Читати книгу - "Заїр"

Усміхайтеся, коли вас фотографують. Розвішуйте свої фотографії у вітальні, щоб усі їх бачили. Підстригайте траву на моріжках, займайтеся спортом – головне, займайтеся спортом, щоб залишатися незмінними в часі. Коли спорт уже не допомагатиме, зробіть пластичну операцію. Але ніколи не забувайте: колись ці правила були запроваджені, й ви повинні шанувати їх. Хто їх запровадив? Це не має ваги, ніколи не ставте таких запитань, бо ці правила існуватимуть вічно навіть якщо ви з ними не згодні.

Я сів. Кілька людей заплескали в долоні, кілька залишилися байдужими, а я не знав, чи не зайшов надто далеко. Марі дивилася на мене поглядом, у якому захват змішувався з подивом.

Жінка на сцені гойднула тацею.

Я сказав Марі, щоб вона чекала мене тут, а я піду покурити.

– Зараз вони танцюватимуть в ім’я любові, для Володарки.

– Ти можеш курити тут.

– Мені треба побути самому.

Хоч весна вже почалася, ще було досить холодно, але я потребував свіжого повітря. Навіщо я розповів те, що там розповів? Мій шлюб з Естер ніколи не був схожий на той, який я описав: рейки, що завжди тягнуться одна біля одної, ніколи не розходяться й ніколи не наближаються. Ми мали свої злети й падіння, нерідко одне з нас загрожувало піти назавжди, а проте навіть так ми залишалися разом.

До певної хвилини, що настала два роки тому.

Чи до тієї хвилини, коли вона почала запитувати себе, чому вона нещаслива.

Ніхто не повинен ставити таке запитання: чому я нещасливий? Воно містить вірус, який руйнує все. Якщо ми запитаємо себе про це, ми захочемо знайти те, що може подарувати нам щастя. Якщо те, що може подарувати нам щастя, відрізняється від того, чим ми живемо, ми або відразу захочемо змінитися, або станемо ще більш нещасними.

От і я тепер опинився саме в такій ситуації: я маю кохану жінку з яскравою індивідуальністю, робота в мене налагоджується, а ще існує велика можливість того, що з плином часу моє життя знову повернеться у стан рівноваги. Ліпше змиритися з неминучим, прийняти те, що пропонує доля, не брати прикладу з Естер, не звертати уваги на те, що я читаю в очах людей, послухатися Марі, створити нове буття поруч із нею.

Ні, ні, я не повинен так думати. Якщо я діятиму так, як чекають від мене люди, я перетворюся на їхнього раба. І я мушу докласти неймовірних зусиль, аби уникнути цього, бо людина завжди схильна зробити комусь приємність, а насамперед – самій собі. А якщо я зроблю так, то втрачу не тільки Естер, а й Марі, втрачу свою роботу, своє майбутнє, повагу до самого себе й до всього того, що я сказав і написав.

Коли я повернувся до зали, люди розходилися. Михаїл підійшов до мене, уже перевдягнений.

– Те, що сталося в ресторані…

– Не турбуйтеся, – відповів я. – Ми прогуляємося берегом Сени.

Марі зрозуміла, чого я від неї хочу і сказала, що сьогодні їй треба лягти спати рано. Я попросив, щоб вона підкинула нас у таксі до мосту, що навпроти Ейфелевої вежі, – тоді я зможу повернутися додому пішки. Я хотів був запитати Михаїла, де він мешкає, але подумав, що він витлумачить моє запитання як спробу на власні очі переконатися в тому, що Естер із ним не живе.

Дорогою Марі поставила Михаїлові кілька запитань, намагаючись з’ясувати мету «зустрічі», але він щоразу відповідав одне й те саме: то був спосіб повернути любов. Він скористався з нагоди і сказав, що йому дуже припала до смаку моя розповідь про залізничні рейки.

– Саме так ми втратили любов, – сказав він. – Коли запровадили точні правила того, як вона має виявляти себе.

– І коли це сталося? – запитала Марі.

– Не знаю. Але знаю, що можливо зробити так, щоб ця Енергія повернулася. Я це знаю, бо коли танцюю або слухаю Голос, Любов розмовляє зі мною.

Марі не знала, що означає «слухати Голос», але ми вже доїхали до мосту. Вийшли з машини і заглибилися в прохолодну паризьку ніч.

– Я знаю, вас налякало те, що ви побачили. Найбільша небезпека – коли западає язик, і людина може задихнутися. Хазяїн ресторану знав, як треба діяти, а це означає, що подібні випадки в його ресторані вже були. Але діагноз він поставив хибний. То був не напад епілепсії, а контакт з Енергією.

Я не мав сумніву, що він епілептик, а проте не сперечався. Я намагався діяти обережно. Мені треба тримати ситуацію під контролем – я був здивований, що він так легко погодився зустрітися зі мною й цього разу.

– Ви мені потрібні. Мені треба, щоб ви написали про важливість Любові, – сказав Михаїл.

– Усім відомо про важливість Любові. Майже в усіх книжках говориться про це.

– Тоді я трохи зміню своє прохання: я хочу, аби ви щось написали про нове Відродження.

– А що таке нове Відродження?

– Це схоже на ситуацію, яка виникла в Італії в п’ятнадцятому й шістнадцятому сторіччях, коли такі генії, як Еразм, да Вінчі, Мікеланджело відмовилися підкорятися обмеженням свого часу,