Читати книгу - "Палай зі мною, Еліс Кларк"

***

Водій зупиняє машину біля великого дуже стильного і сучасного будинку, який знаходиться в престижному районі міста. Ще раз звіряється з навігатором:

 — Здається, це тут…

 — То ви мене почекаєте тут?  Я думаю, за пару годин вже повертатимусь додому, — кажу я. 

— Мені сказали слідкувати за всім, що відбувається всередині, — відповідає охоронець-водій. 

Я не знаю, чи Аля не розгнівається, що я прийду не сама, і запитально дивлюся на нього. 

— Не переживайте, я буду слідкувати звідси, в мене все для цього є, — додає він. — Однак, видам вам ще дещо, — він простягає мені якийсь кругляшок по типу старих тамагочі чи пейджерів, але розміром з монету. — Тривожна кнопка, просто натисніть на неї, і я прийду. Крім того, в ній вбудований жучок, я буду точно знати ваше місцезнаходження.

 — Добре, дякую, — я беру цей пристрій і ховаю в сумочку. — Якщо будуть якісь проблеми, я відразу викличу вас. 

Виходжу з машини і бачу, що ворота вже самі відчинилися, певно Аля побачила мене у вікно.

Не встигаю я підійти до дверей, як вона з’являється на порозі, обіймає мене і здається, радіє так, наче я її найближча подруга. Мені навіть стає трохи соромно, що я збираюся підставити її…

Ми проходимо до будинку,  сідаємо у вітальні, за круглим скляним столом, на якому стоїть пляшка вина і два келихи, тістечка та фрукти. Базікаємо про все на світі, Вона розповідає, як Кирило тоді розібрався з копами, і про те, що він вже кілька днів живе в будинку дружини, бо в неї день народження, і там гості, розваги, а Аля відчуває себе самотньою… Я уважно слухаю її, час від часу й сама вставляю кілька слів. 

—...І знаєш, я ж… Певно, я була закохана в нього. Ти думаєш, чому я завела собі ще одного коханця? Я казала тобі про запасний варіант, але насправді, — вона зітхає. — Насправді я чомусь думала, що Кирило відчує… І почне ревнувати. Може навіть почне приділяти мені більше уваги, ніж дружині. Бо ж я знаю, що потрібна йому більше, інакше нащо взагалі він починав ці стосунки…

— Я тебе розумію, — кажу я, хоча насправді не дуже уявляю собі, як можна зустрічатися одразу з двома чоловіками, лягати з ними в ліжко, зізнаватися в коханні…

— А от Костя, він, здається, прямо закохався в мене, — вона усміхається. — Може, пройде ще трохи часу і я навпаки залишу Кирила і буду тільки з Костею. 

Я чую, як відчиняються двері, і обертаюся на звук. 

 — О, любий, ти вже дома, так швидко! — радісно каже Аля і, підіймаючись з крісла, підходить до чоловіка, що стоїть на порозі, і обіймає його.

А я завмираю, широко розплющивши очі, не в змозі приховати здивування. Невже це він? Не може бути…