Читати книгу - "Рукопис Оману: Меч Всесвіту , LikoDan "

Коли Лі Чень, Цзян Лін і Інь Шао ступили до сяючої формації, відчуття реальності змінилося. Повітря навколо стало густішим, ніби час сповільнився, а простір наповнився тихим, але відчутним дзвоном. Світло навколо них ставало яскравішим із кожним кроком, але не обпалювало очей, а навпаки, створювало відчуття спокою.

— "Це… дивовижно," — прошепотіла Лі Чень, дивлячись на те, як простір навколо них переливається фарбами, схожими на сяйво світанку. Її серце билося швидше, а відчуття невідомого і важливого змушувало хвилюватися.

— "Не відволікайся," — попередила Інь Шао. — "Шлях Хаотичного Вітру завжди приводить туди, куди треба, але він може змусити відчувати речі, яких насправді немає."

Формація вивела їх у місце, яке не нагадувало нічого зі світу смертних. Небо було темно-синім, пронизане зірками, що світилися набагато яскравіше, ніж будь-де. Їхнє світло осяювало великі золоті палаци, що височіли над землею. Повітря було сповнене аромату, схожого на змішання тисяч квітів, і звучала легка музика, ніби сам вітер грав невидиму мелодію.

На шляху їм зустрівся величний чоловік. Його фігура була високою, а одяг — у золотих і синіх тонах, із символами, що нагадували блискавки. Його очі світилися сріблястим світлом, а волосся спадало хвилями, ніби зроблене з чистого сяйва.

— "Хто посмів увійти до світу богів без дозволу?" — запитав він суворим голосом, який розкотився луною навколо них.

Лі Чень зробила крок уперед, її голос був упевненим, але ввічливим:

— "Моє ім’я Лі Чень, і я шукаю частину Меча Всесвіту. Це життєво важливо для порятунку світу смертних, і навіть вашого світу."

Бог злегка нахилив голову, його погляд став уважнішим.

— "Меч Всесвіту… Це давня легенда. Чому ти, смертна, вважаєш, що знайдеш те, що було приховано навіть від нас?"

— "Це моє призначення," — відповіла Лі Чень, дивлячись йому прямо в очі. — "Я бачу це у своїх видіннях і знаю, що без цього меча всі світи будуть зруйновані демонами."

Цзян Лін додав, захищаючи її:

— "Якщо ти такий мудрий, як виглядаєш, то повинен розуміти, що ми тут не для гри. Ми прийшли, бо це єдиний шанс врятувати рівновагу між світами."

Бог задумався на мить, а потім кивнув.

— "Мене звати Лун Сінь, я — Хранитель Світанку. Якщо те, що ти кажеш, правда, я допоможу вам. Але моє завдання — перевірити твоє серце, Лі Чень. Чи готова ти?"

Лі Чень кивнула, хоча відчувала, як серце стискається від хвилювання.

— "Я готова."
Лун Сінь підняв руку, і перед ними з’явилося сяйво. Воно перетворилося на дзеркало, поверхня якого почала змінюватися. У ньому Лі Чень побачила своє відображення, але воно почало змінюватися. Її відображення стало холодним і жорстоким, із очима, наповненими владою.

— "Це я?" — запитала вона, її голос тремтів.

— "Це те, ким ти можеш стати, якщо вибереш шлях влади," — відповів Лун Сінь. — "Чи готова ти пожертвувати своєю свободою, своїми близькими, своєю душею заради цього меча? Або ти шукаєш його заради іншого?"

Лі Чень закрила очі, згадуючи всіх, кого вона зустріла на своєму шляху, і зрозуміла, що її мета — не сила, а збереження світу.

— "Я не хочу влади," — сказала вона. — "Я хочу лише, щоб цей меч захистив тих, хто не може захистити себе. Моє серце належить людям, які вірять у мене."

Дзеркало почало світитися, і відображення Лі Чень повернулося до її справжнього вигляду. Лун Сінь усміхнувся.

— "Твоє серце чисте, смертна. Але це лише початок твого шляху."

Лун Сінь підняв руку, і перед ними відкрився прохід. Його слова звучали, мов шепіт вітру:

— "Ідіть до Залу Небесного Полум'я. Там ти знайдеш те, що шукаєш, але пам’ятай: не всі будуть раді твоїй присутності."

Лі Чень і її супутники вдячно вклонилися і вирушили далі. Світ богів розкривав перед ними свої таємниці, але водночас залишав багато питань без відповідей.