Читати книгу - "Крутість тобі личить: як перестати сумніватися в собі й почати жити на повну"

у своєму житті, слухай голос на диску про медитацію і виконуй його вказівки. Роби все, що ти можеш, для того, аби добре виспатися і щоби зранку в тебе був гарний настрій. Бо гіршим за ніч, яку ти провів, нер­вуючи і розмірковуючи про всякі дурниці, може бути лише те, що наступного дня ти почуватимешся виснаженим і не зможеш нічого робити.

6. ЛЮБИ СЕБЕ

І ти будеш непереможним.

Розділ 21. Мільйони дзеркал

Ніхто не змусить тебе втратити гідність без твоєї ж згоди.

Елеонора Рузвельт, активістка, феміністка, супергерой, найдовше була першою леді Сполучених Штатів

Одна з найразючіших особливостей людей для мене — це те, що вони забезпечують нас цінною, а часто навіть надзвичайно інтимною інформацією про те, хто вони такі, як тільки ми з ними познайомимося. Якщо ми приділимо цьому увагу, то можемо інтерпретувати основні меседжі, які вони відсилають через жести, зовнішній вигляд, стиль життя, вчинки, інтереси, слова, через те, як вони ставляться до собак, до офіціантки і до самих себе. Деякі люди одразу показують увесь свій портрет, інші ж просуваються невеликими стрибками, кажучи, наприклад: «Я люблю водні лижі», «Я захоплююся твоєю врівноваженістю і тим, як ти визнаєш проблему зайвої ваги», «Я щойно вийшов із в’язниці» тощо. За винятком соціопатів чи професійних патологічних брехунів, більшість людей повідомляє нам багато фактів про себе вже під час знайомства.

Уся ця інформація потім проходить через фільтр «хто ми є», і залежно від нашого розуміння, наших суджень, вподобань і кількості років терапії, ми вирішуємо, чи ця людина — саме та, про яку ми хочемо дізнатися більше.

Нас усіх приваблюють та розчаровують інші люди. Те, що здається нам їхньою дуже дивною рисою, нагадує нам нас самих. Адже інші люди — це наше відображення: якщо хтось дратує тебе, ти показуєш йому те, що тобі не подобається в самому собі, а якщо ти думаєш, що людина прекрасна, то вона бачить у тобі те, що тобі самому подобається (навіть якщо це й не найдосконаліша твоя риса). Я знаю, це звучить як величезне узагальнення, але просто пам’ятай про це.

Твоя реальність створена тим, на чому ти фокусуєшся, і залежить від того, як ти будеш її інтерпретувати. Це стосується всього, зокрема й фактів про інших людей, на яких ти зосереджуєшся. Наприклад, залежно від того, хто ти є, ти можеш реагувати мільйонами різних способів на свою нову дівчину, яка постійно називає тебе «неабияким дурнем». Ти можеш: а) розцінювати це як попередження і думати, що вона тебе кривдить; б) сприймати це як попере­дження і вважати, що вона просто нервує чи боїться, або у неї просто погані манери; в) розцінювати це як зелене світло, бо «їй так погано, що вона мусить ображати когось іще, їй дійсно потрібна людина, яка її зрозуміє, і ця людина — я»; г) сприймати це як зелене світло, адже ти віриш, що ти, фактично, і є справжнім неабияким дурнем; чи ґ) думати, що це смішно, тому що тебе це не стосується.

Люди, якими ти себе оточуєш, — це дзеркало, призначене для того, щоби ти міг зрозуміти, хто ти є і як насправді сильно (або як же мало) ти себе любиш.

Ми приваблюємо людей у своє життя з певної причини, так само як і вони приваблюють нас у своє. Ми всі допомагаємо одне одному розвиватися і зрозуміти наші проблеми, якщо уміємо використовувати можливість вчитися, а не просто реагувати на найдратівливіші вчинки інших людей, захищаючи та засуджуючи свої дії чи скиглячи з цього приводу. Наші набридливі друзі чи родичі, клієнти чи сусіди, а може, пасажирка у потязі з таким гучним голосом, що здається, ніби вона говорить у мегафон, допомагають нам розвиватися і усвідомити, хто ми є насправді, навіть більше, ніж наші найкращі друзі (якщо вони нам одразу не набридають). Не пропусти неймовірної можливості вивчити те, що тобі дається людиною, яку ти справді хотів би вдарити.

