Читати книгу - "Цивілізація статусу"

— Ви хотіли б, щоб все було інакше?

— Можливо. Але як винахідник я в будь-якому разі вхожу до числа потенційно нестабільних осіб.

* * *

Громадянин Барн Трентен, 41 рік, інженер-атомник, працює на виробництві космічних кораблів. Нервова, розумна на вигляд людина з сумними карими очима.

— Ви хочете знати, чим я займаюсь у себе на роботі? Шкода й питати, громадянине, тому що я нічим не займаюся, окрім як вештаюсь заводом. Згідно з правилами на нашому виробництві за роботами або автоматичними операціями повинна наглядати людина. Оцим я і займаюсь. Я просто ходжу і спостерігаю.

— Ви цим наче б то незадоволені, громадянине Трент.

— Ще б пак. Я хотів бути інженером-атомником. Я навчався для цього. А коли закінчив навчання, то зрозумів, що мої знання застаріли років на п'ятдесят. Але навіть якби вони відповідали сучасному рівню техніки, я б не мав де їх застосувати.

— Чому ж так?

— Тому що в атомній галузі все автоматизовано. Я не знаю, чи відомо це більшості населення, але це дійсно так. Від доставки сировини до відвантаження готової продукції все повністю автоматизовано. Єдиною участю людини в програмі є коригування об'єму виробництва відповідно до кількості населення. І навіть у цьому процесі роль людини мінімальна.

— Що станеться, якщо частина автоматизованого заводу вийде з ладу?

— Все відновиться за допомогою ремонтних автоматів.

— А якщо вони поламаються?

— Ці кляті одоробала самовідновлюються. Все, що мені залишається, — це стояти осторонь, спостерігати і заповнювати звіти. Це принизливо для людини, яка вважає себе інженером.

— Чому ви не знайдете собі іншу роботу?

— Дарма й шукати. Я дізнавався, інші інженери знаходяться в подібному становищі — спостерігають за автоматичними процесами, на яких вони не знаються. Візьміть будь-яку галузь: харчову промисловість, виробництво автомобілів, будівництво, біохімію — скрізь те саме. Або інженери тиняються цехами без діла або їх там взагалі немає.

— Це стосується і космічних польотів?

— Звісно. Жоден член Спілки космічних пілотів вже більше п'ятдесяти років не залишав Землю. Вони просто не здатні керувати судном.

— Зрозуміло. Усі кораблі налаштовані на автоматичний режим.

— Саме так. Вони працюють у постійному автоматичному режимі.

— Що б трапилось, якби котрийсь із них потрапив у позаштатну ситуацію?

— Важко сказати. Кораблі не можуть думати, як ви здогадуєтесь, вони просто виконують заздалегідь встановлені програми. Якщо б якесь повітряне судно потрапило у ситуацію, яка не врахована його програмою, воно було б паралізовано, принаймні на якийсь час. Підозрюю, на кораблях є селектор оптимального вибору, який повинен приймати рішення в надзвичайних ситуаціях, але навряд чи він колись випробовувався. У кращому випадку він би діяв із затримкою. У гіршому — не спрацював би взагалі. Як на мене, було б добре, якби таке трапилось.

— Ви справді так вважаєте?

— Авжеж. Мені нудно день у день стояти і спостерігати, як працюють машини. Більшість фахівців, яких я знаю, відчувають те саме. Ми хочемо щось робити. Будь-що. Ви знаєте, що сто років тому пілоти космічних кораблів досліджували планети інших зоряних систем?

— Так.

— Ну от, це саме те, що ми мали б робити зараз. Виходити назовні, проводити дослідження, просуватися вперед. Це те, чого ми прагнемо.

— Я розумію вас. Але вам не здається, що ви говорите досить небезпечні речі?

— Я знаю. Але, чесно кажучи, мене це не хвилює. Нехай відправляють на Омегу, якщо бажають. Тут мені нічого робити.

— То ви чули про Омегу?

— Кожен, хто пов'язаний із зоряними кораблями, знає про Омегу. Рейси між Омегою і Землею — це єдині рейси, якими курсують наші кораблі. Ми живемо в жахливому світі. Особисто я покладаю провину на духовенство.

— Духовенство?

— Безперечно. Ці святі дурні з їх нескінченним патяканням про Церкву духа людського втілення. Цього достатньо щоб забажати хоч якогось зла...

* * *

Громадянин Отець Боерен, 51 рік, священнослужитель. Величний огрядний чоловік у жовтій рясі й білих сандаліях.

— Саме так, сину, я абат місцевого відділення Церкви духа людського втілення. Наша церква є офіційною і єдиною релігією на Землі. Наша релігія — релігія всього людства. Вона складається з найкращих елементів усіх колишніх релігій, як основних, так і другорядних, майстерно поєднаних в єдину все-охоплюючу віру.

— Громадянине абат, чи не існувало суперечностей поміж доктринами різних релігій, які складають вашу віру?

— Суперечності існували. Але засновники нашої нинішньої Церкви відкинули всі дратівливі моменти. Ми шукали злагоди, а не протиріч. Нам вдалося зберегти лише певні колоритні аспекти ранніх великих релігій, ті їхні положення, які можуть поєднати людей. Ніколи не було жодного розколу у нашій релігії, тому що ми все приймаємо. Можна вірити у все, що завгодно, доки це не суперечить Духу людського втілення. Бо це — справжнє поклоніння людині. І Дух, який ми визнаємо, — це дух божественного і святого Добра.

— Могли б ви дати визначення поняттю Добра, громадянине абат?

— Безумовно. Добро — це сила всередині нас, яка надихає людей до одностайності й підпорядкування. Поклоніння Добру — це, по суті, є поклонінням самому собі, а отже, єдино правильним. Особистість, яка поклоняється сама собі, це ідеальна соціальна істота, яка зайняла свою нішу в суспільстві і готова використати будь-яку можливість для просування нагору. Добро лагідне, оскільки воно є реальним відображенням Всесвіту, люблячого і милостивого. Добро вічне і незмінне, хоча воно приходить до нас у… У вас якийсь дивний погляд, юначе.

— Вибачте, громадянине абат. Мені здалося, що я вже десь чув цю проповідь або дуже подібну.

— Істина залишається істиною, хто б її не виголошував.

— Звичайно. Ще одне запитання, сер. Чи не могли б ви розповісти мені про релігійне напучування дітей?

— Це обов'язок сповідальних роботів.

— Он як?

— Ідею цього запозичено із стародавнього трансцендентального фрейдизму. Сповідальний робот навчає дітей і дорослих. Він відчуває їхні особистісні проблеми в межах суспільної матриці. Це їхній постійний друг, соціальний наставник, релігійний вчитель. Як робот такий сповідник здатен точно, однозначно відповісти на будь-яке запитання. Це сприяє великій справі досягнення Одностайності.

— Я зрозумів, чим займаються сповідальні роботи. А що роблять люди-священики?

— Вони стежать за сповідальними роботами.

— Чи навчають ці роботи дітей на закритих заняттях?

— Я не можу відповісти вам на це запитання.

— То вони таки займаються там із дітьми?