Читати книгу - "Фундація та Імперія"

На сонячній терасі будинку, що належав одному з цих нових друзів, він перевів дух уперше за весь час перебування на Радоулі (потім виявилося, що така можливість випала йому лише двічі). Нового друга звали Іво Ліон, він був радоульцем, близьким по духу до Френа. Його будинок стояв окремо від інших, самотній у цьому морі квіткових парфумів та дзижчання комах. Сонячна тераса мала вигляд трав’янистого газону, нахиленого під кутом у сорок п’ять градусів, і Френ розлігся на ній, насолоджуючися сонячним теплом.

Він зазначив:

– На Притулку немає нічого подібного.

Іво сонно відповів:

– Це ти ще не був на нашому холодному боці. Там є такі місця, де кисень тече мов вода.

– Та ну?

– Щира правда.

– Ну, от що я скажу тобі, Іво. За старих часів, ще до того, як мені відгризли руку і я почав байдикувати…Ти не повіриш, але… – І далі Іво почув довгу історію, в яку дійсно не повірив.

Іво сказав, позіхаючи:

– Так, це правда, зараз вже все не так, як за старих часів.

– Авжеж. Але ні, – раптом пожвавився Френ, – не кажи так. Я тобі не розповідав про свого сина? Він, якщо можна так сказати, старого гарту і ще стане великим торгівцем, чорт забирай. У мене вдався, лише одружений.

– Ти хочеш сказати – офіційно? З дівчиною?

– Саме так. Не бачу в цьому сенсу. Вони полетіли на Калган, щоб провести там медовий місяць.

– Калган? Калган? Коли це було, заради Галактики?

Френ широко усміхнувся і сказав, розтягуючи слова:

– Якраз перед тим, коли Мул оголосив війну Фундації.

– Он як?

Френ кивнув і жестом попросив Іво підсунутися ближче. А потім хрипко сказав:

– Власне, я можу тобі дещо сказати, якщо не розбовкаєш. Мого хлопчика відправили на Калган із завданням. Зараз я не хотів би багато патякати, що це за завдання, сам розумієш, але якщо згадаєш про нинішню ситуацію, то гадаю, і сам все збагнеш. Отже, мій хлопчик там у справах. Нам, торгівцям, потрібна невеличка бійка. – Він хитро усміхнувся. – От вона зараз і відбувається. Я не можу сказати, як ми це зробили, але мій хлопчик рушив до Калгана, і Мул послав свої кораблі. Отакий у мене син!

Іво був напрочуд вражений. Він також вирішив поділитися таємницею:

– Це неймовірно! А знаєш, кажуть, що у нас є п’ятсот кораблів, готових вилетіти будь-якої миті.

Френ авторитетно сказав:

– А може й більше. Оце справжня стратегія. Отаке я люблю. – Він голосно почухав живіт. – Але не забувай, що Мул теж не дурень. Мене непокоїть те, що сталося на Горлеґґорі.

– Я чув, що він втратив близько десяти кораблів.

– Так, але в нього було ще сто, і Фундація змушена була відступити. Добре, що цих тиранів б’ють, але все відбувається надто швидко. – Він похитав головою.

– Мене непокоїть, де Мул дістає свої кораблі? Ходять чутки, що ми їх для нього робимо.

– Ми? Торгівці? На Притулку найбільші верфі у всіх незалежних світах, і ми не робимо кораблів ні для кого, крім себе самих. Ти думаєш, якийсь світ будує Мулові флот самостійно, не вживши жодних запобіжних заходів і ні з ким не порадившись? Це байка.

– Ну а де ж він тоді їх бере?

Френ знизав плечима.

– Мабуть, сам робить. І це мене теж турбує.

Френ примружився від сонця і зіперся пальцями ніг у підставку з полірованого дерева. Поступово він задрімав і його тихе сопіння поєдналося із дзижчанням комах.

І нарешті була третя група – ті, хто знав достатньо багато, і тому відчували цілковите сум’яття.

До таких належав Ранду, який на п’ятий день конференції торгівців увійшов до центральної зали, і побачив, що на нього чекають двоє чоловіків, яких він попросив прийти. П’ятсот сидінь були порожніми – і мали залишатися такими.

Перед тим, як сісти, Ранду рішуче сказав:

– Ми троє становимо чи не половину військового потенціалу незалежних торгових світів.

– Так, – сказав Мангін з Ісса, – ми з колегою вже обговорили цей факт.

– Я готовий, – сказав Ранду, – говорити швидко й серйозно. Я не зацікавлений у переговорах або хитрощах. Наше становище радикально погіршилося.

– Внаслідок… – закинув Овалл Ґрі з Мнемона.

– Внаслідок подій, що сталися годину тому. Годі вам! Із самого початку все було кепсько. По-перше, у нашому становищі винні не ми, до того ж ми не контролюємо ситуацію. Ми підтримували стосунки не з Мулом, а з кількома іншими особами; зокрема, з колишнім отаманом Калгана, якого Мул подолав у дуже незручний для нас час.

– Так, але цей Мул є гідною заміною, – сказав Мангін. – Я не присікуюся до деталей.

– Можливо, тому, що ви не знаєте всіх деталей.

Ранду нахилився вперед і невимушено поклав долоні на стіл, сказавши:

– Місяць тому я відправив свого племінника і його дружину на Калган.

– Племінника! – здивовано вигукнув Овалл Ґрі. – Я не знав, що це був ваш племінник.

– З якою метою? – сухо поцікавився Мангін. – Для цього? – І він підняв вгору палець, намалювавши коло у повітрі.

– Аж ніяк. Якщо ви маєте на увазі війну Мула проти Фундації, то ні. Я не міг зазіхнути на таку справу. Цей юнак не знав нічого – ні про нашу організацію, ні про нашу мету. Йому повідомили, що я другорядний член місцевого патріотичного товариства на Притулку, а його завдання на Калгані – лише спостерігати. Мушу визнати, мої мотиви були досить невиразними. Насамперед мене цікавив Мул. То напрочуд дивне створіння; але про це вже йшлося, тому не розводитимуся знову. По-друге, ця подорож могла б бути цікавою та пізнавальною для людини, яка вже мала досвід роботи з Фундацією і з тамтешнім підпіллям, і могла нам у майбутньому знадобитися. Розумієте…

Довгасте обличчя Овалла скривилося, коли він вищирився, показавши свої великі зуби.

– Вас мав здивувати результат, оскільки вже немає жодної планети, де б не знали, що ваш племінник викрав якогось дрібного службовця Мула в ім’я Фундації і дав йому в руки casus belli.[10] О Галактико, Ранду, не замилюйте нам очі. Гадаю, важко повірити, що ви не мали до цього жодного стосунку. Годі, це була блискуча операція.

Ранду похитав сивою головою.

– Я не збирався цього робити. Так само, як і мій племінник, який зараз сидить у в’язниці на Фундації, і може не дожити до завершення цієї блискучої операції. Я щойно дістав від нього звістку. Особисту капсулу якимось чином таємно передали до Притулку через передову, а звідти вона вже потрапила сюди. Вона пробула у дорозі