Читати книгу - "Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані, Мартін Макдонах"

МЕРІЛІН: Не дуже приємно?

КАРМАЙКЛ: Не дуже приємно, твоя правда. Узагалі не дуже приємно. Ну, хлопець перестав плакати, доволі скоро, він же не був підор, він обсмалив кисть вогнем, щоб зупинити страшну кровотечу, бо він колись таке читав у книжці коміксів. Це допомогло, і він лежав там, думаючи, що вмирає, і вирішив, що як не вмре, то присвятить життя двом штукам: відбере те, що по праву його, і відплатить тим рогульським паскудам, які таке зробили юнакові взагалі без усякої причини. Тих селюків давно вже немає, і навіть якщо хтось знайде їхні черепи, то ніхто вже не знайде їхніх облич, а от руки́, як ви, мабуть, здогадуєтеся, при них не було. Перед своєю смертю вони мусили мені сказати ім’я чоловіка, якому буцімто її продали. Я до нього завітав. Серед шести рук, які він мав, моєї не було, але він сказав мені ім’я чоловіка зі Сходу, котрий, як він думав, міг би допомогти, а той, у свою чергу, дав мені ім’я чоловіка із Заходу, котрий, як він думав, міг би мені допомогти. Так минуло двадцять сім років. І ось що я хочу, щоб ви зрозуміли, щоб оцінили велич того, що тут у цю мить відбувається. Провести все своє доросле життя в пошуках чогось, торгуватися з вуличними покидьками й трусити торговців трупами по брудних норах та блошиних провулках цієї гниючої країни, шукаючи те, що, як він знає, навіть якби знайшов, нічого доброго йому б не дало, бо він би ним не скористався, він не причепив би його на місце, він нічого не зміг би тим брати, він же не дурний, однак усе одно він шукав, бо воно було його і перестало бути його. І він усе це проходив, і шукав так тяжко, і мандрував так далеко — і оце щоб стояти тут перед вами після останнього кидка костей і одержати замість того, що ти хотів, чого прагнув, руку ніґера? Це, зізнаюся, важкувато сприйняти. Коли вручають ніґерову руку, тоді як я просив, щоб мені принесли мою руку, — цього я зрозуміти не можу. Це, скажу вам чесно, трохи збиває з пантелику.

МЕРІЛІН: Це, е, це не...

КАРМАЙКЛ: Коли вручають руку, відрізану в якогось кольорового чувака, а я просив руку, відрізану в мене. Знаєте, чесне слово — ну що за... НУ ЩО... Я... В ХЕРА... МАЮ... З ЦИМ... РОБИТИ?!

МЕРІЛІН: Це не кольорового чоловіка рука. Це ваша рука, просто вона з часом потемнішала.

КАРМАЙКЛ: Те, що ви зробили... може, я не чітко висловився. Ви що зробили — ви принесли руку ніґера. (До Тобі.) Ти ж мав би тямити. Це рука, відрізана в когось із ваших, невже ти цього не помітив?!

МЕРІЛІН: По-перше, я розумію, що ви розсердились, але це образливо — вживати слово «ніґер», і це все, що я можу сказати.

КАРМАЙКЛ: Це образливо — вживати слово «ніґер»?

МЕРІЛІН: А хіба ні, Тобі?

КАРМАЙКЛ: Я ніколи не вжив би слово «ніґер», якби ти не принесла мені руку ніґера!

МЕРІЛІН: «Особи з темною шкірою». І це ніяка не рука особи з темною шкірою. Це ваша рука, просто вона потемнішала! Руки темнішають, коли їх надовго відокремити від хазяїна. Темнішають. Я так думаю.

КАРМАЙКЛ: Ти експерт? Хочеш побачити, які стають обличчя, коли в них повно дірок од куль?

Кармайкл виймає пістолета.

МЕРІЛІН: Ми говоримо не про обличчя!

ТОБІ: Містер Кармайкл, я думаю, тут от що сталося. З цією рукою. Це не ваша рука.

КАРМАЙКЛ: Я знаю, що це не моя рука!

ТОБІ: Це... це у вас рука ніґера.

КАРМАЙКЛ: Ми встановили, що в мене тут рука ніґера.

ТОБІ: Це рука Тайрóна Діксона. Кицю, де ти взяла цю руку? Я ж казав узяти руку в холодильнику на верхній полиці.

МЕРІЛІН: Га?

ТОБІ: Кицю, де ти взяла цю руку?

МЕРІЛІН: У спальні. Там, де вона була.

ТОБІ: Ой, ні. Я ж казав — руку з верхньої полиці холодильника. Стару руку. Це рука довбеника Тайрóна Діксона. Ще свіжа. Він правду каже.

МЕРІЛІН: З верхньої полиці холодильника? Я не зрозуміла... Я цю взяла в спальні.

ТОБІ: Так! Ми знаємо!

КАРМАЙКЛ: Дурня́.

ТОБІ: Усе добре, кицю. Так, ти лажонулася, рукодільнице, але не переживай, бо...

МЕРІЛІН: У нас була єдина рука і я її привезла.

ТОБІ: Я от що зроблю... «Вона привезла єдину руку, що в нас була». А я от що зроблю: я привезу правильну руку. Привезу правильну руку. З верхньої полиці холодильника. Якщо хочете, Мерілін залишиться тут, поки я не повернуся з тією правильною рукою, яку ми вам обіцяли.

МЕРІЛІН: Що ти оце сказав?

ТОБІ: Так вийшло, що Мерілін привезла вам геть не ту руку. Це легко виправити.

МЕРІЛІН: Ти нікуди не поїдеш.

ТОБІ: А хто налажав, кицю? Рукодільниця ти наша.

МЕРІЛІН (до Кармайкла): У нас же й холодильника нема.

ТОБІ: «У нас же й холодильника нема». У нас є... морозильник. Забула?

МЕРІЛІН: Га?

ТОБІ: У нас є морозильник.

МЕРІЛІН: Він же в гаражі.

ТОБІ: Так, він у гаражі. Стоїть у гаражі, і я в ньому держу зайві руки.

МЕРІЛІН: Той морозильник поламаний.

ТОБІ: Я знаю, що морозильник поламаний.

МЕРІЛІН: Ти хочеш держати цілу купу зайвих рук у поламаному морозильнику?

ТОБІ: Я сказав: «На верхній полиці», ти не чула? Я сказав: «На верхній полиці морозильника». Його вже на фік не відремонтуєш, якщо він на фік поламаний, і якщо в ньому на верхній полиці держиш зайві, на фік, руки. Ти що, ідіотка, на фік? Ти що, спеціально хочеш, щоб нас, на фік, повбивали?! Ти не бачиш, що тут робиться?!

МЕРІЛІН: Я не спеціально нічого не хочу.

ТОБІ: Значить, це я спеціально щось хочу! Я спеціально хочу нас, дрючених, урятувати! Що скажеш, курко дурна?!

КАРМАЙКЛ: Та моя рука, з верхньої полиці морозильника в гаражі... на ній є якісь особливі прикмети?

Пауза.

ТОБІ: Га?

Кармайкл сягає правою рукою за спину.

КАРМАЙКЛ: Чи є на ній особливі прикмети?

ТОБІ: Які особливі прикмети?

КАРМАЙКЛ: Які її відрізняють од інших одрубаних рук. Від ніґерських рук, вірменських рук, які там ще у вас є.

ТОБІ: Так, є особлива прикмета. На ній є витатуйоване слово.