Читати книгу - "Трагедії"

Як трупом ляже: мило ж бачить ворога,

Що впав, за лиходійства поплатившися!

СТАСИМ ТРЕТІЙ

ХОР

Строфа І

От і біді кінець:

Хто самовладцем був,

740] Той до А'іду вже,

В сутінний край, подавсь.

Гай-гай! Гай-гай!

Це богів рука,

Що керує всім.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Пора настала - і життям заплатиш ти,

Нікчемо, за той глум над благородними!

ХОР

Знов я ллю сліз потік,

Не гірких - радісних!

Не сподівавсь він того,

Що йому, владарю,

750] Доля вготовила.

ПРОВІДНИК ХОРУ

А гляньмо-но в покої, що там діється -

Чи те, чого ми ждали, про що мріяли.

ЛІК

(з глибини дому)

Ой-ой!.. Ой-ой!.. [175]

ХОР

Антистрофа І

Гарно співать почав,

Солодко-солодко!

Видно, для смерті так,

Бідний, старається -

Чудовий вступ,

Аж за серце бере

Переливами.

ЛІК

(із палацу)

760] О земле Кадма!.. Ось я гину... Підступом...

ПРОВІДНИК ХОРУ

А хто ж доводив інших до загибелі?

На тебе черга. Зло чинив - плати за все.

ХОР

Хто б то смів із людей,

Дурень, сліпець хіба,

Стверджувать, начебто

Всеблаженні боги

Сили позбавлені?

ПРОВІДНИК ХОРУ

Сконав-таки, сконав же нечестивець той!

В покоях тихо. Можна знов до танцю йти:

770] Поталанило друзям, та й мені при них!

ХОР

Строфа II

Пора співать, бенкетувать,

У коло йти - всім у священних Фівах!

Уже-бо сплив сліз потік,

Розвіяв день смугу бід -

І пісня довкіл задзвеніла.

Новий володар загинув,

Давній - кермо до рук

Узяв, покинувши млу низин Ахеронтових.

От як важливо

780] Не полишать надії!

Антистрофа II

Боги, боги зору свого

Не зводять з нас - праведних і злочинних.

Жага майна, золота блиск [176]

Людей п'янить гірш од вина,

До влади злочинної хилять.

Живуть, мінливості часу

Не помічаючи.

Але, хто стопче закон, неправді слугуючи, -

В темну безодню

790] Йде колісниця щастя,

Строфа III

Вінком, Ісмене, чоло вінчай!

Ви ж кипіть хороводами,

Вулиці Фів семибрамних!

Дірко, й ти, що струмиш, мов сріблб,

Й ви, покинувши води прудкі

Батька Асопа,

Німфи, спішіть, щоб купно

Про Геракла пісню співать,

Гідну його звитяги!

800] Скелі піфійські, лісисті верхи,

Муз геліконських оселі стрімкі!

Радісно, гучно славте

Наше місто, обведене муром,

Де люд міцний, земнородний

Зріс - міднощитний загін,

Щоб оддати нащадкам цей край -

Фівам щастя священне.

Антистрофа III

Славне ложа споріднення:

Зевса - й мужа вмирущого,

810] Двох прийняла їх прекрасна

Внучка Персея в спальні своїй.

Завжди в батьківське право твоє

Вірив я, Зевсе,

Надто тепер, як Геракла

Так негадано ти повернув,

А час його мужність осяяв:

З попідземних-бо вийшов надр,

Темний Плутона лишивши дім.

Ти мій владар, Геракле,

820] А не той, хто дорвавсь до влади -

Та й сам в бою меченоснім

Він, нечестивець, пізнав,

Що безсмертні боги повсякчас

Дбають про справедливість. [177]

ЕПІСОДІЙ ЧЕТВЕРТИЙ

На крівлі Гераклового палацу появляються на колісниці

Іріда і Лісса .

ПРОВІДНИК ХОРУ

О що це?.. Що?..

Чи знов нас, друзі, дикий страх жалитиме?

Над крівлею он з'ява; гляну - жах бере.

ОДИН ІЗ ХОРУ

Тікай! Тікай!

