Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

Так, але він все одно вирішив піти на компроміс.

Не те, щоб він боявся об'єднаних сил Мадари і Граудіна, але благальний погляд Скарлетт зворушив його. Так само, як він ніколи не міг стати Макаровим, він ніколи не міг ігнорувати Сенфорда та інших найманців Сірих Вовків у дворі через свій гнів.

Він розумів, що це єдина сім'я і прожиток, які є у дівчини на цьому світі. Вона мала на це право.

Хоча він і розумів, але все одно відчував пригнічення і гнів у своєму серці.

.

Особливо, коли навіть Амандіна тактовно заперечувала проти цього.

.

Юнак не міг не відчути холодок у серці.

Він хотів повстати проти гнилих правил Еруена, але зрозумів, що не має на це здібностей, і навіть не має для цього підтримки. Він знав, що Амандіна хоче, щоб він був частиною правил. Хоча вона не говорила про це прямо, вона не приховувала своїх справжніх намірів.

Дійсно, це був кращий вибір для нього.

?

Але чи це було можливо?

.

Брандо ніколи не думав, що настане день, коли він відмовиться від власних ідей. Якби він відступив, йому довелося б відмовитися від усього. Навіть якщо перед ним була гора мечів і море вогню, йому доводилося ворогувати з Граудіном.

Незважаючи на те, що він знав, що нежить Мадари на боці графа Ранднера, йому довелося зробити цей вибір. Він уже висловив свою позицію, а решту можна було лише час довести.

.

Брандо стиснув губи і не сказав ні слова, переходячи підйомний міст замку. Але з післяобіднім вітерцем різкий запах крові долинув до його ніздрів. Позаду нього пролунав голос Амандіни, і він почув крик здивування.

.

Брандо підсвідомо підняв голову, але в цей момент був приголомшений. Знайома вулиця перед ним, здавалося, нескінченно простягалася в його очах. Довга вулиця простягалася до кінця обрію. На вулиці не було жодної людини, але на узбіччі вулиці стояли ряди новеньких хрестів.

.

На них висіли ряди хрестів з закривавленими трупами.

Більшість трупів були одягнені в одяг авантюристів і найманців. Були й бідняки з околиць. Там були і чоловіки, і жінки, але залишилися лише бездиханні трупи.

Брандо згадав, що в стародавні часи Вонде місцеві лорди вішали трупи бандитів на хрести, щоб попередити тих, хто продовжував свою справу.

Але кого в цей момент намагався попередити Граудін?

,

Це було попередження не тільки для Граудіна, а й для авантюристів і найманців у місті. Граудін хотів використати цей випадок, щоб показати їм, хто є справжнім господарем цієї землі.

. попередження.

!

Хороший!

Брандо глибоко вдихнув і майже відразу обернувся. Але він зціпив зуби і терпів. Але краєм ока він побачив постать, що миготіла на узбіччі вулиці.

?

Це він?

.

Серце Брандо перестало битися і відразу ж погналося за ним.

.

Він повернув за ріг вулиці і пішов за ним у невеличкий провулок. Знайомий зеленувато-сірий халат увійшов в очі Бренделя. Молодий лорд якусь мить завагався, але друга сторона вже роззявила рота.

Брандо,, я правий? Юнак у зеленувато-сірому халаті подивився на нього і холодно запитав:

.

Брандо впізнав у ньому послушника, якого зустрів уранці. Він мав глибоке враження про нього і, природно, не забував його.

.

Він кивнув головою.

Юнак не відразу відкрив рота. Вони обоє замовкли. Хоча обличчя юнака було холодним, його очі були сповнені мовчазного гніву.

, ���

Після короткої хвилини мовчання юнак нарешті відкрив рота: Пам'ятаю, ви запитали мене, чи не хочу я помститися. Вираз обличчя юнака не змінився, коли він відповів: Якщо я скажу вам зараз, я хочу

Він підвів голову і зціпив зуби: Пане, ви можете показати мені дорогу?

.

Брандо промовчав.

Так думають і інші мешканці міста. Найманці і авантюристи вже встигли образитися на барона Граудіна. Юнак витріщився на нього і продовжив: Якщо бажає, ми готові служити вам.

?

Відстань між ними була менше десяти метрів, але Брандо похитав головою, у мене все те ж питання. Хочеш помститися?

.

Юнак здивувався.

.

Якусь мить він вагався, а потім кивнув головою.

.

Тоді живи добре, Брандо подивився на нього і відповів: Я тобі обіцяю, але не зараз.

?

Пан?

Брандо більше нічого не сказав. Він розвернувся і вийшов з провулка, якраз вчасно, щоб побачити, як інші женуться за ним. Але коли вони побачили похмуре обличчя юнака і нескінченний гнів, який він придушував, Тигр Нічної Пісні і Сенфорд, які не знали правди, могли тільки дивитися один на одного.

.

Юнак проходив повз них.

Брандо. Ромен був єдиним, хто гукнув його.

Романка стояла позаду нього з маленькою сумкою в руках. Вона подивилася на нього своїми темно-карими очима і підняла брови: Ти сердишся?

Брандо трохи здивувався. Він не хотів нічого говорити, але не міг змусити себе розсердитися, дивлячись на обличчя Ромена. Йому залишалося тільки зітхнути і ніжно погладити дівчину по щоці.

.

Дякую.

Так? Роман насупився і відштовхнув руку. — з цікавістю запитала вона, але я ще нічого не сказала.

?

Хіба Амандіна не просила вас приїхати сюди?

?

Звідки ви дізналися?

.

Брандо знову зітхнув і похитав головою. Він повернув голову в інший бік і, звичайно ж, побачив шляхетну дівчину, яка підняла спідницю, щоб наздогнати його.

?

Ти сердишся на мене? Амандіна підняла голову, щоб подивитися на нього, і прошепотіла: Мій пане?

,

Ти не зробила нічого поганого, Амандіна. — відповів Брандо тихим голосом.

Але ти все одно сердишся, мій пане.

.

Так.

?

Чому?

, ���

Амандіна, ти знаєш, що в цьому світі не все так просто, як чорне і біле

.

Ти маєш рацію. Нехай граф Ранднер буде найвищим офіцером на південних кордонах Ауїна. Його вплив настільки великий, що можна сказати, що він васал. Його приватна армія може змусити тремтіти від страху будь-кого, хто наважиться йому виступити. Навіть ті, хто по-справжньому могутній, можуть проклинати його лише таємно. Не кажучи вже про мурах у нашій роботі.

Брандо похитав головою і подивився на Амандіну Можна навіть сказати, що якщо він чхне, наш шлях попереду буде наповнений небезпеками і колючками. Якщо ми не будемо обережні, то перетворимося на попіл.

?

Але?

.

— серйозно запитала Амандіна.

!

Але Брандо кивнув: Це не привід для мене кланятися йому. Якщо прийняти подарунок Граудена з фальшивою посмішкою вважається проникливим, то я краще виберу шлях заліза