Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

���

Мейнільда з брязкотом схопила меч у піхви, так швидко, що майже ніхто не бачив його чітко. Вона обернулася і холодно подивилася на юнака, який торкався його шиї і голосно лаявся в серці. Її фіолетові очі були сповнені неприхованої зневаги, але коли вона відкрила рота, це був безперечний наказ, Тоді, солдате, наказую тобі замовкнути

���

Потім вона обернулася і поправила комір Фреї, який був трохи кривий від прибирання поля бою, а потім поплескала її по плечу і тихо сказала: Пам'ятай, що я сказала, тобі не зашкодить

Фрея не поворухнулася і якусь мить не знала, що сказати.

?

Чи варто говорити спасибі?

.

Але якщо вона дійсно така могутня, чи стану я кимось, як вона? Одного разу. Вона не могла не думати про це.

?

Хто це?

Коли напівКазкова Принцеса обернулася, вона прошепотіла юнакові, що стояв поруч. Її погляд пройшов крізь вікно карети і впав на узбіччя лісу. Весь процес конфлікту між другим сином графа Бекберга і Мейнільд потрапив на очі цій дівчині. Однією рукою вона відкрила завісу і в заціпенінні подивилася на двох дівчат у лісі, відчувши в серці слід фамільярності.

,

Дочка мадам Міллер, а точніше, вона родичка герцога Лоена. Її талант непоганий, і вона також є затятим прихильником королівської сім'ї, тому вона повинна заслуговувати на довіру. Беннінґер лише глянув і відповів.

Почувши безглуздий погляд юнака, дівчина не могла не посміхнутися: Звичайно, я знаю Мейнільд, вона моя близька подруга. Беннінгер, ти занадто втомився?

.

Мені шкода.

.

— ніяково відповів Беннінгер.

, ���

Я говорю про іншу, ви її знаєте? — перепитала Принцеса-Фея, здається, вона трохи знайома

���

Це дочка Евертона

.

— долинув лагідний голос з-за меж вагона.

Грифіна трохи здригнулася, і тоді в її блідо-сріблястих очах промайнув слід здивування. Вона обернулася і тихим голосом запитала: Лорд Обервей?

.

Біля вагона була хвилина мовчання.

Потім пролунав тихий сміх: Це я, Ваша Високість. Здається, я трохи запізнився.

,

Далі буде, якщо ви хочете дізнатися майбутнє, будь ласка, перейдіть за посиланням ,

204

Розділ 204

, -

Плем'я гурхів, що жило у величезному високогір'ї на північ від Ауїна, мало відому легенду. Легенда свідчила, що самотнім солдатом на полі бою був той, кого благословив Бог Смерті.

? -

Пластинчасті? Про цю легенду Ностар чув і раніше. Він був лицарем, набраним з регіону Балта на півночі королівства. Він походив зі знатної родини і мав деякі навички приручення звірів до того, як пішов в армію. Після вступу в армію він, природно, став лицарем Віверни і входив до складу кавалерійського ескадрону Тридцять четвертого полку. Спочатку ця армія входила до складу Південної армії королівства, але остання вже давно була розсіяна армією нежиті Мадари в цій війні. Навіть їхній командир, граф Бінаг, загинув. Підрозділ Носіда довго чекав, але ознак припинення вогню не було. Натомість нежить Мадари ставала дедалі сильнішою з кожним днем, і дворяни, що стояли за ними, використовували виправдання, що переговори закінчилися, а війна закінчилася, як привід, щоб не надавати їм жодної підтримки.

, 34

Гінців, посланих для зв'язку з армією Вайтмейна і Аррека, ніде не було, і ситуація погіршувалася з кожним днем. Барон Келен, верховний головнокомандувач 34-го полку на південному кордоні Ранднера, записав у своєму щоденнику

! ���

Ситуація на півдні погіршується з кожним днем. Ми не знаємо, де розкидані наші брати, а нежить Мадари атакує з усіх боків. Ми не можемо ні з ким зв'язатися, а новини, здається, обірвалися. Навіть відступ став неможливим. Вельможі роблять, що хочуть, і сьогодні ця територія вийшла з-під контролю королівства. Марто, хай я доживу до кінця цього кошмару

Але до Вейна? Ніщо з цього не було важливим для Носіди. Він і його віверна були збиті під час патрулювання людського села, яке було зруйноване нежиттю, і стали легендарною особистістю племені Гурч, яка стала мішенню холодного погляду Похмурого Женця. Він підвів голову з обличчям, повним крові, і в розпачі побачив ряди і ряди воїнів-скелетів, що йшли з усіх боків з руїн села. Він був притиснутий трупом віверни, і легкий арбалет у його руці був єдиною зброєю, яку він мав для захисту. Він підняв руку і випустив стрілу в одного зі скелетів.

Арбалет, освячений святою водою, вибухнув сліпучим світлом, а скелет перетворився на попіл у білому світлі.

,

Але після серії білих вогнів ще більше нежиті заглушили зір Носідара. Нескінченне почуття пригніченості огорнуло юнака. Це було кілька місяців тому, Носидар не міг не думати. Коли вони почули, що Мадара розділився на три групи, щоб вторгнутися в королівство, будь то солдати або дворяни, майже всі зайняли розслаблену позицію, чекаючи, як ці відсталі і варварські темні лорди розпадуться через міжусобиці і розбіжності в командуванні, як і будь-яке інше спільне вторгнення в історії.

.

Але кінцевий результат виправдав усі очікування. Армія Мадари була рішучою, спокійною та ефективною. Для порівняння, королівство Еруїн було більше схоже на старого, який пережив розквіт сил, не в змозі протистояти атакам і виявляв ознаки втоми. Колишня слава королівства давно минула. Три століття тому сімнадцятий архієпископ Святого Вогняного Собору під назвою Клинок полум'я, зразок стародавньої слави існував лише в історії минулого.

.

Випустивши останню стрілу, юнак спокійно відкинув арбалет, а однією рукою міцно тримав намисто з ім'ям дружини. Він підвів очі, і високий скелет затулив сонце над його головою.

.

Вогненно-червоний вогонь душі в його очах танцював.

Прощавайте, тато, мама і дорога Ванесса. Я тільки сподіваюся, що ви зможете згадати свого сина і чоловіка, а також багатьох інших, хто воював у цьому місці, щоб захистити Еруїна

Але надії на це царство немає

.

Після жовтня запах осені поступово ставав сильнішим, а рівнини вздовж узбережжя Найджела забарвилися шаром блідо-жовтого кольору. Просто проїхавши дорогою між сільською місцевістю, Брандо та інші вже відчули явний запах війни.

Після того, як шкіряні обладунки були розірвані Алозом, Брандо просто знайшов кравця в містечку по дорозі і замовив комплект з довгої чорної вітровки і бриджів, одягнувши в образ лорда. Він сів прямо на коня й озирнувся, одягнений у пару привабливих білих рукавичок і посріблений довгий меч на талії, чимось схожий на