Читати книгу - "Час смертохристів. Міражі 2077"

3. Фактором, що ускладнює внутрішньополітичну ситуацію в Конфедерації, є протистояння віце-президента Сари ЛуЛейн з одного боку, і Президента та Першої Леді з другого. У розвідувальних колах Вашінгтона ходить версія про недавнє захоплення в якості заручників членів сім'ї Сари Лу Леїїн з метою зірвати її спробу висунути звинувачення проти Першої Леді у зраді, зокрема і в інтимному зв'язку Ширлі МакДоул з Гайдуком І.П., що мав місце 20 років тому. Кружляє чутка, що саме агенти спецслужби Президента Ван Лі захопили заручників — членів сім'ї Сари Лу Лейн і ввели їм сильнодіючу речовину, яку в разі порушення Сарою Лу Лейн обіцянки мовчати можна швидко активізувати, що призведе до їх смерті.

4. Встановлено, що загроза життю Гайдука І.П. походила особисто від Президента Конфедерації Е. Ван Лі (поважну роль міг відіграти особистісний фактор — чоловіча ревність) та його близького оточення (С.Фішер, А.Джозеф, В.Кроуфорд та інші), які діяли якщо не у прямій змові, то за мовчазною згодою ряду високопосадовців України (Мережко Ю.Ю., Фощенко Р.В. та інші). Детальний список українських посадових осіб, задіяниху цій справі, додається.

5. Достовірно встановлено, що заступник директора Бюро Гайдука І.П. підполковник ВІРУ Безпалий В.І. був багаторічним агентом ДерВару і працював під псевдо «Імператор», перебуваючи під прямим підпорядкуванням Мережка Ю.Ю. і Фощенка Р.В.

6. Досі невідомо, хто вбив Безпалого В.І. На місці пострілу було знайдено американську великокаліберну снайперську гвинтівку М-650 (калібру 12,7 мм) з магазином на 7 патронів, залишилось 5 патронів. Ніяких інших слідів чи доказів — хто є учасником чи замовником злочину — не знайдено.

7. Інцидент з Бюро призвів до «побічних втрат»: після від'їзду Гайдука І.П. з Вашінгтона (21/04/2077) безслідно зникла його «френдгерл» Лінда Кенворсі, а 29/05/2077 у готелі «Хілтон Вашінгтон» була знайдена мертвою співробітниця Бюро (перекладач, технічний менеджер) Ніколь Коен. Хто скоїв ці злочини — невідомо.

8. Залишається неясною (ще нез'ясованою) у цій ситуації роль Гетьмана України К-Д. Махуна та Генерального писаря Клинкевича В.Я. Аналіз їх діяльності триває.

ВИСНОВКИ:

1. Існує загроза згортання українсько-американської стратегічної співпраці внаслідок політичних інтриг всередині цих країн і зовнішнього геополітичного тиску, що може погіршити стан національної безпеки України.

2. Продовжує існувати загроза життю генерал-хорунжого Гайдука І.П. (причина — див. висновок 1).

3. Діяльність Бюро має бути якомога скоріше відновлена.

Аналітик Максиміліан ІV

40.

Після травневих заметілей і морозів літо в Києві почалося раптово, за один день. Як казав Григорій Невінчаний — від ранкового «Ш» до вечірнього «Ш», від шуби до шортів. Сталося це у четвер, 10 червня 2077 року. Температура повітря, принесеного з Сахари, вночі піднялася до 32°С і зростала.

Місто опинилося в щільній зоні спеки, яка вигарячила цегляні та бетонні стіни будинків, миттєво злизала острівці снігу, проникла до квартир (довелося увімкнути одночасно сотні тисяч кондиціонерів, для чого знадобилися резервні потужності чигиринського термоядерного реактора); в місті почали відкриватися притулки для старих і знедолених людей, які не витримували спеки, запрацювали фонтани-басейни для малечі. Останні вцілілі каштани на неспаленому і незруйнованому боці Хрещатика, між консерваторією і будівлею всесвітньої аграрної біржі на Бессарабці — там, де колись містився Бессарабський ринок, — викинули перші бруньки.