Швидше, ноги старі, біжіть!

ДРУГИЙ ІЗ ХОРУ

Володарю Пеане!

830] Біду нову, благаю, відверни од нас!

ІРІДА

Не бійтесь, люди, доньку Ночі бачачи -

Жахливу Ліссу - і мене, посланницю

Богів - Іріду: місту не пошкодимо,

Не проти вас ми вийшли - проти смертного,

Що, кажуть, від Алкмени й Зевса зроджений.

Ще поки не закінчив всіх трудів своїх,

Його щадила доля; батько Зевс беріг

Од лиха, заодно були ми з Герою.

Та вже, як Еврістея волю виконав,

840] То Гера дітовбивством покарать його

Поквапилась; до неї - я приєднуюсь.

Озбройся ж нині серця незворушністю,

О незаміжня донько Ночі темної!

Влий шал у нього, розпали жагу сліпу

До дітовбивства, сколихни, щоб сам же він,

Розлютувавшись, гарно тут побавився -

Синів - свій цвіт - рукою вклавши власною,

Через похмурі води Ахеронтові

Хай переправить, щоб пізнав і Гери гнів,

850] І мій. Тож, або сили у богів нема,

Лишень у смертних, або він поплатиться.

ЛІССА

По батькові й по неньці - благородна я,

Бо вийшла з крові Неба й Ночі темної.

А щодо служби - ні боги б не заздрили,

Ні люди, бо й на друга йти доводиться.

Тож хочу Геру і тебе отямити,

Ще поки можна; що скажу - послухайте:

Цей муж, до кого нині ви шлете мене,

І на землі, й на небі похвали зажив:

860] Непрохідні країни, дику моря хлань [178]

очистив честь безсмертних, що схитнулася,

Він оберіг - один лиш! - од зухвалих рук.

Забудь же про той задум найжорстокіший.

ІРІДА

Це ми з Герою рішили - і втручатись тут не смій!

ЛІССА

Жаль. А я на кращу стежку скерувать хотіла вас.

ІРІДА

Не розсудку жде од тебе владна Зевсова жона.

ЛІССА

Проти волі - бачить Сонце - я за діло це берусь.

Та якщо такий мій жереб - Гері і тобі служить

І щосил, щодуху мчати, мов за здобиччю гончак,

870] То помчу! Ні в морі хвиля, збита вітром, не кипить,

Ні земля, коли стрясеться, ні грімкий з небес вогонь,

Так, як я, коли ввірвуся до Гераклових грудей,

Все вверх дном перевернувши, дім увесь, та перед тим

Діти ляжуть, але вбивця - батько сам - не знатиме,

Що своє ж потомство знищив, аж сама звільню його

Від шаленства. Ось він, бачиш, головою вже трясе,

Мовчки вкруг очима водить, що вже кров'ю налились,

Важко подих переводить - бик, до нападу готов,

Диким ревом закликає Смерті темрявих богинь.

880] Ще не так ти затанцюєш під жахної флейти гру!

Ти ж, Ірідо, легкокрило на Олімп майни, ясна,

Я ж у дім Геракла нишком, непомічена, ввійду.

Обидві богині зникають.

ХОР

Горе, о горе нам! Гине, підкошений

Нашого краю цвіт - паросток Зевсовий!

Плач, Елладо, плач! Добродійник твій

В дикий шал упав - пропадає він,

Безсердечної Лісси здобич!

Вона - на колісниці; сліз жадаючи,

Рисаків жене, штрикає,

Мов Горгона нічна, спрагла крові, мчить.

890] Стоголово сичать над очима її,

Що вогнем зорять, люті змії.

Скоро щасливцеві в щасті відмовить бог,

Скоро, засліплений, батько синів уб'є.

АМФІТРІОН

(із палацу)

Горе! О горе нам!.. [179]

ХОР

Сина твого, що сам, Зевсе, бездітний вже,

Месниці пажерні в жертву взяли собі -

На землю кинувши, мучать.

АМФІТРІОН

(із палацу)

Нещасливий дім!..

ХОР

Уже танцює... Лиш гулкий тимпан