Читати книгу - "Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд"

— Ася сказала вам правду. Ми більше не разом. Та й ніколи не були...

Айседора голосно розсміялась і посилила хватку на моєму плечі. Я ще більше напружився.

— У тебе завжди було прекрасне почуття гумору, Алексе. Моїй донечці дуже пощастить з таким чоловіком.

Я проникливо глянув на цю жінку й забрав її руку від себе.

— У мене вже є дівчина. З вашою дочкою ми вже ніколи не будемо разом, тому перестаньте плекати надію на те, що ми з вами станемо сім'єю, — холодно промовив я, ледь стримуючи емоції. Усмішка з лиця Айседори зникла після моїх різких слів.

— Сьогодні дівчина є, а завтра вже ні. Всі ми були молодими й в кожного були такі не серйозні стосунки, Алексе. Проте, твоя доля вже давно вирішена. Ви з Асею — ідеальна пара.

Кров в моїх жилах почала закипати. Я лютував від її слів. Мої груди високо підійнялись вгору і я міцніше стиснув букет. Кісточки на моїх пальцях побіліли.

— Забудьте про це, місіс Еванс. Викиньте ці дурні думки зі своєї голови. Мія — єдина дівчина, яка може претендувати на статус моєї майбутньої нареченої.

— Зведена сестра? — вона пискнула від сміху. — Ця дівчина тобі не рівня!

— Обережніше з висловлюваннями. Я нікому не дозволю ображати її. — Я міцно стиснув зуби. Раніше я ніколи не підіймав руку на жінок і вважав це одним з найгірших і найнікчемніших вчинків, але Айседора явно випробовувала моє терпіння. Я був на грані.

— Я не дозволю цьому статись, — просичала вона, неначе отруйна змія. — Моя донька молода й дурна, якщо готова так просто відпустити тебе, але я її мати й краще знаю, що для неї потрібно. Ви будете разом і крапка. — Вона розвернулась і попрямувала в бік свого авто. Бідолашний водій здригнувся, коли ця фурія налетіла на нього.

— Хіба що у ваших снах, місіс Еванс! — голосно прокричав я, щоб вона точно почула. Останнє слово точно буде за мною.

Вона щось промовила, але я не почув. Швидше за все, вона просто вилаялась собі під ніс.

Я ввімкнув свій смартфон і зрозумів, що запізнююсь на зустріч з Мією. Прокляття! Я розлючено глянув на машину Айседори, яка проїхала повз і побіг в бік парку. Мія вже стояла там і розглядалась по сторонах. Вона намагалась знайти мене своїми прекрасними голубими очима й коли побачила мене, то видихнула з полегшенням. Я швидко перейшов дорогу і попрямував до неї.

На дівчині була красива голуба сукня, яка дуже личила до її очей. Я простягнув їй букет і закутав у свої обійми, вдихаючи її аромат.

— Ти прийшла, — пошепки промовив я, біля її скроні.

— Хіба я могла не прийти після твого незабутнього запрошення?

Я відсторонився, щоб краще бачити Мію й емоції, які вона випромінює.

— Я радий. Ти не пожалієш про це. 

Я переплів наші руки воєдино й відчув тепло в області грудей. Гнів, який викликала в мене Айседора, миттєво випарувалася. Мія була моїм затишком, моїм спокоєм, моєю радістю.

— Знаю. — На її щоках з'явився легкий рум'янець. — Дякую за це. — Вона вказала рукою на букет. — Він дуже красивий. Ніхто раніше не дарував мені квіти. — Призналась вона. Я був ошелешений цим.

— Тепер я даруватиму їх тобі щодня, — заявив я.

— Ну що ти. Це геть не обов'язково. Я не це мала на увазі... — В очах Мії я побачив паніку і зараз вона виглядала доволі кумедною. Я ледь стримував усмішку.

— Ти отримаєш від мене все, на що ти заслуговуєш, діамантику. Я готовий подарувати тобі весь світ...

І це була правда. Я вже подарував її найцінніше, що в мене було — своє серце.