Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

.

Вираз обличчя Брандо змінився в одну мить.

.

У коробці була людська голова.

Якщо бути точним, то це була голова Мечника, якого він бачив раніше. Очі Фехтувальника були міцно заплющені, а шкіра бліда, як лист гуми.

.

Брандо промовчав.

Амандіна уважно глянула на нього. Вона придушила свої емоції і нарешті відкрила іншу коробку. Незважаючи на те, що вона була на межі зриву, вона все одно зіграла свою роль головної героїні. Її пальці тремтіли так сильно, що вона не могла втримати кришку коробки. Вона заспокоїлася і повільно відкрила кришку.

.

Всередині була голова ще однієї жінки-елементалістки.

.

Обличчя Амандіни було бліде.

Ця жінка смачна, відповів Граудін з посмішкою Але джентльмен не бере того, що подобається іншим. Я чув, що чашка для вина, зроблена з черепа молодої дівчини, надзвичайно смачна. Я не думаю, що віконт коли-небудь пробував це робити. Що стосується іншого, вважайте його подарунком.

Тільки-но він закінчив говорити, як усі присутні в залі почули тихе дзижчання.

.

Вони відразу побачили, як меч Брандо вібрує сам по собі, коли він оголюється. Він видав різке дзижчання, ніби кричав про забій, але також так, ніби ось-ось вистрілить у наступну мить. Юнак притиснув обидві руки до столу і міцно стиснув губи. Він не сказав ні слова, але всі відчули холодну ауру, що виходила від нього.

.

Це був умисел на вбивство, який, здавалося, матеріалізувався.

.

Дворяни, що сиділи поруч з Брандо, першими прийняли на себе основний тягар. Ножі та виделки в їхніх руках стукотіли об землю. Вони були настільки шоковані, що взагалі не могли поворухнутися. Лицарі витягли свої мечі, намагаючись захистити Граудіна. З іншого боку, на обличчі Граудіна була посмішка, ніби він насолоджувався задоволенням від гри зі своїми суперниками.

Однак посмішка застигла на його обличчі, як тільки вона з'явилася.

.

Майже всі в залі бачили, як по столу лізе шар білого інею. Все почалося з фронту Брандо. Срібні тарілки та порцелянові тарілки тріснули, а шматки порцеляни розлетілися на порошок. Білий іній рушив уперед, і на мить посуд на довгому столі вибухнув білим туманом. Здавалося, ніби невидиме чудовисько перетинає стіл і прямує прямо до Граудіна.

.

Два лицарі, що стояли перед бароном, застогнали, коли їхні мечі розлетілися на шматки. Вони кричали від болю і закривали очі руками. З щілин між пальцями витікала кров.

Однак крики в залі не були такими раптовими, як шок у серцях кожного. Було лише одне слово, яке спало на думку кожному, коли вони побачили цю сцену.

.

Стихійне зондування.

.

Навіть Брендел не очікував, що зможе осягнути значення Сили Стихій, перебуваючи в Царстві Берсерка. У цю мить йому здалося, що його розум перебуває в безмежній темряві. Підлі і боягузливі вчинки Граудіна перетнули нижню межу в його серці.

Брандо відчув огиду. Справді, це було почуття огиди, яке виходило з глибини його серця. Він подивився на чоловіка, який був одягнений у шкуру барона. Його кістки були брудні, а лицемірна посмішка на обличчі, здавалося, була спотворена в абсурдну абстрактну картину.

.

У його серці зародився порив зробити так, щоб ця гидота повністю зникла з цього світу.

.

Але від безмежного гніву Брендел прийшов до іншого усвідомлення. Це був не холодний намір убити, а тиша. Космос стояв нерухомо. Незважаючи на те, що він був сповнений гніву, у нього з'явилася ще одна думка перевірити себе. Ця думка очистила його розум. Здавалося, що він може дивитися на свій гнів з трансцендентної перспективи і спокійно контролювати його.

Іншими словами, це було так, ніби в цей момент було два Брандо. Один Брандо був повністю оповитий безмежним наміром убити, тоді як інший Брандо спокійно розглядав свій гнів з трансцендентної точки зору.

Таким чином, Брандо зрозумів, що може повністю контролювати гнів у своєму серці.

,

Він відчував, що його сила зростає в геометричній прогресії, і це усвідомлення зливалося з тим, яке він отримав у битві з дідом. Брандо нарешті торкнувся міцного бар'єру.

.

Він знав.

.

Це була Стіна Стихій.

У той момент, коли він торкнувся стіни, він відчув у своїй свідомості кілька дуже скороминущих слів тишу, тишу, стабільність. Потім стіна нещадно відкинула його назад. Намагаєтеся прорватися до Пробудження стихій? Ви не відповідаєте вимогам!

.

Тоді всі ілюзії зруйнувалися, і світ у його свідомості ніби розлетівся на друзки. Час в одну мить відновив свою плинність, повернувши його до реальності.

,

Потім Брандо почув звук смаженої квасолі. Скло і порцеляна розбилися на його очах. Температура в залі начебто впала на кілька десятків градусів, а на стінах утворився товстий шар інею.

Перше, що зробив Брандо, піднявши голову, це поклав руку на посріблене руків'я меча. Саме цим вчинком Граудін і двадцять лицарів, що стояли позаду нього, були змушені зробити великий крок назад завдяки невидимій силі. Стільці позаду них тріснули і розлетілися на шматки дерева, як метелики.

!

Захисти мене!

.

— скрикнув Граудін.

���

Незважаючи на те, що лицарі, які оточували його, відчували себе незатишно, їм нічого не залишалося, як витягнути свої мечі, щоб знову перегородити шлях Бренделю. На них чекав звичайний удар мечем Бренделя

.

Його великий і вказівний пальці притиснулися до поперечної гарди, мізинець зачепився за руків'я, а середній палець, безіменний і долоня разом стабілізували меч. Він розмахував зап'ястями зліва направо, а його лікті та плечі малювали просту дугу.

.

Стиль меча Білого Ворона.

.

Вибух потужності.

Як не крути, але це було найпростіше володіння фехтуванням. Це було схоже на перший удар початківця фехтувальника. Траєкторія була чіткою, а намір очевидним. Навіть досвідчений фехтувальник зміг би передбачити, звідки буде цей удар.

Однак жоден з двадцяти Залізних лицарів не мав можливості ухилитися від нього.

,

Той меч, здавалося, був витягнутий у повітрі, і страхітливе холодне світло на клинку змушувало всіх відчувати холод від кісток. Холод підкрадався до їхніх тіл і миттєво застигав, утворюючи товстий шар льоду.

Енергія стихій, лід.

.

Вони не могли поворухнутися.

Біле світло пронеслося по них, і двадцять голів злетіли високо в повітря. У той момент майже всі були ошелешені. Ні, це було не просто приголомшено. Вони були настільки шоковані, що не могли себе контролювати. Почувся звук перекидання стільців і посуду. Вельможі по обидва боки столу квапливо відступили і вчепилися в стіни з обох боків. Вони навіть не зважали на холод, ніби боялися опинитися поруч