кортіло плакати. Здавалося, є всі підстави для плачу: незабаром світ збожеволіє, мільйони людей загинуть у муках, спричинених якимось жахливим нащадком комп’ютерів «еппл», але сліз не було, бо поки що цього не сталося.

Не сталося? Тоді звідки взялася ця людина, що сидить напроти? І ця… штукенція, що прагне її знищити — вона вже спровадила на той світ десятки безневинних людей? Сара відчула спиною цементний холод, усередині в неї все теж захолонуло. Якби не Різів стрибок у часі, то вона б теж загинула. І навіть ніхто б не довідався, чому. Міс Коннор цілком беззахисна, і навіть поліція не в змозі її захистити. Сиди й тремти посеред ночі у брудній трубі разом з якимось божевільним хлопчиною в лахмітті, який пройшов крізь сито й решето, зазирав смерті в очі. Але ж урятував її саме він!

— Різе, а як вас звати?

— Кайл.

— Кайле, — мовила Сара тремтячим голосом, — без вас я вже загинула б. Я… хочу вам подякувати.

Різ дозволив собі зазирнути їй у вічі. «Вона дівчина, яких багато, — у черговий раз нагадав він собі. — Моє завдання захищати її. Я роблю свою справу, та й годі».

Як Сара не намагалася, але вгамувати тремтіння не спромоглася — шок минув, і дівчина відчула холод. Різ поклав їй руку на плече, Сара мимоволі відсторонилася. Від його одягу відгонило смердючим потом, але тіло пашіло жаром — вона відчула це навіть крізь плащ, і їй одразу стало тепліше. Сара вдячно поглянула на Різа, який вже вдивлявся у темряву. Він зовсім черствий, усе робить лише з обов’язку. Ну то й нехай, нехай цей їдкий запах… Сара обійняла його руками, пригорнулася до нього. Почула його уривчасте дихання. Його м’язи нагадали їй нагріті металеві зливки. Можливо, він теж кіборг із жахливого майбутнього, де панують самі тільки біль та жах?

— Кайле, а що відчуваєш, рухаючись у часі?

— Яскраве світло. Біль… Не знаю. Неначе наново народжуєшся.

Раптом вона відчула на руці щось гаряче й густе, неначе кава. Сара злякано відсахнулася. Видерла в Кайла ліхтар і посвітила собі на руку. Кров.

— Господи!

— Це я ще там підхопив.

Сара одразу не второпала.

— Підхопив? Себто, вас поранено?

Він кивнув.

— Дурниці. Не хвилюйтеся.

Дівчина посвітила йому на руку. У плащі була невеличка дірка — немов пропалили сигаретою — але все передрам’я просочилося кров’ю.

— Жахіття! Вам потрібен лікар!

— Пусте.

Сара обережно розстібнула на ньому плащ.

— Знімайте!

Різ зняв плаща і з прихованим полегшенням побачив свою рану. Він і сам вважав, що поранений тяжко. Сара уважно оглянула крихітну дірочку в його біцепсі, з якої стирчав шматочок темно-синьої тканини. Просочувалася кров. Коли Різ поворушив рукою, Сара побачила великий вихідний отвір. Протягом останніх годин на її очах сталося стільки вбивств, але лише зараз вона побачила, що робить куля з людською плоттю. Злякано й заворожено Сара дивилася на рану.

Різові потрібна була перев’язка, і зробити це мусить вона — не даремно ж Різ передав їй аптечку першої допомоги. Тоді слід братися до справи. Спочатку рану треба почистити, отже, доведеться її торкнутися. Господи, це все стає аж занадто реальним! В аптечці Сара відшукала бинти, мазь, таблетки, марлю, перекис водню, тампони. Усе це годилося, щоб дати раду із садном на коліні, але не з кульовим пораненням. Узявши ватяний тампон, вона посунулася до Різа ближче. Він захоплено дивився на неї. Сара прошепотіла:

— Господи… Мене зараз знудить. Розкажіть про щось. Про будь-що.

— А про що саме?

Сара мало не розреготалася. Питань у неї було достобіса. Хоча б… про її сина! Адже в неї народився син — так казав Різ. Вірніше, народиться. У майбутньому. Для Різа він уже народився, а для неї — ще ні. Цікаво.

— Розповісте про мого сина? Він високий?

— На зріст як я, а очі — ваші.

Сара почала витискати кров з рани. Різ скривився, але зробив знак продовжувати. Закусивши губу, дівчина намагалася зосередитися на його словах.

— Навіть важко пояснити, який він. Він… прості) віриш йому. Він має силу волі. Ти розумієш, що коли він прийняв рішення, то неодмінно його виконає. Свого батька я не пам’ятаю. Але уявляв його схожим на Джона. Він уміє вести людей. І вони підуть за ним куди завгодно. Особисто я ладен померти за Джона Коннора.

Останні слова Різ вимовив притишено, у його голосі відчувалася відданість, і Сара повірила та зрозуміла — Кайл здатний на почуття.

На думку спало ще одне питання.

— А чи відомо вам, хто його батько? Щоб я не дала йому одкоша, коли ми зустрінемося.

Різ стиснув плечима.

— Ні, про нього Джон ніколи не розповідав. Я знаю, що він помер ще до війни, і…

— Зачекайте, — перервала його Сара. — Я не хочу про це чути.

Вона знову зосередилася на його рані. Її пальці діяли дедалі впевненіше. Сара запитала:

— Вас послав Джон?

— Я зголосився сам. За власним бажанням.

— За власним бажанням?

— Звичайно. Така нагода — побачити матір Джона Коннора! Ви — легенда.

Різ поморщився — дівчина саме затягувала вузол на пов’язці.

— Не переймайтеся, нехай буде тугіше, — попросив він, потім вів далі. — Ви легенда, бо це ви навчили його воювати, переховуватися, бути організатором, коли він був іще хлопчаком, коли перед війною вам довелося ховатися.

— Ви розповідаєте в минулому часі про те, чого в моєму житті ще не сталося. Голова йде обертом, — сказала Сара.

Кінці пов’язки вона затягла на тугий вузол, і Різ мало не застогнав. Вона трохи послабила пов’язку.

— Перепрошую, а чи ви певні, що я — саме та особа?

Він увіп’явся в неї очима. Сарі був знайомий такий погляд. Обов’язок тут ні до чого. Цей погляд сягав самого серця.

— Певен, — підтвердив він.

Сара підвелася.

— Годі вам, невже я схожа на матір майбутнього героя? Невже я — міцна людина? Чи добре я організована? Я навіть власним рахункам не можу дати ради!

* * *

Різ сприйняв не стільки слова, як тон її голосу. Ці нотки лунали в голосах деяких людей, коли Джон закликав їх знехтувати небезпекою задля спільної справи. Через таке ставлення люди не змогли перемогти машини набагато раніше. Сліпа готовність змиритися з «долею». Щоб виправдати власну неміч створювалися новітні релігії та складні філософські доктрини. Аж ось з’явився Джон і гранатою розтрощив МВ на шматки.

1 ... 37 38 39 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Термінатор», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Термінатор"