Читати книгу - "Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту"

зчислити хмари | і бурдюки небесні вихиляти? 38 Як пил стає болотом | і як грудки злипаються до купи? 39 Невже то ти полюєш для левиці здобич | і голод левенят заспокоюєш, 40 коли, причаївшися, вони лежать у барлогах, | сидять, в гущавині засівши? 41 Хто воронові харч готує, | як його діти пищать до Бога, | блукаючи без поживи?»

39. Слово Боже (далі)

1 «Чи знаєш час, коли гірські кози котяться? | Чи спостеріг пологи ланей? 2 Можеш порахувати місяці, за яких вони вагітні ходять? | Чи знаєш час, коли вони родять? 3 Вони злягають, приводять своїх діток | і пускають плід свій. 4 Діти їхні кріпнуть, ростуть у пустині, | відходять і не повертаються вже більше. 5 Хто пустив дикого осла на волю? | Хто розв'язав пута онагра, 6 якому я призначив степ на житло, | солонці на перебування? 7 Він кпить з гармидеру у місті, | крик погонича не чує. 8 Він нишпорить по горах, на своєму пасовиську, | вишукуючи всяку зелень. 9 Чи схоче служити тобі буйвол? | Чи заночує він при яслах у тебе? 10 Чи ти прив'яжеш йому до шиї посторонок? | Чи боронуватиме він за тобою ниву? 11 Чи покладешся на нього, тим що велика в нього сила, | і лишиш на нього твою працю? 12 Чи будеш певний, що він назад прийде | і завезе зерно на тік твій? 13 Крило у струся красне, | пір'я й пух у нього гарні? 14 Коли кладе на землі свої яйця | і на піску їх вигріває, 15 він забуває, що нога їх може роздушити, | що дикий звір їх може розтоптати. 16 До власних дітей він жорстокий, | мов би вони не його були; | йому байдуже, що праця його марна. 17 Бо Бог позбавив його глузду, | не наділив його розумом. 18 Але скоро здійметься, махнувши крильми, | з коня й комонного сміється! 19 Хіба то ти даєш коневі силу? | Вдягаєш гривою його шию? 20 Силуєш його, неначе сарану, стрибати? | Його величне іржання жах наводить. 21 Він риє копитами землю й силою радіє, | кидається назустріч зброї. 22 Він зо страху сміється, нічого не боїться, | перед мечем не відступає. 23 Над ним гуркоче сагайдак, | вогненний спис і ратище. 24 В тріпотливому запалі він мов глитає землю, | не може встоятись коли сурма засурмить. 25 Щоразу, як засурмить, він іга-га! - каже, | здалека чує битву, | грімкий голос старшин і військовії кличі. 26 Чи то твоєю мудрістю літає сокіл, | на південь простягає крила? 27 Чи на твій наказ орел летить угору, | гніздо собі на висоті звиває? 28 Живе на скелі і ночує, | на верхах зубчастих та на твердинях. 29. Звідти чигає він на здобич, | очі його бачать далеко. 30 Його орлята кров смокчуть: | де труп - і він там!»

40. Смиренна відповідь Іова і дальше слово Боже

1 Озвавсь Господь до Іова і казав: 2 «Невже суперник не перестане сперечатись із Всесильним? | Хай відповість, хто закидає Богові!» 3 Відповів Іов Господові й мовив: 4 «Як я був легковажним, що тобі відкажу? | Я краще покладу собі на уста руку. 5 Раз говорив я, та більше не повторю; | двічі, та більше вже не буду.» 6 Озвавсь Господь з бурі до Іова й мовив: 7 «Підпережи, як мужеві годиться, твої крижі! | Буду тебе питати, ти будеш мене навчати. 8 Чи хочеш справді скасувати моє право? | Чи хочеш мене осудити, щоб виправдатися самому? 9 Хіба таке рамено у тебе, як у Бога, | чи можеш загриміти голосом таким, як у нього? 10 Приоздобся, отже, в сяйво й славу, | у пишноту й велич одягнися! 11 Вилий докраю гнів твій; | глянь на всіх гордих і смири їх! 12 Глянь на всіх пишних, принизь їх; | роздави грішників на місці! 13 Зарий їх усіх у землю, | замкни їх у в'язницю! 14 Тоді я теж тобі признаюсь, | що твоя десниця може тебе врятувати. 15 Ось бегемот, що я створив. | Він їсть траву, як віл. 16 Глянь, що за сила в його крижах, | що за потуга в його черева м'язах! 17 Махне хвостом, неначе кедром, | жили його бедер переплелися. 18 Кості його, неначе мідні труби, | члени його, немов залізні прути. 19 Він - Божих діл початок, | він створений тираном над товаришами. 20 Гори дають йому поживу, | там граються усі звірі дикі. 21 Під лотосами він собі лягає, | сховавшись в очереті та болоті. 22 Лотоси вкривають його тінню, | навкруги нього водяні верби. 23 Йому байдуже, як ріка бушує, | він не боїться навіть, коли Йордан по рот сягає. 24 Чи може хто його за очі взяти | чи проколоти глодом йому носа? 25 Чи витягнеш гачком ти левіятана? | Чи прив'яжеш мотузкою його язика? 26 Чи вправиш ти йому тростину в ніздрі | і чи проколеш йому щелепу? 27 Чи він тебе благатиме вельми? | Чи говоритиме він лагідно з тобою? 28 Чи заключить союз із тобою, | чи візьмеш його за слугу назавжди? 29. Чи, немов пташкою, будеш ним забавлятись, | для твоїх дівчаток його прип'явши? 30 Чи спільники-рибалки продадуть його, | поділять його між покупцями? 31 Чи можеш стрілами прошити його шкуру | та риб'ячою острогою голову йому пробити? 32 Як покладеш на нього руку, готовсь на бій, | та більш того не зробиш!»

41. Слово Боже (далі)

1 «Марна була б твоя самовпевненість: | уже самий вигляд його валить на землю. 2 Хіба він не страшний, коли його