Речі, які дратують нас в інших людях, нагадують нам про те, чого ми не любимо в собі. Їхня поведінка може провокувати в нас страх або відчуття небезпеки, які в нас є, але яких ми не усвідомлювали. Тривалий час я вважала, що жіночність означає слабкість і тільки дратує. Трохи згодом я вирішила, що це не дуже круто поводитися (чи бути) дівчиною, і почала соромитися своєї жіночності. Отож, жінки, які тримали в руках перфоратор, загрожували мені менше, ніж ті, котрі користувалися олівцем для брів. Водночас, як не дивно, одна з моїх найкращих подруг була справжньою леді і дуже жіночною. Ми зустрілися, коли працювали разом у Нью-Йорку, і вона мені одразу сподобалася, позаяк була надзвичайно розумною і милою, а ще справила незабутнє враження на одного з наших колег, який завжди ходив коридорами з випнутим задом, зачіпляючи меблі. На відміну від мене, вона обожнювала дівчачі вечірки, всілякі манікюри і педикюри, з нетерпінням чекала, коли тремтяча рука її нареченого вдягне їй обручку, а також була справжнім профі з дівчачих прийомчиків-вітань із незнайомцем: «Підніми руки вгору, відкинь голову назад, заплющ очі і голосно скажи: “О Боже!”. Так, щоб усі чули». За це ми звемо її Пінк.

Відтоді минуло десять років, і зараз я живу в Лос-Анджелесі, а Пінк — на околиці Нью-Йорка. Звісно, вона заміжня і має купу дітей. Коли вона вирішила вперше поїхати в подорож сама, відколи стала мамою, і зібралася до Сан-Дієго, щоби побачитися зі своєю найкращою подругою з коледжу, вона подзвонила і почала благати, щоб я її відвезла. Я погодилася, хоч і неохоче. І мене не так дратувала сама двогодинна поїздка, як той факт, що її подруга була ще жіночнішою, ніж Пінк. Я уявила сцену із жіночого клубу, де всі присутні лакують собі нігті, дивляться фільм із Мег Раян[44] і говорять про те, якими товстими вони стають. Але Пінк мені подобалася, і я поїхала.

Тим часом у Сан-Дієго найкраща подруга Пінк із коледжу ще більше переживала, що їй доведеться зустрітися з найкращою нью-йоркською подругою Пінк, яка приїде з Лос-Анджелеса. Її очі вже закочувалися від передчуття вибуху естрогенової бомби, тож уявіть моє здивування, коли ми обидві побачили, що дуже схожі і маємо подібні риси мачо. Як тільки ми усвідомили, що ігровий майданчик не був увесь рожевим, як ми боялися, нас чекав іще більший сюр­приз: наші внутрішні занедбані дівчата відчули, що вони в безпеці і можуть більше не ховатися. Того вікенду ми всі троє захрипли від реготу та криків «О Боже!», таких гучних, щоб усі почули. Я не була б здивованою, якби ми ще й полакували нігті ногах. Не пам’ятаю. Дуже сп’яніла від вина з содовою.

Але все ж я не у захваті від ідеї піти на дівич-вечір, і не кажу, що потрібно змінювати власну думку й любити у цьому світі все, що тебе дратує. Однак якщо ти дійсно чогось не терпиш, то воно проявляється на певному рівні й означає для тебе щось важливе.

Коли ти маєш справу з кимось, хто тебе дратує (і тоді ти стаєш дуже балакучим, вказуєш на помилки, засуджуєш чи скаржишся), то протестування та протистояння ситуації може зробити дуже багато. Воно здатне допомогти