Читати книгу - "Зоряні королі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
За півгодини вони стояли у космопорті, в тіні могутньої «Етне». Крім неї, тут залишилося тільки два кораблі, всі інші вже вилетіли до місця історичної битви.
У сяйві блискавок, під громом і дощем техніки прикріплювали силові конуси до скоб, вже встановлених на носі корабля. Вершини конусів були спрямовані вперед, а кабелі пропущені крізь корпус до навігаційної каюти позаду містка.
Там Ґордон велів встановити трансформатор і панель. Він стежив за приєднанням різнокольорових кабелів, щоб все було зроблено так, як розповів Джал Арн. Нарешті пекельний пристрій підключили до потужних генераторів корабля.
— Старт за десять хвилин! — доповів Валь Марланн, обличчя якого блищало від поту. Ґордон тремтів від напруги.
— Я перевірю конуси ще раз.
Він вибіг у грозу, дивлячись вгору на величезний ніс корабля. Укріплені там дванадцять конусів здавалися маленькими, крихітними…
Він не міг зрозуміти, як цей маленький апарат зможе спричинити руйнування галактичного масштабу…
— Дві хвилини! — закричав з трапу Хелл Беррел крізь крики та дзвін сирен.
Ґордон обернувся. І тут до нього підбігла якась струнка фігура.
— Ліанна! — скрикнув він. — Як… Вона кинулася у його обійми. Обличчя її було бліде і залите сльозами.
— Зарт, я повинна була прийти! Якщо ви не повернетеся, я хочу, щоб ви знали, — я кохаю вас! І завжди кохатиму, хоч знаю, що ваше серце належить Мери!
Ґордон обійняв її і притиснувся щокою до її заплаканого обличчя.
— Ліанно, Ліанно! Я не можу говорити про майбутнє, але, якщо воно у мене є, все зміниться. Зараз я вам кажу: я кохаю тільки вас!
Хвиля гіркого відчаю охопила його у цю останню мить прощання.
Бо це було прощанням навіки. Ґордон знав це! Навіть якщо він переживе битву, на Троон повернеться не він, а справжній Зарт Арн. А якщо він не переживе…
— Принце! — хрипко скрикнув Хелл Беррел. — Час рушати!
Ґордон вирвався з обіймів, побачив бліде обличчя і сяючі очі Ліанни, які, він знав, ніколи не забуде, бо це був останній погляд.
А Хелл Беррел тягнув його трапом угору. Скрипіли двері, гриміли великі турбіни, у коридорах дзвеніли різкі сигнали…
— Старт! — пронизливо заверещали гучномовці, і «Етне» злетіла у грозове небо.
Вона мчала вгору, і з нею мчали останні два кораблі, немов матеріальні блискавки у зоряному просторі.
— Гірон викликає! — крикнув Хелл Беррел, — Почався великий бій біля Рігеля! А східні флотилії Ліґи пробиваються уперед!
У штурманської каюті, де Ґордон встановив управління Руйнівником, на телестерео з’явилася похмура фігура адмірала Гірона. За плечем адмірала було видно ілюмінатор, що відкривався на простір, палаючий від розривів атомних снарядів і пожеж на кораблях. Але голос Гірона був байдужим:
— Ми зав’язали битву з двома східними флотами Ліґи і несемо величезні втрати. Схоже, противник має якусь нову зброю, що вражає наші кораблі зсередини: ми не можемо зрозуміти, що це! Ґордон здригнувся:
— Нова зброя, якою вихвалявся Шорр Кан! Як вона діє?
— Не знаємо, — була відповідь. — Кораблі довкола нас раптом виходять з битви і не відповідають на виклики. — Він додав: — Барони повідомляють, що їх флот рухається зі східної частини Роя назустріч двом флотам Ліґи. Флоти Ліри, Полярної та інших союзних королівств вже йдуть на повній швидкості з північного сходу, щоб встати під мою команду. — Він спохмурнів: — Але нова зброя Ліґи, якою б вона не була, знищує нас! Я відходжу на захід, але вони б’ють нас, а їх «привиди» продовжують просочуватися. Я вважаю своїм обов’язком попередити вас, що ми не зможемо протриматися довго за таких втрат! Ґордон відповів:
— Ми вийшли з Руйнівником і збираємося застосувати його. Але нам потрібен час, щоб наблизитися до вас.
Він не поспішав віддавати накази. Він пам’ятав слова Джал Арна про те, що площа цілі Руйнівника повинна бути максимально обмеженою.
— Гірон, перш ніж застосувати Руйнівника, необхідно, щоб флот Ліґи зібрався разом. Ви можете що-небудь зробити для цього? Гірон відповів хрипко:
— Єдиний шанс — це відступити на південний захід, немовби на допомогу баронам. Це може з’єднати обидві атакуючі групи противника.
— Спробуйте! — наказав Ґордон. — Відходьте на південний захід і дайте мені приблизне місце зустрічі з вами.
— На той час, як ви прийдете, це буде якраз на захід від Денеба, — відповів Гірон. — Бог знає, що залишиться від нашого флоту, якщо нова зброя Ліґи буде діяти і далі!
Гірон вимкнувся, але інші телестерео показали битву, яка йшла по всьому фронту біля далекого Рігеля.
Крім кораблів, які загинули у полум’ї атомних снарядів і від ударів підступних «привидів», радари показали безліч імперських кораблів, що несподівано виходили з бою.
— Що, в біса, могли вигадати у Хмарі, щоб ось так знищувати наші кораблі? — запитав Хелл Беррел.
— Що б це не було, воно швидко підсікає крила Гірону, — пробурмотів Валь Марланн. — Його відхід може перетворитися на втечу.
Ґордон відвернувся від блискучих телестерео і поглянув в ілюмінатори каюти.
«Етне» вже промчала, все збільшуючи швидкість, повз маленькі сонця Арго і поспішала на південь, до останньої битви Галактики.
Ґордон відчув, що його охоплює жах, близький до паніки. Йому немає місця у цьому титанічному зіткненні прийдешніх віків! Він збожеволів, піддавшись імпульсу!
Він застосує Руйнівника? Яке він має право, так мало знаючи про нього? Як сміє він розв’язати невідому жахливу силу, про яку її власний винахідник попереджав, що вона може потрясти і знищити всю Галактику?
Війна серед зірок
Гудучи, гримлячи, здригаючись під ударами своїх потужних сопел, «Етне» і її супутники мчали до південних просторів Галактики. Година за годиною вони наближалися до місця фатальної зустрічі біля далекої іскри Денеба, куди відступали всі сили Імперії.
— Барони б’ються! — скрикнув Хелл Беррел Ґордону, поглянувши на телестеро. — Боже, подивіться на битву біля Роя!
— Вони теж повинні тепер відходити до району Денеба, як і флот Гірона, — відповів Ґордон.
Він був приголомшений видовищем у стерео, переданим одним з кораблів, який перебував у вирі цієї битви. У цій апокаліптичної картині було важко що-небудь зрозуміти.
Для необізнаного в усьому, що відбувалося не було жодного сенсу.
Зоряний звід поблизу гігантського Роя сонць Геркулеса був усіяний світловими точками. Крихітні точки, що швидко спалахували й згасали! Але кожна така точка була спалахом бортового атомного залпу.
Ґордон не міг охопити поглядом всю битву. Ця війна далекого майбутнього була занадто далекою йому, щоб власний досвід міг підказати все значення цього танцю іскор між зірками. Ця
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зоряні королі», після закриття браузера.