Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

Вони з Трістаном стали справжніми друзями. Він багато знав про природу Айронвуда. Розповідав їй про місцеві рослини, комах та ссавців. Так само як і Едмунд, Трістан дуже сумував за тваринами. Після смерті Батька він ріс у селі, в якому розводили тварин. У його тітки було ціле стадо кіз, і він дуже любив доглядати їх. Трістан розповідав Джейн і про диких тварин, яким пощастило вижити після зникнення рослин. В основному це були ті види, які могли харчуватися чимось, окрім рослинності. Були й такі, які змогли перебудуватися під середовище, що змінилося, і знайти зелень в іншому місці. Наприклад, у маленьких печерах із блакитною водою, які Джейн бачила в скелях над пляжем, живуть істоти – сенеяли. Судячи з опису Трістана, Джейн зрозуміла, що вони чи то тюлені, чи то дельфіни великих розмірів, білі та невагомі. Вони вміють плавати, але водночас можуть парити над водою наче хмара. Ще вони світяться, мов світлячки. Мати Трістана казала йому, що раніше ці істоти часом вилітали на берег і люди ходили до пляжу на них подивитися, але після катастрофи сенеяли пішли в невідомі глибини і їх давно ніхто не бачив. Джейн намагалася умовити свого друга вийти до пляжу та спробувати пошукати сенеял у печерах, але він і чути не хотів про вихід за межі сірого будинку. Для Джейн це була єдина кричуще неправильна річ в Айронвуді – неприйняття “людей зеленої води”. Загалом заборони виходити не існувало. Це було немов негласне правило - якщо вийдеш, ніхто в темницю не запроторить, але всім буде так неприємно і всі настільки це покажуть, що самому стане огидно, що вийшов. Але Джейн все одно вмовляла Трістана як могла, щоб той пішов з нею до печер. Але поки що всі вмовляння були марними.

Джейн на власні очі бачила щастя людей сірого дому, але не переставала думати про несправедливість їхньої ізоляції. Особливо шкода їй було маленької Таяни. Через відсутність зору, їй як нікому іншому варто було б залишати стіни сірого будинку: слухати морський прибій, торкатися піску або гладити сенеял у печерах, так вона змогла б відчувати світ, який не здатна побачити. Батьки Таяни віддали її до сірого будинку ще немовлям. Напевно, саме тоді Шон та Лана і стали справжніми батьками.

Поруч із таким тихим і затишним спокоєм житла цих людей, сусідило галасливе та яскраве суспільство леді та вельмож. В Айронвуді ці два світи не перетиналися практично ніколи. Лише Джейн постійно була присутня одночасно у цих двох місцях, викликаючи крайнє здивування жителів палацу. Вона все більше намагалася потоваришувати з Касандрою, дотримуючись плану з її можливим королівським весіллям. Джейн регулярно ходила на вишивання, відважувала чорнявій дівчині безліч компліментів і почувала себе при цьому страшною лицеміркою. Ніколи раніше Джейн не намагалася з кимось потоваришувати з вигодою для себе. Касандра своєю чергою спілкувалася з Джейн набагато охочіше, ніж інші жінки.

На думку Джейн, це через те, що практично всі інші дівчата мріяли стати нареченою Фелікса (до речі, це все-таки його справжнє ім'я), а Джейн не входила до їхнього числа. У середовищі жінок з нею спілкувалися набагато краще, лише деякі літні леді все одно намагалися її уникати, переважно через її спілкування з простолюдинами й жителями сірого будинку.

Декілька разів Джейн разом з дамами відвідувала спільні вечори, на яких були присутні чоловіки. Джейн, звичайно ж, швидко опинилася у центрі уваги вельмож. Багато хлопців намагалися з нею заговорити чи принести вино, звали пограти у крокет чи екскурсію пам'ятниками Великих Садів. Інші обіцяли покатати на коні або привезти трофей із полювання. Вона відкидала всі пропозиції, як могла. Насправді просто тому, що боялася сильного зближення з будь-ким і що надалі їй доведеться розриватися між бажанням повернутися додому або залишитися в Айронвуді.

На одному з таких вечорів, Джейн помітила молодика, який сидів серед літніх дам. У нього було довге і блискуче чорне волосся, стягнуте на потилиці в кінський хвіст. Він жваво жестикулював, а жінки корчилися зі сміху, слухаючи його історії. Джейн зазначила, що цей чоловік був чи не єдиним, хто навіть не намагався заговорити з нею. Дівчина, взявши келих вина, підійшла до компанії літніх дам і сіла на край дивана. Чоловік кинув на неї живий і бадьорий погляд і, як ні в чому не бувало, продовжив свою розповідь.

Його історії дійсно були дуже смішними, і що вкрай тішило Джейн - він дійсно не дивився на неї, як на жінку. Так почалося її знайомство із ще однією прекрасною людиною з цього невідомого світу. Чоловіка звали Маркус, і якраз від нього Джейн легко приймала келихи з вином, відвідала в його компанії, звичайно ж, неперевершено смішну екскурсію по скульптурах Великих Садів і навіть пару-трійку раз сходила зіграти в крокет у його компанії. Чомусь у цьому світі ця гра вважалася абсолютно нежіночим заняттям. Хоча в історії нашого світу крокет був цілком зручною для дам грою, і вони дуже швидко орудували дерев'яними молотками у своїх довгих сукнях. Але за мірками мирного і спокійного Айронвуда все, що відбувалося на ігровому полі, було немов боксерським рингом, де жінкам немає місця. Маркус зміг умовити решту чоловіків прийняти Джейн у гру, мабуть, без його жартів взагалі ніде не обходилися і заради його присутності погоджувалися на всі умови. Після того, як Джейн двічі принесла перемогу своїй команді, вельможі почали приймати її в гру набагато охочіше.

На загальних вечорах Джейн встигла познайомитись із великою кількістю людей. Загалом, усі були привітними та доброзичливими у її товаристві. Але нечисленні вельможі та леді дивилися на неї з обережністю та неприйняттям, особливо коли на одному з вечорів Джейн розповіла про свою професію і всі, так само як і в будинку Вайолет та Жозефа були шоковані хворобами у її світі, і тим, що вона “лікує” серця. Джейн не подобалося це словосполучення. Воно ніби говорило про людину, яка допоможе надихнути, поставити на правдивий шлях, навчить любити й радіти життю. Або допоможе пережити втрату. А людина, яка прописує таблетки та призначає крапельниці, як у її випадку, не "лікує серця", вона лише допомагає серцевому м'язу працювати справно. Але мешканці Айронвуда не могли зрозуміти такі тонкощі.