Гайдук, який переїхав з конспіративної на свою стару квартиру в 30-ти поверховому будинку на розі Інститутської та Банкової (мама залишилася в старій «батьківській» квартирі на площі Толстого), прокинувся на світанку від незвичного тепла, що струменіло з відчинених дверей балкону на 29-му поверсі. Вийшов на балкон, звідки відкривалася панорама старої частини Києва, Подолу, Дніпра і Труханового острова. Далеко знизу долинали крики дітей, цвірінькання горобців, які невідь звідки з'явилися, і брязкіт контейнерів для сміття, що їх нарешті після довгої зими взялася вивозити фірма "Green Clean".

Голоси дітей розбудили щемливі спогади: цю квартиру він придбав після свого одруження в 2060 році, і саме тут народилася його донька Кристина, яку востаннє бачив у 2062 році, коли розлучився з дружиною. Лара невдовзі після розлучення вийшла заміж за японця-стоматолога і виїхала до Едмонтона в Канаді, заборонивши Гайдуку бачити доньку. Час від часу агенти ВІРУ висилали Гайдукові фотографії доньки — гарної чорнявої дівчини, яка чомусь почала нагадувати йому японку.

Пролунав сигнал урядового геджету, і на екрані з'явилося повідомлення, що Гайдука о 10 годині чекає гетьман України в своєму палаці. Очікується прибуття офіційної делегації Союзу Держав Чорної Орди. Гайдук мав зустріти делегацію й узяти участь у переговорах.

Гайдук зітхнув — чи то від спогадів, чи від нагадування про переговори. Він пам'ятав про прибуття делегації: аналітики ВІРУ та РНБ підготували для гетьмана ряд довідок і позиційних матеріалів, розробили talking points — питання, які слід розглянути під час переговорів. Міністерство закордонних справ, ДерВар, Особливий відділ при Гетьмані, Міністерства оборони і економіки підготували свої матеріали. Однак Гайдук не знав, які ідеї і плани закладено в тих матеріалах, бо гетьман діяв давно випробуваним методом цезарів: збирав особисто усі папери докупи, самотужки вивчав їх і одноосібно приймав рішення, нерідко дивуючи підлеглих неочікуваністю й парадоксальністю своїх ухвал. Гайдук почав підозрювати, що гетьман, перш ніж ухвалити рішення, узгоджує його з кимось, тільки не знав, хто цей хтось.

Він ще приймав швидкий холодний душ, коли пролунав сигнал іншого — американського — геджета. Вискочив з душової кабіни, ледве не посковзнувшись, і голяком, залишаючи мокрі сліди на паркеті, підбіг до письмового столу, взяв геджет.

— Слухаю.

— Пане Гайдук, пане Гайдук, — почувся незнайомий жіночий голос і примовк.

— Говоріть, — роздратовано сказав Гайдук. — Я слухаю. У мене обмаль часу.

— Пане Гайдук, це я... Божена. Ви мене чуєте?

— Божена? Багатою будете. Я вас не впізнав.

— Може, мені подзвонити іншим разом?

— Ні, кажіть, що у вас. Щось сталося? — він так довго чекав цього дзвінка, що захвилювався, почувши голос Божени.

— Ні, все гаразд. Я хочу вас запросити до нас з братом. Ми живемо з ним та його сім'єю в ЗЕК-116. Це в Феофанії-Пирогово.

— Знаю, — сказав він. Ідіотська професія — все знати. Невінчаний уже доповів, де і в яких умовах живе Божена.

— Провулок Лесі Українки, — сказала Божена, і голос здався йому дзвінким, як цей ранок. — У неділю о десятій чекаємо вас.

— Обов'язково буду, — пообіцяв Гайдук (якщо не впаде на мою голову якась халепа, подумав він).

—