Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

— Т-так, — жінка трохи знітилась і обхопила себе за плечі. Вона не розуміла, що юна дівчина робить у будинку її коханця.

— Я бачу у вас в очах німе питання, — Ярина потроху знищувала морозиво. Вона намагалась не дивитись на незнайомку, аби не розридатися від розуміння, що у порівнянні з цією красунею, вона дійсно дуже програє. — Вас цікавить, хто я? — вона помітила боковим зором, як жінка хитнула головою. — Я донька Костянтина, — настав час скористатися зовнішністю, яка років з п’ятнадцяти поки майже не змінювалась. Ярина припустила, що він не надто розповсюджується про рід своєї діяльності та особисте життя навіть у стосунках. Постійна ж коханка мала б при собі жіночий халат, а не одягалась би у чоловічий.

— Що? — жінка остаточно розгубилась і її нафарбовані брови високо підскочили у здивуванні. — Але ж йому років тридцять!

— Йому сорок, — категорично гнула лінію Ярина, якій вже було нічого втрачати. Коли її знайдуть на кухні, а станеться це, судячи з усього, дуже скоро, то просто вб’ють. — Він просто має гарний вигляд. Генетика. Але, — вона помітила переляк на обличчі незнайомки й майже прослідкувала на ньому за логічною думкою, — не хвилюйся, він неодружений. Мати покинула нас сім років тому. Відтоді батько наче сказився. До речі, — Ярина ложкою вказала на вино, — дарма ти йому цілий келих налила. У нього ж і з алкоголем проблеми. Він як забагато вип’є, стає некерованим. На мене руку не один раз підіймав… — Ярина серйозно задумалась — вона намагалась згадати, чи дійсно Костянтин її бив і коли це було, але на думку нічого не спадало. Хіба що йому довелось підняти руку, аби скинути її ноги зі столу.

З кожним словом Ярини бліде обличчя коханої Костянтина ставало білішим.

— Але це все від самотності, — впевнено заспокоїла її Ярина. — До чого я власне вела. Скоро батько прийде сюди й влаштує тобі перевірку. Він мене дуже сильно любить і від своєї супутниці теж цього вимагатиме. Тому він почне на мене кричати, можливо, підніме руку чи зробить щось гірше… — про останній варіант через реалістичність особливо не хотілося думати. — І буде спостерігати за твоєю реакцією.

— Якщо це перевірка, — жінка ледве ворушила пересохлими губами, — навіщо ти мені це розповідаєш?

— Бо я втомилась від побоїв, а батько — від самотності. Скільки дівчат не пройшло перевірку, ох… Батько й у тверезому стані має проблеми з самоконтролем, але після кожного розставання випиває ще більше і… Сама розумієш. Він мене взагалі тільки сьогодні з підвалу випустив, — по секрету довірливо поділилась Ярина і приречено зітхнула.

— Олесенько, кохана, — із коридору донісся ласкавий голос Костянтина, що з кожною миттю наближався. — Чого ти так довго? Я вже зачекався на тебе.

— Зараз знову почнеться, — вона втомлено розвела руками та знову зосередилась на морозиві, аби не думати, що гучні кроки рівносильні секундам, якій їй залишилось жити.

До кухні розслаблено увійшов Костянтин, чия поява змусила Ярину непомітно усміхнутися. Напівоголене чоловіче тіло прикривало лише простирадло. Коли він тільки увійшов, на його обличчі сяяла щира посмішка, яка одразу ж змінилась злобною гримасою, коли на очі трапилася нестерпна дівчина.