Читати книгу - "Як я став супер злодієм, Тигер "

— Це неможливо, — повторив він, його голос тремтів. — Вероніка була поранена через героїв. Вони використовували мене як щит. Вона бачила це, і тому ми вибрали інший шлях. Це не може бути правдою!

Другий Андрій насмішливо кивнув.

— Вона була поранена? І що з того? Я зміг її захистити. Я став тим, хто міг дати їй безпеку. У нашій реальності герої не зрадили нас. Ми разом боремося за справедливість. А ти — ти просто вибрав темряву. Ти думав, що стати суперзлодієм — це єдиний шлях? Ти просто втік від відповідальності.

Справжній Андрій відчував, як слова його двійника все більше проникають у його свідомість, змушуючи його задуматися над своїм вибором. Але він не міг прийняти це.

— Це не втеча, — сказав він, збираючись із силами. — Це вибір. Я побачив справжнє обличчя героїв, і вони не такі, якими здаються. Вони лицемірні, вони не захищають людей, як повинні. Тому я став тим, ким я є зараз. Це мій шлях.

Другий Андрій лише посміхнувся, дивлячись на нього з недовірою.

— Твій шлях? — повторив він із насмішкою. — Це не шлях, це поразка. Ти можеш стати кращим, але ти вибрав найслабший шлях. Ти прирік себе на поразку. Ти завжди будеш програвати.

Андрій відчув, як його гнів починає закипати.

— Ні! — крикнув він. — Це не поразка! Я стану сильнішим. І я ніколи не буду таким, як ти!

Другий Андрій лише знизав плечима.

— Ну що ж, — промовив він, стаючи в бойову стійку. — Якщо ти так упевнений у своєму виборі, тоді доведи це. Доведи, що твій шлях сильніший за мій.

Справжній Андрій відчув, як його тіло наповнюється силою. Він не знав, як це можливо в цьому сні, але тепер це здавалося так само реальним, як і все інше. Темрява навколо них почала змінюватися, перетворюючись на поле бою.

— Якщо ти хочеш битви, — сказав Андрій, стискаючи кулаки, — тоді ти отримаєш її.

Другий Андрій сміливо кивнув і зробив перший крок уперед, змахнувши рукою. Його сила була надзвичайною. Він почав атакувати, і Андрій ледь встигав ухилятися від його ударів. Кожен рух його двійника був точним і швидким.

— Ти не зможеш перемогти, — вигукнув другий Андрій, завдаючи чергового удару, який ледь не збив Андрія з ніг. — Я сильніший, бо я обрав правильний шлях.

— Ні, ти не правий! — крикнув справжній Андрій, завдаючи у відповідь удар тіньовими клонами, які з’являлися з темряви. — Я обрав свій шлях, і я його не зраджу!

Битва ставала все більш інтенсивною. Темрява і світло зливалися в єдине, а удари пролітали повз них із неймовірною швидкістю. Кожен із Андріїв боровся за своє існування, за свій вибір.

— Ти зможеш перемогти тільки тоді, коли приймеш свою силу повністю, — промовив другий Андрій під час бою. — Але чи готовий ти це зробити?

Андрій не відповів. Він знав, що ця битва — не просто зіткнення фізичних сил, але й зіткнення виборів, які вони зробили. І тільки один із них міг вийти переможцем.

Сторінка 46

Андрій продовжував боротися у своєму кошмарі. Кожен удар його двійника, який став супергероєм, був швидким і точним. Андрій намагався ухилятися, контратакувати, використовуючи свої тіньові клони, але його суперник здавався занадто сильним. Кожен рух двійника був сповнений впевненості, якої Андрію часом не вистачало.

Темрява навколо них перетворилася на справжнє поле бою, де їхні сили стикалися в нескінченних вибухах тіней і світла. Справжній Андрій намагався знайти слабкість у свого супротивника, але з кожною хвилиною битви він розумів, що цей інший Андрій був не просто його відображенням, а альтернативною версією його самого, що зробила інший вибір.

— Ти не можеш мене перемогти, — промовив другий Андрій, ухиляючись від удару. — Ти занадто прив'язаний до своєї темряви. Ти думаєш, що твої тіні — це твоя сила, але насправді вони лише обмежують тебе.

Справжній Андрій затиснув кулаки, відчуваючи, як його гнів наростає.

— Це ти нічого не розумієш! — вигукнув він, атакуючи з новою силою. — Я обрав цей шлях, бо бачив, на що здатні герої. Вони — лицеміри, вони зрадили нас! Я не буду таким, як вони!

Але другий Андрій лише сміявся, ухиляючись від його ударів.

— Ти не бачиш повної картини, — відповів він, завдаючи потужного удару, який змусив справжнього Андрія відступити. — Ти дозволив своєму болю і гніву керувати тобою. Але я вибрав інший шлях. Я став тим, ким ти завжди мріяв бути — супергероєм, як і Вероніка.

При згадці імені сестри Андрій завмер. Його серце прискорено забилося.

— Вероніка? — прошепотів він, а його погляд потемнів. — Вона не могла стати героїнею. Вона була свідком того, як герої використовували мене. Вона бачила, що вони не захищають, а руйнують.

Другий Андрій посміхнувся.

— У нашій реальності все інакше, — сказав він, випрямляючись. — Вероніка стала справжньою супергероїнею. Вона бореться поруч зі мною, ми разом захищаємо світ. Ти не уявляєш, яким може бути наше життя. Але ти зробив свій вибір. І тепер ти ніколи не зможеш побачити це.

Раптом поруч із другим Андрієм з'явилася нова постать. Це була **Вероніка** — але не та, яку знав Андрій. Вона була в костюмі супергероїні, її обличчя світилося рішучістю, а її очі випромінювали впевненість. Вона була такою ж сильною, як і її брат, але тепер стояла на боці світла, поряд із іншим Андрієм.

— Це неправда, — прошепотів Андрій, відчуваючи, як його серце стискається. — Вероніка не могла зробити такий вибір...

Але Вероніка, стоячи поруч із його двійником, дивилася на нього з докором.

— Ми могли бути разом, Андрію, — промовила вона тихо, але кожне її слово било в його серце. — Але ти вибрав темряву. Ти вирішив піти іншим шляхом. Тепер я не можу бути на твоєму боці. Я — героїня. Я борюся за справедливість, а ти — за хаос.

Андрій відчув, як його тіло наливається важкістю. Сумніви знову охопили його свідомість, як ланцюги, що стримували його рухи. Перед ним стояла Вероніка, яку він знав, але одночасно зовсім інша. У її очах більше не було того тепла, яке він відчував поруч із нею раніше. Вона була чужою.