read-books.club » Сучасний любовний роман » Фенікс, Валерія Дражинська 📚 - Українською

Читати книгу - "Фенікс, Валерія Дражинська"

164
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Фенікс" автора Валерія Дражинська. Жанр книги: Сучасний любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 35 36 37 ... 75
Перейти на сторінку:
16

Марат змінився. Таким я його ще не бачила. Він ніби став іншою людиною. Навіть до нещасного відео, продемонстрованого ним у кабінеті, він так на мене не дивився. Завжди в його погляді відчувався ретельно приховуваний холодний розрахунок. Він завжди подумки прораховував мою реакцію. Зараз же в очах була ніжність. Марат також, як і я, просто насолоджувався, відкинувши всі прорахунки вбік. Був уважним, турботливим. Весь час обіймав мене і цілував. Моя закоханість змінилася на тверде кохання.

За ці два дні, що ми пробули разом, ми незліченну кількість разів займалися коханням. З кожним разом було все краще. Кожен дотик, кожна пестощі як уперше. До тремтіння. До крику. До збивання дихання. 

У перервах знищували запаси з холодильника. Не знаю, як там хотів виховати мене Марат, вдалося йому прямо протилежне. Він мене розбалував. Та навіть якби й був час на обов'язки, про які він казав у ніч приїзду, сенсу в них я не бачила. Прибирати дзеркально чистий будинок блюзнірство. Прати? Пральні машинки в наявності три штуки. Готувати? Повний холодильник. А з приводу скласти його речі. Без толку. Після кожного мого заходу там і так панував цілковитий безлад. Зате художній! Марат уже й сам звик, яка я нечупара. По-доброму жартував над цим.  

Але найголовніше, він говорив зі мною. На справжню відвертість це, звісно, не тягнуло. Але він навіть показав мені фото своєї похресниці Злати, прийомної доньки Ігната і Мирослави. Його обличчя перетворювалося, коли він дивився на неї. Цю дівчинку та її маму Марат справді любив. Вони чимось змогли заслужити любов цієї складної людини. Я заздрила і ревнувала. Це чорне почуття щільно влаштувалося в мені. Я хотіла його тільки собі. Усього тільки для себе. Але так не буває.

Коли ми повернулися в місто, Марат нікуди не зник, як минулого разу. У понеділок я безбожно прогуляла універ. Відсипалася після відпочинку з ненаситним коханцем. Після обіду він заїхав за мною, і ми разом вирушили в селище. Сергій здивувався, але тактовно промовчав. Упевнившись, що я начальнику не потрібна, залишила їх та пішла до озера. Це стало моїм улюбленим місцем. Як і минулого разу опустила ноги у воду та, активно бовтаючи ними, замислилася.

Я була б повністю щаслива, якби не одне "але". Точніше два. Пекучі ревнощі і таємниця, яка, як не крути, рано чи пізно стане явною. Якщо з першим я не можу боротися, то з другим треба просто зважитися, а я поки що не могла. Як уявляю, що повернеться байдужий незворушний Марат, мене починало реально мутити. Боюся навіть уявити, що зі мною буде, якщо він подивиться на мене як тоді в кабінеті. Але ще більше мене лякав достаток жіночої статі навколо нього. Зараз він мною захоплений. Але я не переживу, коли в нього настане пересичення та з'явиться інша. Сьогодні поки заснула вся змучилася. Усе думала де він та з ким. Розумом розуміла, що після такого вікенду Марата навряд чи потягне займатися сексом на стороні. Але ж серцю мізки не завжди аргумент. Не підозрювала, що я така власниця.

Я скрикнула, коли повз мене пролетіло тіло та щучкою пішло під воду. Замислившись, навіть не почула, як Марат підійшов та роздягнувся. Погода була вже зовсім не літня, а вода крижана. Подумки поїжилася та задивилася на нього. Зробивши коло навколо озера, підплив до мене та з лукавою посмішкою схопив за щиколотки ніг.

- Не здумай мене туди стягнути. Я замерзну насмерть, - попереджаю злякано, досі не можу вгадати, що він може зробити наступної миті.

- Я тебе відігрію, - сміється й акуратно тягне до себе.

- Марат, не здумай, будь ласка! - його грайливий настрій лякає, адже реально може потягти.

Лягаю на спину та намагаюся пальцями зачепитися за дошки помосту.

- Гаразд, красуне, але за однієї умови, - він підводиться та, охоплюючи руками мої стегна, цілує по черзі коліна та кладе на них підборіддя, віддано заглядаючи в очі.

Незважаючи на холод, який виходить від нього, я починаю палати, а мурашки куражаться по всьому тілу. Підвожуся назад та, намагаючись приховати хтивість в очах, запитально підводжу брову.   

- Хочу, щоб ти доробила те своє мистецтво на стіні. Мені подобається.

Я щасливо посміхаюся. Мені приємна його похвала, хоч і передчасна:

- Добре! - він підтягується на руках та ніжно цілує в губи.

- Ти голий, - з докором зазначаю я очевидну річ, коли він відривається від мене.

- Тебе щось бентежить? - усміхається у своїй манері.

- У будинку купа робітників.

- І що?

- Серед них є дві дівчини, - зло інформую його, згадуючи м'ясоїдні погляди тих, спрямовані на Марата.

У відповідь він лише зводить брови. Здається, я переборщила, тому з усмішкою одразу ж незграбно додаю:

- Я переживаю за їхнє моральне обличчя, - задумливий погляд сірих очей зникає під водою.

Ми бачилися щодня. Відпочивали в його клубі, ресторані, на нашому озері просто валялися на пляжі. І скрізь займалися сексом. Марат був ненаситний. Йому мене весь час було мало. Весь тиждень я ночувала у нього, додому до мене заїжджали тільки за змінним одягом. Я стала відчувати себе незамінною та єдиною. Але все одно, щоразу спостерігаючи, як жадібно дивиться на нього жіноча стать, я скаженіла, і він бачив це, але поки ніяк, крім зсунутих брів, не реагував. Розуміла, що поводжуся по-дитячому, але нічого не могла із собою вдіяти.  

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 35 36 37 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фенікс, Валерія Дражинська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фенікс, Валерія Дражинська"